2. Учасники ринку деривативів та мотивація їхньої участі.

Учасників фондового ринку можна поділити на дві групи: прямі (безпосередні) учасники, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку, і побічних, які забезпечують діяльність фінансових інститутів, що здійснюють професійну діяльність.

До основних учасників ринку цінних паперів належать:

- емітенти цінних паперів – держава в особі уповноважених органів, юридичні, і у випадках, передбачених чинним законодавством, фізичні особи, які від свого імені випускають в обіг цінні папери і відповідають по зобов'язаннях, що випливають з умов їх випуску;

- інвестори – фізична або юридична особа, яка придбаває цінні папери від свого імені та за свій рахунок з метою одержання доходу чи збільшення вартості цінних паперів, або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів;

- посередники - юридичні особи, діяльність яких тісно пов'язана з наданням професійних послуг по опосередкуванню діяльності на фондовому ринку емітентів і інвесторів;

- держава, яка шляхом прийняття законодавчих актів і створення відповідних державних органів визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку з метою забезпечення його ефективного функціонування.

Суб'єкти ринку, що вкладають свої капітали в цінні папери, намагаються досягти власних загальних цілей, які можна об'єднати в групи: дохідності, ліквідності і безпеки (зниження ризику). Хеджування – це один з методів управління ціновими ризиками, який дозволяє уникнути їх або мінімізувати втрати від них, отримані на реальних (спотових, «фізичних») ринках, шляхом укладення строкових контрактів (біржових та позабіржових). Біржова спекуляція – це спосіб одержання прибутку в процесі біржової ф’ючерсної торгівлі, який базується на розходженнях у динаміці цін ф’ючерсних контрактів у часі, просторі і на різні види товарів. Біржовою спекуляцією звичайно займаються члени біржі і ті, хто бажає (звичайно приватні особи) зіграти на різниці в динаміці цін ф’ючерсних контрактів. Операція хеджування полягає в тому, що фірма або особа, яка продала (купила) товар на реальному ринку або на біржі з поставкою в майбутньому (форвард), бажаючи використати існуючий на момент укладення угоди рівень цін, одночасно виконує таку ж або обернену операцію на ф’ючерсному ринку. Після отримання реального товару вони викуповують продані або продають куплені до цього ф’ючерси. Для хеджування особливо цінним є те, що ф’ючерсні контракти є обов’язковими угодами, тобто виконання контракту на товари, іноземну валюту, облігації та ін. завершується поставкою або розрахунком грошима. Хеджування може проводитися: на весь наявний товар чи на його частину, на комбінацію різних дат постачання реального товару і виконання ф’ючерсного контракту, воно може бути селективним або випереджувальним тощо.

3. Види похідних фінансових інструментів.

Похідни́й фіна́нсовий інструме́нт(дериватив) — фінансовийконтракт , або фінансовий інструмент, цінність якого походить з ціни чогось іншого (основи). Основою такого фінансового інструменту можуть бути активи (наприклад, сировинні матеріали, акції, житлові застави, нерухоме майно, облігації, позики), індекси (наприклад, відсоткові ставки, валютні курси, фондові індекси, індекси споживацьких цін), або інші (такі як погодні умови). Основними видами похідних фінансових інструментів є форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони та свопи.

Форвард — являє собою контракт або строкову угоду, яка укладається між двома сторонами (продавець – покупець). Предмет контракту — майбутня поставка фінансового активу або товару або валюти. Поставка здійснюється за фіксованою ціною і у визначений строк. На відміну від інших видів контрактів форварді контракти заключаються поза біржею.Ф‘ючерс — угода, яка укладається між продавцем та покупцем фінансового активу про постачання ЦП, товарів або валюти за визначеною ціною і у визначений строк. Ф‘ючерсний контракт заключається лише на біржі. Опціон— контракт, що дає покупцеві опціону право купити або продати певну кількість фінансових інструментів (акції, іноземна валюта) або товарів по заздалегідь установленій ціні в будь-який момент до закінчення (або в момент закінчення) терміну дії договору. Покупець опціону виплачує його продавцеві премію (ціну опціону) в обмін на зобов'язання останнього продати або купити за вимогою покупця фінансові інструменти або товари. У фінансовому рахунку ціна опціону відображається як придбання покупцем фінансового активу і як прийняття зобов'язання продавцем. Коли опціонний контракт реалізується, то ці операції відображаються у СНР залежно від їхнього характеру. У фінансовому рахунку вони можуть враховуватися в категоріях депозитів або інних паперів. Однією з форм опціонів є варанти.Своп — контракт на право обміну певної суми валюти, ЦП і товарів, на умовах, що зафіксовані в договорі. Процентні свопи являють собою обмін процентними платежами різного характеру (наприклад, обмін фіксованої ставки на плаваючу, однієї плаваючої ставки на іншу тощо). Валютні свопи являють собою обмін обумовленими сумами, вираженими в різних валютах, із зобов'язанням сплатити основний борг і виплатити відсотки по ньому на заздалегідь погоджених умовах протягом визначеного терміну.