- •3. Структура культури. Культурна статика та культурна динаміка.
- •5. Базова культура, субкультура, контркультура: співвідношення понять.
- •6.Масова культура
- •7. Функції масової культури, її вплив на сучасну людину.
- •8.Особливості та пам’ятки елітарної культури.
- •9.Основні функції культури
- •16. Розмаїття інтерпретацій поняття «цивілізація».
- •17. Співвідношення понять «культура» та «цивілізація».
- •18. Небезпека техногенної цивілізації.
- •19. Періодизація первісної культури.Антропосоціогенез.
- •20.Загальні риси архаїчної культури,її сенкритизм.
- •21.Міфологічна свідомість архаїчної людини.Функції магії та ритуали.
- •22.Первісне мистецтво.Походження,функції,памятки.
- •Мистецтво епохи палеоліту
- •Мистецтво епохи мезоліту і неоліту
- •Мистецтво епохи бронзи
- •Мистецтво епохи заліза
- •23. Памятки первісного мистецтва в Україні
- •25. Історико-цивілізаційна місія Стародавнього Єгипту та Месопотамії
- •26.Культурні домінанти давньосхідних культур (Стародавня Індія та Китай)
- •28. Головні риси давньогрецької культури
- •29. Головні етапи розвитку та особливості культури Стародавнього Риму
- •30. Літературні та мистецькі пам’ятки античної культури
- •Культура Стародавньої Греції
- •Вплив давьогрецької культури на римську.
- •Історичні умови формування західноєвропейської середньовічної культури.
- •33. Періодизація розвитку культури західноєвропейського середньовіччя.
- •Культурні домінанти культури європейського середньовіччя.
- •Християнська етика та її культурологічне значення.
- •36. Світська традиція в середньовічні культурі.
- •37. Література та мистецтво західно – європейської культури
- •38.Київська русь
- •39. Писемність і літературна традиція у культурі Київської Русі
- •40.Передумови епохи Відродження
- •41. Титанізм і його «зворотний бік»
- •42. Сутність Ренесансного гуманізму
- •43. Творчість Леонардо Да Вінчі, Мікеланджело й Рафаеля
- •42. Втілення гуманістичного ідеалу у літературі Відродження. Творчість Данте, Петрарка, Макіавелі.
- •43. Передумов та хід Реформації
- •44. Особливості протенстанської етики та її культурологічне значення.
- •45. Мистецтво Північного Відродження.
- •46. Світомодель Нового часу в українській та європейських культурах.
- •47. Історичні та світоглядні передумови Просвітництва.
- •48. Головні ідеї та засади Просвітництва.
- •3 Головні риси п.:
- •49.Розвиток суспільно-політичної думки в епоху відродження
- •50.Ідейно-естетичне багатобарвя мистецтва17-18 ст провідні художні напрямки
- •52 Людина і рококо
- •53 Класицизм та його ідеал в європейській культурі
- •54. Особливості розвитку культури 19 ст.
- •55. Художнє життя Європи 19 ст. Головні художні стилі
- •56. Романтична концепція людини і світу
- •57. Реалізм в європейській та українській культурах
- •58. Відтворення суб’єктивної картини світу в творчості імпресіоністів
- •59. Звернення до основ людського бутя в творчості постімпресіоністів.
- •60. Духовна криза культури 20ст.
- •61. Пошук виходу з кризи. Діалог культур.
- •62. Осрбливості художньої культури 20ст. Пошук нових форм в літератури та мистецтві.
- •Образотворче мистецтво
- •64.Модерністська модель ствіту
- •70. Авангардні напрямки в мистецтві 20 століття
- •72.Постмодерністська модель світу
- •74.Культура як глобальні проблеми сучасності.
- •76.Культурна самобутність народів світу.Діалог культур.
- •77.Історичні умови розвитку української культури 14-16 ст.
- •78.Виникнення друкарської справи в Україні
- •79. Розвиток освіти і науки. Острозька академія.
- •80. Складність релігійного життя. Полемічна література.
- •81. Братства і відродження української культури 17 – 18 ст.
- •82. "Періодизація розвитку української культури"
- •83. Козацтво як явище історії та культури.
- •85.Розвиток освіти. Києво-Могилянська академія та її загальнослов’янське значення.
- •86 Українське бароко як нове світовідчуття і нове мистецтво
- •87. Специфіка національного варіанту бароко в архітектурі ,мистецтві, музиці
- •88.Культурно-національне відродження в Україні 19 ст
- •89. Місце т. Г. Шевченка в українській і світовій культурах
- •90. Розвиток укр. Літератури та мистецтва 19 ст.
- •91. Основні тенденції культурного розвитку в 20-і роки
- •92 Трагедія української культури у період сталінізму
- •93. Українська художня культура 20ст.
- •94.Українська державність як передумова піднесення української національної культури
- •95. Особливості розвитку Української культури в умовах глобалізації.
21.Міфологічна свідомість архаїчної людини.Функції магії та ритуали.
Усе життя первісної людини відбувалось у виконанні великої кількості ритуальних процедур і обрядів. Значна частина з них, насправді, мала раціонально неусвідомленні, логічний характер. Оскільки причинно-зумовлений характер зв'язків між діями й наслідками при відсутності мовних форм їх відображення й недостатньо розвинутому мисленні погано піддавались аналізу та усвідомленню, остільки ритуали перетворювались в безліч практично некорисних дій.Світ смислів, у яких жила людина на перших етапах своєї історії, визначався ритуалами. Вони були невербальними «текстами» її культури. Ритуальні дії ставали своєрідними символами, знання яких відбивало рівень оволодіння культурою і соціальну значимість особистості. Дії за взірцем визначали поведінку кожного індивіда, а це виключало його творчу самостійність. Індивідуальна самосвідомість у цих умовах розвивалась повільно і майже повністю зливалась з колективом. Проблеми порушення соціальних норм поведінки, неслухняності, протиріччя між особистими і суспільними інтересами не існувало. Індивід не просто повинен вести себе «як всі» — він не міг відступати від ритуальних вимог, що визначали його поведінку.
Особливу роль тут відігравали табу. Вони оберігали життєво важливі для існування роду правила колективного життя (порядок розподілу їжі, заборону успоріднено-кров-них статевих зв'язків, недоторканість особи вождя тощо). Культура розпочинається з запровадження заборон, які припиняли асоціальні прояви тваринних інстинктів, але одночасно стримували особисту винахідливість. З розвитком мови формується й набуває швидко зростаючої важливості новий інформаційний канал — усне вербальне спілкування. Це супроводжується розвитком мислення й індивідуальної самосвідомості. Індивід перестає ототожнювати себе з колективом, у нього виникає можливість висловлювати, пропонувати і обговорювати різні думки і пропозиції з приводу подій, планів тощо, хоч самостійність мислення тривалий час залишається ще досить обмеженою.
На цьому етапі духовною основою первісної культури стає міфологічна свідомість. Вона відрізняється тим, що людина переносить на оточуючий світ властивості, які вона помічає в самій собі: предмети природи уявляються їй живими, одухотвореними істотами, які так як і вона, мають волю, думки, бажання, відчуття. У міфах невід'ємно ні для розповідача, ні для слухача співвідносяться реальність й вимисел. Проте вони пояснюють все: у них усе стає зрозумілим.
Незважаючи на недостатність реальних знань. Мовна символіка міфів вливається в ритуали і надає їм смисл (у тому числі й таємний смисл магічних ритуалів, доступним лише посвяченим — чаклунам, магам). У свою чергу міфотворчість породжує нові магічні ритуали. Міфи прогнозують усі форми життєдіяльності людей і виступають як основні «тексти» первісної культури. їх усна трансляція забезпечує встановлення єдності поглядів усіх членів племінної спільноти на оточуючий світ. Віра у «свої» міфи укріплює спільноту і разом з цим відокремлює «своїх» від «чужаків», які вірують в інші міфи.
Поезія міфів - перша форма літературної творчості. Але міфологічна символіка втілюється не тільки у мовну форму — вона відображується також і в знакових обрядів, співу, танцю, малюнка, татуювання, оздоблення зброї, предметів домашнього вжитку тощо.В результаті міфологія утворює атмосферу, у якій народжується різноманітні види суспільного мистецтва. У міфах закріплюються та освячуються практичні відомості і навички господарської діяльності. Завдяки їх передачі із покоління в покоління, накопичений на протязі багатьох віків досвід зберігається у соціальній пам'яті і утворює первинний рівень знань і способів мислення, від якого розпочинається шлях, що веде до розвитку філософії й науки. В міфологічних розповідях про божесва, що населяють світ, зароджується релігійний світогляд.
Такимчином, взлитому, недифіренційованому («синкретичному») виглядіпервіснаміфологіявтілювалавсобіпочатковіформидуховноїкультури, яківідокремлюютьсяізнеїнанаступномуетапірозвиткулдськогосуспільстваурелігії, мистецтва,флофофію,науки. Перехід від первісног суспільства до більш високого етапу розвитку типу культури у різних регіонах Землі відбувався по-різному.
