2.4. Економічні аспекти енергозбереження

Важливим засобом активізації процесів енергозбереження є узгодження інтересів підприємств, що виробляють і споживають ПЕР. Підставою для такого узгодження є розподіл між сторонами економії ПЕР, що отримані в результаті заходів з енергозбереження, замість введення в дію нових чи розширення діючих енергогенеруючих потужностей [14]. На Заході такий перерозподіл здійснюють регіональні енергетичні комісії, що забезпечують антимонопольне регулювання діяльності енергокомпаній. Ці комісії є учасниками планування діяльності енергокомпаній у тій частині, що стосується програм енергозбереження як більш ефективної альтернативи розширенню енерговиробництва.

Економічні методи заохочення до енергозбереження ґрунтуються на введені прогресивних податків за недотримання нормативних витрат ПЕР з урахуванням шкоди довкіллю.

До економічних заходів також належать: дотації на впровадження енергозберігаючих технологій; безповоротні позики; розстрочки платежів; безвідсоткове кредитування; пільгові нормативні відрахування за фонди енергозберігаючого обладнання; фонди преміювання у державних підприємствах, які сягають до 100% від суми економії ПЕР; звільнення від прибуткового податку з частини прибутку, що отриманий у результаті заходів з енергозбереження; економічне заохочення при зменшенні обсягів виробництва енергії (за умови виконання договірних зобов’язань) та високих штрафних санкцій за перерви в реалізації заходів з енергозбереження [3,14 - 17]. Підставою для визначення розмірів штрафів за перевитрати ПЕР доцільно прийняти тарифи на ПЕР при нормативних витратах. Тоді штраф формується як відсоткова надбавка до тарифу залежно від перевитрати ПЕР.

Таким чином, економічні пільги за впровадження енергозбереження разом з динамічними цінами на ПЕР є ефективними засобами економічного управління енергозбереженням [16 - 18].

Критерієм економічної ефективності заходів з енергозбереження є прибуток підприємства, що виник завдяки їх впровадженню. Розглянемо оцінку впровадження енергозбереження на прикладі умовного підприємства [19].

Для цього виділимо з загального прибутку ту його частину, що завдячує енергозбереженню.

ΔP(t) = P(t) – P(t)₀, (5)

P(t), P(t)₀ – прибуток підприємства в t - му році з енергозбереженням і без нього відповідно. Величина DP(t) в (33) може бути представлена через його складові

, (6)

С(t)ⁿ – ціна заощадженого палива в момент t; DВ(t)ⁿ – економія палива; C(t)^u – тариф на теплову енергію; DQ^u – економія тепла, що купується; C(t)^e – тариф на електроенергію; DW(t)^e –економія електроенергії; DP(t) ^охор – скорочення платежів за забруднення довкілля, що виникло внаслідок енергозбереження: U(t) ^me, K(t) ^mе – змінні капіталовкладення, зв’язані з впровадженням та експлуатацією енергоощадного обладнання; ΔL(t) – зменшення експлуатаційних затрат, крім спрямованих на енергозбереження. Показник скорочення платежів ΔP(t) ^охор обчислюється як сума скорочення виплат підприємства за скиди нешкідливих речовин у атмо- і гідросферу та розміщення твердих відходів, що розраховані відповідно до лімітів на скиди у t - му році.

Для оцінки ефективності заходу з енергозбереження за весь термін експлуатації використовують показник інтегральної дисконтованої розрахункової зміни прибутку

, (7)

е – внутрішня норма ефективності або максимальний банківський відсоток (дисконтна ставка), за який може бути погашений банківський кредит впродовж терміну експлуатації впровадження; i_p – розрахунковий рік окупності затрат та результатів, зумовлених впровадженням.

Для оцінки ефективності разових витрат, що фінансуються підприємством за власні кошти або з позикових джерел, використовують показник внутрішньої ефективності разових витрат е , який розраховують з рівняння

, (8)

P(i) – виручка підприємства від реалізації продукції у і-му році; Е(і), К(і) – поточні витрати на продукцію (без амортизаційних відрахувань на реновацію) та одноразові витрати в і-му році відповідно; і_к –кінцевий момент аналізу затрат. У виразі (36) повинна виконуватися умова , Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень.

Якщо можливі конкуруючі заходи з енергозбереження, то вибір конкурентного інноваційного проекту роблять, використовуючи техніко-економічне обґрунтування заходів для їх рангування за такими параметрами:

• величина економії ПЕР;

• величина затрат (людські ресурси, кошти і т.п.);

• екологічний та соціальний ефекти.

При фінансуванні енергозберігаючих заходів повинна забезпечуватися їх окупність [20]. Оцінка окупності робиться, порівнюючи дві альтернативи:

1. Вкладення коштів у захід з енергозбереження з отриманням прибутку коштом економії ПЕР.

2. Отримання прибутку при розміщенні тих же коштів на депозиті.

Отже, достатньою умовою впровадження заходів з енергозбереження є повне повернення коштів та отримання прибутку, не меншого від другої альтернативи до моменту початку отримання чистого прибутку.