116. Система протиерозійних заходів складається:

-із різних видів лісомеліоративних заходів;

-із гідротехнічних в комплексі з лісомеліоративними;

+із організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та гідротехнічних;

-із природоохоронних заходів;

-із технічних заходів.

117. Лісосмуги проектуються:

+перпендикулярно до напрямку переважаючого вітру;

-вздовж напрямку переважаючого вітру;

-по межах усіх полів;

-вздовж магістральних каналів;

-вздовж річок.

118. Камеральні роботи це –

+збирання, систематизація, перевірка та вивчення природних, економічних, організаційно-господарських умов господарства;

-вивчення території господарства з метою виявлення резервів підвищення ефективності використання земель і допустимої інтенсивності використання в протиерозійному відношенні, а також першочергового розміщення протиерозійних заходів на території господарства;

-вивчення і систематизація нормативно-правової бази;

-вивчення території земель сільської ради;

-вивчення території сільського населеного пункту.

119. Невідповідність складу і співвідношення угідь спеціалізації господарства, складу і розмірам галузей у ньому - це:

-нераціональний розмір землекористувань;

+нераціональна структура угідь у складі землекористувань;

-ламаність меж;

-далекоземелля;

-вкраплення.

120. Техніко-економічні показники проекту внутрішнього господарського землеустрою включають:

+характеристику виробничого напряму с/г підприємства;

+інформацію про розораність і лісистість території;

-інформацію про освоєння та поліпшення угідь;

-характеристику населених пунктів;

+інформацію про загальну площу земель та с/г угідь, у т.ч. ріллі.

121. Проблема оптимального співвідношення природних і господарських угідь включає такі завдання:

-визначення територій з особливим режимом використання та охорони;

+визначення оптимального співвідношення угідь;

+встановлення мінімально необхідної площі окремої ділянки з природною рослинністю;

+планування оптимальної екологічно безпечної територіальної структури угідь;

-перерозподіл земель між сільськими радами та с/г підприємствами.

122. При розміщенні виробничих центрів враховують:

+розташування господарських центрів;

-розташування гідротехнічних протиерозійних споруд;

+розташування тваринницьких ферм;

-розташування вуличної мережі;

+розташування підприємств з переробки с/г продукції.

123. До екологічно нестійких чинників в агроландшафтах відносять:

+ерозійні процеси, що перевищують допустимі норми;

-створення життєвого простору для флори і фауни;

+високу розораність території;

-врегулювання поверхневого стоку;

+забрудненість ґрунтових та поверхневих вод.

124. Організація угідь при складанні проекту внутрішньогосподарського землеустрою полягає:

-у визначенні обсягів протиерозійних заходів;

-у визначенні площ кормових угідь та їх облаштуванні;

+у встановленні складу, площі та співвідношення угідь, їх розміщенні у просторі та проведенні робіт з їх поліпшення;

-у складанні схеми чергування культур в сівозміні;

-у визначенні режиму території.

125. До сільськогосподарських угідь належать:

-ліси;

+перелоги;

+ягідники;

+хмільники;

126. При організації угідь вирішуються питання:

+встановлення складу і площі окремих угідь;

+розміщення угідь;

-проектування полів сівозмін.

127. До багаторічних насаджень відносять:

-чагарники;

+ягідники;

+плантації шовковиці.

128. Як поділяються кормові угіддя:

+культурні;

-багаторічні;

+поліпшені.

129. Встановлення типів та видів сівозмін проводяться:

-при інженерному облаштуванні території господарства;

+в єдиному комплексі з обґрунтуванням їх кількості та розміщенням сівозмінних масивів на території господарства;

-при протиерозійному облаштуванні території господарства;

-при складанні затверджених бізнес-планів.

130. Заходи щодо трансформації угідь:

+агротехнічні;

+меліоративні;

+культуртехнічні;

-технічні.

131. При організації угідь, в проекті внутрігосподарського землеустрою, забезпечується:

-раціональне використання виробничих центрів та підрозділів;

-комплекс протиерозійних заходів на території господарства;

-раціональне використання кормових угідь та їх поліпшення;

+раціональне використання усіх земель господарства відповідно до їх природно-кліматичних умов, економічних та екологічних інтересів виробництва.

132. Трансформація угідь це -

+видозміна угідь;

-встановлення їх складу та виду;

-здійснення природоохоронних заходів.

133. Трансформація угідь проводиться в напрямках:

-здійснення природоохоронних заходів;

+підвищення інтенсивності використання сільськогосподарських угідь шляхом переходу з більш продуктивних в менш продуктивні;

+підвищення інтенсивності використання сільськогосподарських угідь шляхом переходу менш продуктивних в більш продуктивні (пасовищ в ріллю).

134. Організація угідь при складанні проекту внутрішньогосподарського землеустрою полягає:

-у визначенні обсягів протиерозійних заходів;

-у визначенні площ кормових угідь та їх облаштуванні;

+у встановленні складу, площі та співвідношення угідь, їх розміщенні у просторі та проведенні робіт з їх поліпшення;

-у схемі чергування культур в сівозміні.

135. Від чого залежать обсяги трансформації угідь:

+ґрунтів та рельєфу;

+наявності вкраплених контурів;

-від матеріально-технічного забезпечення всіх галузей сільськогосподарського виробництва.

136. З якою метою проводиться трансформація угідь:

-збільшення площ населених пунктів;

+створення великих масивів однорідного використання;

+збільшення площі більш цінних угідь.

136. Критерієм економічної доцільності трансформації угідь є:

+збільшення валового доходу;

+збільшення чистого прибутку;

-збільшення площі орних земель.

137. Тип сівозмін визначає:

+її виробниче призначення та вирощування певної продукції;

-співвідношення сільськогосподарських культур та парів.

138. Сівозміна в якій вирощують переважно зернові, технічні культури та картоплю це:

-Кормова;

+Польова;

-Ґрунтозахисна;

-Спеціальна;

139. Сівозміна, в яких на одному або двох полях вирощують сільськогосподарські культури для заорювання в ґрунт зеленої маси це:

-Травопільна;

-Ґрунтозахисна;

+Сидеральна.

140. Перерахуйте види польової сівозміни:

-прифермерська;

-сінокосо-пасовищна;

+парозернопросапна;

+зернопросапна.

141. Перерахуйте типи сівозмін:

-овочева, кормова, ґрунтозахисна;

-польова, кормова, комбінована;

+спеціальна, кормова, польова.

142. Овочеву сівозміну розміщують:

-поблизу тваринницьких ферм та літніх таборів;

-на кормових угіддях;

+на південних схилах;

+поблизу населених пунктів і водних джерел.

143. Кормову сівозміну розміщують:

-на південних схилах;

+на кормових угіддях;

+поблизу тваринницьких ферм та літніх таборів.

144. Перерахуйте види кормової сівозміни:

+сінокосо-пасовищна;

+прифермерська;

-парозернопросапна.

145. Система запроектованих сівозмін повинна передбачати вирішення таких завдань:

+виконання бізнес-планів щодо виробництва продукції;

+правильне чергування культур;

-дотримання законодавства України.

146. Показники обґрунтування проекту організації угідь та сівозмін:

+відповідність проекту вимогам найбільш повного і правильного використання землі;

+відповідність проекту організації угідь та сівозмін вимогам систематичного підвищення родючості ґрунтів;

+підвищення продуктивності тваринництва;

-складання схем транспортних зв’язків;

-дотримання санітарних вимог.

147. Основні вимоги до проектування полів сівозмін:

+рівновеликість полів;

+оптимальна форма полів;

+співвідношення сторін полів;

-різноманітність ґрунтового покриву.

148. Найкраща форма поля:

+прямокутна;

+багатокутна без гострих кутів;

-у вигляді паралелограма;

-трикутна.

149. Рекомендовані співвідношення полів сівозмін і робочих ділянок:

-2:5;

+3:1;

-1:10;

+1:2.

150. Поля сівозмін та робочі ділянки повинні бути:

-відповідати визначеним сівозмінним масивам;

-не рівновеликі та прямокутні;

+однорідними за своїми агрофізичними та ландшафтними властивостями;

-відповідати умовам використання земельних паїв членів колективу.

151. Система протиерозійних заходів складається:

-із різних видів лісомеліоративних заходів;

-із гідротехнічних в комплексі з лісомеліоративними;

+із організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та гідротехнічних.

152. Динамічною сівозміною називають:

-запільні ділянки;

+сівозміни, культури яких чергуються в часі;

-сівозміни, культури яких чергуються в просторі і часі;

-ділянки постійного залуження.

153. На території сівозмін розміщують:

+поля сівозмін, робочі ділянки;

+польові стани;

+польові дороги, лісосмуги;

-квартали.

154. Польові дороги поділяються на види :

-магістральні і головні;

-з твердим та польовим покриттям;

-районні та місцеві;

+магістральні, лінії обслуговування, допоміжні.

155. За функціональним призначенням та умовами розміщення захисні лісові смуги поділяються:

+полезахисні;

+прибалкові;

-комплексного використання;

-снігозатримуючі.

156. Упорядкування території сівозмін повинно сприяти:

+зменшенню капітальних вкладень, пов’язаних з обладнанням території;

+запобіганню ерозії;

-покращенню умов проживання людей.

157. Рівновеликість полів має важливе виробниче значення:

+рівномірне завантаження робочої сили;

+забезпечує постійність посівних площ;

-підвищення урожайності.

158. Яке відхилення від середнього розміру поля, в умовах розчленування орних земель ярами, балками, дорогами?

-3-5 %;

-20-30 %;

+10-15 %.

159. Як розміщують довгі сторони полів на схилових землях:

+впоперек схилу;

+вздовж схилу.

160. Розміщення полів сівозмін з урахуванням властивостей ґрунтів має важливе значення, від них залежить:

+урожайність культур;

+терміни і способи обробітку полів;

-поліпшення природних ландшафтів.

161. Агроекологічна придатність ріллі визначається:

+ступенем екологічної стабільності території;

-ступенем впливу антропогенного ландшафту на середовище;

-ступенем відповідності якості ґрунтів оптимальним вимогам рослин.

162. До деградованих земель відносять:

-земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусів, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин

+земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами;

-ґрунти, які характеризуються низькою родючістю, а їхнє господарське використання за призначенням є економічно неефективним;

-землі з підвищеним ґрунтовим зволоженням, підвищеною трофяністю або які мають схильність до цього.