61. Стратегії хеджування.

При хеджуванні необхідно приймати до уваги два фундаментальні критерії:

- цінову перспективу;

- економічну доцільність хеджування.

Витрати на хеджування не повинні перевищувати суму, яку хеджер запланував на оплату страхування від цінових втрат. Цей підхід можна розглядати як процес управління ризиком, що включає ухвалення рішень про те, коли і як використовувати для хеджування ф'ючерсні ринки і чи використовувати їх взагалі.

Аналіз масштабів риски повинен включати економічний аналіз перспектив руху цін з оцінкою величини їх можливої зміни. Крім того, необхідне кількісне визначення риски для випадку, якщо хеджування взагалі не застосовується. Знання того, коли хеджування необхідне, а коли – ні, так само важливо, як і знання методів хеджування.

Ряд переваг хеджування за допомогою ф'ючерсних контрактів:

- відбувається істотне зниження цінової риски торгівлі товарами або фінансовими інструментами. Хедж підвищує стабільність фінансової сторони бізнесу, мінімізує коливання в прибутки, викликані змінами цін на сировину, процентні ставки або курси валют;

- хедж не перетинається із звичайними операціями, він дозволяє забезпечити постійний захист ціни без необхідності міняти політику запасів або залучатися до негнучкої системи форвардних угод;

- хеджування дає велику гнучкість в плануванні. Оскільки ф'ючерсні контракти існують протягом багатьох місяців постачання в майбутньому, підприємство може планувати фінансові операції на перспективу. Це допомагає зробити ефективнішим управління надлишком запасів або ж їх дефіцитом.

Недоліки хеджування:

- базисний ризик. Із-за змін базису ф'ючерсні контракти можуть не забезпечити повного захисту від цінових коливань наявного ринку. Базисний ризик збільшується тим більше, чим більше сорт наявного товару відрізняється від специфікації ф'ючерсного контракту;

- витрати. Будь-яка ф'ючерсна операція має операційні витрати і витрати на кліринг. Навіть якщо вони малі, вони можуть з часом зростати. Крім того, є ще і витрати, пов'язані з відсотками на маржеві суми. Навіть якщо хеджер може ефективно використовувати механізм хеджування варіаційної маржі, важливо мати напоготів наявні засоби для неї, тобто мати хороші відношення з кредитними інститутами, щоб не переривати вдалий хедж із-за проблем з наявними засобами;

- несумісність наявного і ф'ючерсного ринків. Оскільки ф'ючерсні контракти є стандартними, вони не завжди співпадають з особливими умовами зобов'язань наявного ринку. Кількість може бути більше або менше, ніж одиниця ф'ючерсного контракту. Існує і різниця в якості. Можуть бути відмінності в тимчасових рамках форвардної операції наявного ринку і місяця постачання ф'ючерсного контракту.

62. Ризикмененджмент портфелю.

Ри́зик-ме́неджмент — це система управління ризиками, яка включає в себе стратегію та тактику управління, направлені на досягнення основних бізнес-цілей банку. Ефективний ризик-менеджмент включає:

- систему управління;

- систему ідентифікації і вимірювання;

- систему супроводження (моніторингу та контролю).

Сучасна економічна наука представляє ризик як вірогідну подію, в результаті настання якої можуть відбутися позитивні, нейтральні або негативні наслідки. Якщо ризик припускає наявність як позитивних, так і негативних результатів, він відноситься до спекулятивних ризиків. Якщо ж наслідки негативні, або відсутні взагалі, такий ризик іменується чистим.

Мета ризик-менеджменту у сфері економіки - підвищення конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів за допомогою захисту від реалізації чистих ризиків.

У ризик-менеджменті прийнято виділяти декілька ключових етапів:

- на першому етапі відбувається виявлення ризику з супутньою оцінкою вірогідності його реалізації і масштабу наслідків;

- на другому етапі здійснюється розробка ризик-стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків;

- на третьому етапі вибираються методи і інструменти управління виявленим ризиком;

- на четвертому етапі проводиться безпосереднє управління ризиком;

- на завершальному етапі оцінюються досягнуті результати і коректується ризик-стратегія.

За ключовий етап ризик-менеджменту вважається етап вибору методів і інструментів управління ризиком.

Базовими методами ризик-менеджменту є відмова від ризиків, зниження, передача і ухвалення.

Ризик-інструментарій значно ширший. Він включає політичні, організаційні, правові, економічні, соціальні інструменти, причому ризик-менеджмент як система допускає можливість одночасного застосування декількох методів і інструментів ризик-управління.

Найбільш часто вживаним інструментом ризик-менеджменту є страхування. Страхування припускає передачу відповідальності за відшкодування передбачуваного збитку сторонній організації (страхової компанії). Прикладами інших інструментів можуть бути відмова від надмірно ризикової діяльності (метод відмови), профілактика або диверсифікація (метод зниження), аутсорсинг витратних ризикових функцій (метод передачі), формування резервів або запасів (метод ухвалення).