142. Які вимоги до спадкодавця ставило римське право?

Особа, після смерті якої залишилося майно, називається спадкодавцем. Спадкодавцями при спадкуванні за законом та заповітом можуть бути тільки громадяни (фізичні особи). На цей момент заповідач повинен володіти активною заповідальною правоздатністю, тобто мати загальну правоздатність і дієздатність у галузі майнових відносин.

143. Назвіть принципи римського спадкового права.

Спадкові відносини виникають у випадку смерті громадянина або оголошення його у встановленому порядку померлим. З цими юридичними фактами закон пов'язує появу у спадкоємців суб'єктивного права на прийняття спадщини, а у всіх інших осіб - обов'язок не перешкоджати їм у здійсненні цього права. Отже, спадкові правовідносини мають абсолютний характер і спрямовані на наступництво цивільних прав і обов'язків від однієї особи - спадкодавця до іншої - його спадкоємця.

Після прийняття спадщини спадкоємець стає учасником тих самих правовідносин, суб'єктом яких до нього був спадкодавець. У результаті відбувається зміна суб'єкта у правовідносинах.

Перехід майна покійного (наступництво) до інших осіб можливий за однією із двох правових підстав — за тестамен-том (заповітом) або за законом. Римське спадкове право не допускало одночасного спадку­вання за заповітом і за законом.

144. Продовжіть речення: "спадкування за заповітом виключало спадкування за законом, але поступалося місцем..." необхідному спадкуванню

145. Хто такий спадкоємець?

Спадкоємець. Особи, до яких переходить у встановленому законом порядку майно померлого, називаються спадкоємцями. Ними можуть бути кожний громадянин, юридичні особи, а також держава. При цьому громадяни та держава можуть спадкувати і за законом, і за заповітом, а юридичні особи - тільки за заповітом.

146. З якого моменту відкривається спадщина?

Відкриття спадщини. Смерть спадкодавця зумовлює виникнення спадкових правовідносин, тобто відкритття спадщини. На день відкриття спадщини визначається коло спадкоємців, які закликаються до спадщини, і склад спадкового майна. Спадкоємець, закликаний до спадщини, повинен виразити своє волевиявлення на прийняття спадщини або відмовитися від неї.

З моменту відкриття спадщини починається сплив строку на прийняття її, на пред'явлення претензій кредиторами спадкодавця, виникає право власності на майно у спадкоємців, які прийняли його, та деякі інші правові наслідки.

147. У чому міг виражатися фактичний вступ у права спадкоємця?

Воля спадкоємця про прийняття спадщини могла бути виражена за допомогою так званих конклюдентних дій, з яких достоменно випливає, що спадкоємець прийняв спадщину. Наприклад, спадкоємець вступає у фактичне управління спадщиною: продовжує проживати в будинку, який входить у спадкову масу, сплачує податки, доглядає за худобою, обробляє поле, ремонтує будинок.

148. З якого часу виникає право набуття спадщини?

Часом відкриття спадщини вважався день смерті спадкодавця. При цьому в спадкоємців виникало право на на­буття спадщини, а не на саму спадщину. Для набуття спадщи­ни необхідно було її прийняти, тобто здійснити передбачені законом дії, попередньо визначивши коло осіб, які відповідно до закону могли мати право на набуття спадщини, і запропо­нувати їм прийняти спадщину. Отже, мало відбутися закли­кання до спадкування. Закликаний до спадкування спадкоє­мець повинен був висловити свою волю щодо прийняття спадщини або відмови від неї.