17. Співвідношення понять «культура» та «цивілізація».

Поняття “культура” і “цивілізація” мають органічний зв’язок. Але переважна більшість соціальних філософів вважає, що культуру і цивілізацією необхідно розрізняти. У свій час це підкреслював ще видатний німецький філософ.Цивілізована людина – ще людина, яка не зробить неприємного іншій людині, вона ввічлива, тактовна, люб’язна, привітна, поважає людину в іншій людині.

Культуру ж Кант пов’язував з моральним категоричним імперативом, який мав практичну силу і був зорієнтованим головним чином на розум самої людини, її совість. Виходячи з сучасних розумінь, доцільно підтримати одну з поширених точок зору на співвідношення культури і цивілізації, не розглядаючи детально саме поняття цивілізації, оскільки про нього йшла мова раніше, при розгляді цивілізаційного і формаційного підходів до історії.

Цивілізаціявідображаєрівеньрозвиткукультуриісуспільствавціломуіводночас – спосібосвоєннякультурнихцінностей, іматеріальних, ідуховних, яківизначаютьвсесуспільнежиття, йогоспецифіку. Такий підхід дозволяє побачити відмінність цивілізації від культури.

Першаознакацивілізації – рівеньрозвиткукультури – дослідженаветнографічній, історичній, соціологічнійтафілософськійлітературі. Але саме при вивченні даної ознаки найчастіше відбувається ототожнення культури і цивілізації. Друга ознака – спосіб освоєння культури – ще недостатньо досліджена як у західній, так і вітчизняній літературі, хоча знання цієї ознаки надзвичайно важливе: світовий досвід, історія людства свідчать, що який спосіб освоєння культурі, така і цивілізація. Звернемось до такого прикладу – відмінності Західної і Східної цивілізацій. Цінності у них ті ж самі, способи ж освоєння – різні: на Заході переважав раціоналістичний підхід до цінностей, сприйняття їх функціонування через науку, на Сході освоєння цінностей здійснюється на основі релігійно-філософських традицій.

Дослідженнясвідчать, щозсамогопочаткуспецифікацихцивілізаційбулапов’язаназособливостямитрудовоїдіяльності, наякувпливалигеографічнесередовище, густотанаселеннятаіншічинники. Зокрема система зрошування вимагала управління постачанням води з одного центру, вона багато в чому стимулювала розвиток азійського способу виробництва, характерними рисами якого були єдиноначальність і “суспільний” характер праці, ієрархія соціальних привілей, а в духовній сфері – орієнтація на підпорядкування свідомості людини світовому абсолюту – Богу (Небу, Сонцю) і його наміснику – імператору чи феодалу.

Нарозвитокіособливостіцивілізаційвпливавзмістрелігійнихтафілософськихформсуспільноїсвідомості, їхвикористанняякнайважливішихзасобівоволодіннявсімаіншимицінностямисуспільствавІндії – буддизм, брахманізм, філософіяйоги, вКитаї – буддизміконфуціанствозробилизначнийвпливнарегламентаціювсієїлюдськоїдіяльності. Західна цивілізація розвивалась під меншим впливом монолітних культових структур і єдиноначальства, вона активніше змінювалась під впливом науки, мистецтва, політики. Далі, для Східної цивілізації характерне засвоєння матеріальних і духовних цінностей в умовах авторитаризму, всезагальної слухняності, особливого особистісного сприйняття держави, старшого в общині та сім’ї тощо.

Томуформуваннялюдиниякслухняноїідоброчесної, відобразилосянавсійжиттєдіяльностілюдинисхіднихкраїн, насамійкультурііспособахїїзасвоєння. Для Західної цивілізації характерні прискорений розвиток науки і техніки, швидкі зміни предметного світу і соціальних людських зв’язків, оскільки в її культурі домінувала й домінує наукова раціональність як особлива самодовліюча цінність. Водночас сьогодні не викликає сумніву взаємодія східних і західних типів цивілізацій, результатом чого є виникнення так званих “гібридних” суспільств, які на основі своєї культури засвоюють нову культуру.

Сьогодніпочинаєдомінуватирозумінняцивілізаціїякєдиного, спільногодлявсьоголюдстваявища. В основі такого обґрунтування – ідея єдності, цілісності та взаємопов’язаності сучасного світу, спільного для всього людства, наявності глобальних проблем та загальнолюдських цінностей.