9. Форвардні контракти та їх особливості.

Форвардний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітентові такого форвардного контракту. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту. Строк зазначається у договорі (біржовому контракті). Найбільша тривалість цього строку також регулюється біржею в Правилах біржової торгівлі. До угод на строк належать також біржові угоди з товаром, який перебуває в дорозі, а також з товаром з наступним надходженням. Характерною особливістю угоди на строк є те, що договори такого роду можна багаторазово перепродувати на біржі аж до моменту остаточної поставки товару.З огляду на юридичний спосіб забезпечення виконання вирізняються біржові угоди із заставою. Особливістю цього виду угод є те, що крім основних предметів угод до їх змісту входить і зміст іншого договору - договору застави. Він полягає в тому, що в момент укладання основного договору один контрагент виплачує іншому суму, визначену договором як застава. Отже, щодо цієї угоди, крім основного, діє також договір застави. Залежно від особи заставодавця цей вид біржової угоди має два підвиди: угода із заставою на купівлю (заставодавцем є покупець) і угода із заставою на продаж (заставодавцем є продавець).У разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання задоволення майнових вимог кредитора проводиться за рахунок заставленої суми. У разі спору це відбувається за рішенням біржового арбітражу.

10. Економічна природа ф’ючерсних контрактів.

Ф’ючерс є одним з характерних представників цілого класу інструментів фондового ринку, відомого як похідні цінні папери. Ф’ючерсний контракт – це стандартизований контракт на купівлю або продаж відповідної кількості базового активу по відповідній ціні і на відповідну дату у майбутньому.Ф’ючерс є строковим контрактом.Характерні риси ф’ючерсних контрактів: стандартизована кількість (сума) базового активу; стандартизована дата виконання контракту; торгівля ф’ючерсами здійснюється виключно на біржах, які мають правила здійснення ф’ючерсної торгівлі; ф’ючерсний контракт завершується поставкою або купівлею базового активу тільки в середньому у 2% випадків від загальної кількості ф’ючерсних контрактів. для 98% існує механізм закриття позиції; вимагається внесення гарантійного внеску (маржи). Всі укладені ф‘ючерсні контракти обов‘язково реєсруються на біржі, після чого як продавець, так і покупець мають справу з розрахунковою палатою фондової біржі.На вимогу розрахункової палати для покупця і продавця відкривається маржовий рахунок.Основні положення ф‘ючерсного контракту:

1. Предметом контракту є середньозважений курс ЦП, тобто курс для неконкурентних заявок виражається у відсотках від номінальної вартості облігації.

2. Зміна курсу протягом ділового дня визначається кроками. Кожний крок = 0,01% (базисний пункт) від номінальної вартості.

3. Біржа обмежує коливання цін 159 базисним пунктам (робочий день).

4. В кожній країні існує початкова маржа, яку вносить покупець і продавець для відкриття позиції.

5. Виконання контракту здійснюється шляхом щоденних перерахувань варіаційної маржі, яка розраховується як різниця між ціною ЦП і поточною ф‘ючерсною ціною в останній день торгів.

11. Використання ф’ючерсів в ризик-менеджменті.

Для того,щоб купити або продати контракт, інвестор має відкрити ф’ючерс. рахунок в брокерській фірмі. Цей рахунок має вестись окремо від інших можливих рахунків інвестора.Коли ф’ючерс. контракт підписаний і від покупця і від продавця потребується внести початкову маржу. Тобто і покупець і продавець повинні внести депозит, який має гарантувати виконання їх зобов’язань; початкову маржу частково називають операційною маржою. Розмір даної маржі складає приблизно від 5 до 15% загальної суми ф’ючерс. контракту. Але вона часто задається як деяка сума в грошових одиницях незалежно від вартості контракту. Початкова маржа забезпечує деякий захист розрахунковій палаті, але не в повній мірі. Додатковий захист для розрахункової палати забезпечує підтримуюча маржа. Відповідно до вимог відносно підтримуючої маржі інвестор має мати на рахунку суму, що дорівнює або перевищує деякої частки початкової маржі. Оскільки ця частка складає біля 65%, то інвестор має підтримувати суму, що дорівнює або перевищує 65% початкової маржі. Якщо дана вимога не виконується, то інвестор отримає від брокера маржеве повідомлення. Це повідомлення про внесення додаткової суми грошей на рахунок до рівня початкової маржі відомо під назвою варіаційної маржі. Якщо інвестор не відповідає на повідомлення, то брокер закриває позицію інвестора за допомогою протилежної угоди за рахунок інвестора.