12. Моделювання базисного ризику за фьючерснними контрактами.

Для того,щоб купити або продати контракт, інвестор має відкрити ф’ючерс. рахунок в брокерській фірмі. Цей рахунок має вестись окремо від інших можливих рахунків інвестора.Коли ф’ючерс. контракт підписаний і від покупця і від продавця потребується внести початкову маржу. Тобто і покупець і продавець повинні внести депозит, який має гарантувати виконання їх зобов’язань; початкову маржу частково називають операційною маржою. Розмір даної маржі складає приблизно від 5 до 15% загальної суми ф’ючерс. контракту. Але вона часто задається як деяка сума в грошових одиницях незалежно від вартості контракту. Початкова маржа забезпечує деякий захист розрахунковій палаті, але не в повній мірі. Додатковий захист для розрахункової палати забезпечує підтримуюча маржа. Відповідно до вимог відносно підтримуючої маржі інвестор має мати на рахунку суму, що дорівнює або перевищує деякої частки початкової маржі. Оскільки ця частка складає біля 65%, то інвестор має підтримувати суму, що дорівнює або перевищує 65% початкової маржі. Якщо дана вимога не виконується, то інвестор отримає від брокера маржеве повідомлення. Це повідомлення про внесення додаткової суми грошей на рахунок до рівня початкової маржі відомо під назвою варіаційної маржі. Якщо інвестор не відповідає на повідомлення, то брокер закриває позицію інвестора за допомогою протилежної угоди за рахунок інвестора.

13. Поняття відкритої, довгої та короткої позиції.

Норматив загальної відкритої (довгої / короткої) валютної позиції банку (Н13) як елемент економічних нормативів діяльності банків обмежує валютний ризик банку. Охоплює також нормативи загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) та загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2). Існування валютного ризику пов'язано із діяльністю банків на валютних ринках, яка полягає в управлінні активами та пасивами в іноземній валюті та в банківських металлах.Валютний ризик оцінюється за допомогою валютної позиції банку, яка визначається як співвідношення балансових та позабалансових вимог і зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності — відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань. При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком «плюс», а коротка відкрита — зі знаком «мінус».

14. Ф’ючерсні контракти, їх значення.

Ф’ючерсні контракти — це угода між продавцем (покупцем) фінансових інструментів, з одного боку, і кліринговою палатою ф’ючерсної біржі, з іншого, про поставку (прийняття) певної кількості базових активів за узгодженою вартістю на конкретну дату в майбутньому. Ф’ючерсні угоди укладаються між двома сторонами, однією з яких завжди є клірингова (розрахункова) палата ф’ючерсної біржі, що виконує роль гаранта здійснення всіх контрактів Учасник, який узяв на себе зобов’язання прийняти базові активи згідно з контрактом, займає довгу позицію, тобто купує ф’ючерси. Учасник, який узяв зобов’язання здійснити поставку, займає коротку позицію, тобто продає ф’ючерси. Мета укладання ф’ючерсного контракту полягає в тому, щоб зафіксувати в даний момент ціну, за якою відбудеться операція продажу або купівлі в майбутньому. Основні характеристики ф’ючерсного контракту: біржовий характер торгівлі;стандартні умови контрактів (крім ціни); гарантія клірингової палати виконання всіх контрактів;висока ліквідність, зумовлена існуванням активно діючого вторинного ринку; низька вартість укладання угоди; доступність (саме цей принцип є основним при організації біржі); можливість, але не обов’язковість реальної поставки (прийняття) базових активів за укладеними угодами. Особливості ф’ючерсних контрактів та організації ф’ючерсної торгівлі дають змогу легко ліквідувати зайняту на ринку позицію укладанням офсетної (зворотної) угоди. Більшість ф’ючерсних угод взаємно погашаються до моменту закінчення строку їх дії, і лише 2 — 5% контрактів закінчуються реальною поставкою базових активів.Якщо учасник має намір здійснити чи прийняти поставку реальних активів, які були предметом угоди, то він в установленому порядку інформує про це клірингову палату. У цьому разі палата добирає учасника з протилежною позицією.Предметом фінансового ф’ючерсного контракту може бути іноземна валюта, депозитні сертифікати, акції, облігації, векселі, довгострокові казначейські зобов’язання, фондові індекси. Обсяги поставок цих фінансових інструментів стандартні (як лоти).

15. Типи ф’ючерсних операцій.

Ф’ючерсні валютні операції - це строкові стандартизовані угоди на біржах, що являють собою купівлю-продаж валюти і за яким продавець приймає зобов‘язання продати, а покупець приймає зобов’язання купити стандартну кількість визначеної валюти на визначену дату у майбутньому ( більше трьох робочих днів) за курсом, заздалегідь установленому при укладанні угоди. У стандартних контрактах регламентуються всі умови: сума, термін, гарантійний депозит, метод розрахунку. До них відносять угоди та контракти.

16. Базовий актив та базовий ризик.

Бáзовий акт́ив — товари, цінні папери, кошти та їх характеристики, що є предметом виконання зобов'язань за деривативом.Базовий актив - це вартісний вираз права на придбання або продаж окремого об'єкта державного цінового регулювання на строкових умовах.Базовий ризик пов'язаний зі змінами в структурі процентних ставок. Базовий ризик виникає, коли кошти беруться з однієї процентної ставки, а позичають або інвестуються за іншою.Фінансовий важіль примножує базовий ризик, пов'язанийз даним видом діяльності, тому передбачається, що фірми, що характеризуються високим ступенем цього виду ризику, повинні неохоче приймати на себе фінансовий важіль. Крім того, передбачається, що фірми, що займаються стабільним видом діяльності, в значнобільшою мірою схильні до прийняття на себе фінансового важеля. Наприклад, комунальні підприємства історично володіють високими борговими коефіцієнтами, але зовсім не відрізняються при цьому високими коефіцієнтами бета. В основному це зумовлено тим, що їх основний виддіяльності стабільний і добре передбачуваний.Перешкоджають розвитку страхування базових ризиків, насамперед, низька страхова культура директорського корпусу, а також несприятливий податковий режим для підприємств страхувальників в умовах, коли витрати пострахуванню не включаються до собівартості продукції. У такій ситуації страхування перетворюється на розкіш, доступну лише окремим процвітаючим фірмам.Базовий ризик пов'язаний зі змінами в структурі процентних ставок. Базовий ризик виникає, коли кошти беруться з однієї процентної ставки, а позичають або інвестуються за іншою.