Румунія

Румунська НБ розпочалася у 30-ті роки XIX століття. Значно пізніше з'явилися й перші фундаментальні покажчики ретроспективного характеру. В 1865 р. були опубліковані «Румунські бібліографічні аннали. Хронологічний репертуар або загальний каталог книг, надрукованих від виникнення друкарства в XVI ст. до наших днів, 1550-1865 р. включно», складені Деметром Йарку (1817-1879). Матеріал цього унікального покажчика був розташований у хронології видань, тим самим відбиваючи й історію румунської літератури. В 1888 р. був виданий покажчик «Бібліографія періодичних видань як румунських, так і виданих на іноземних мовах у Румунії або за рубежем про румунів за роки 1817-1887» А. Попа.

Особливе значення для розвитку НБ у Румунії мала діяльність створеної в 1867 р. Бібліотеки Румунської академії наук і розроблений нею «План національної бібліографії». Засновник і директор Бібліотеки І.Іоан Біану разом зі співробітниками Нервою Ходошом і Даном Симонеску підготували ґрунтовний тритомний покажчик «Стародавня румунська бібліографія 1508-1830», що був частиною розробленого плану. У покажчику є інформація про книги, видані в Румунії, а також книги про Румунію, випущені за рубежем. До опису багатьох книг додано цитати з передмов, факсимільне відтворення титульних аркушів, ілюстрації.

Із середини XIX століття здійснювали спроби організації поточного бібліографічного обліку, здійснюваного, як правило, видавцями й книгопродавцями. Інформація видавничих і книготоргових каталогів була випадковою, неповною та нерегулярною. Періодичні видання Бібліотеки Румунської академії, що відбивають на основі закону про обов'язковий примірник нові румунські книги, також були недовговічні.

Початок національної бібліографії було покладено в 1949 р. прийняттям «закону про обов'язковий примірник». А в 1952 р. була створена Книжкова палата Румунії, що розпочала випуск бібліографічних бюлетенів. В 1955 р. уперше затверджена Центральна державна бібліотека, що виконує в цей час і функції національного бібліографічного агентства країни. Система бібліографічних покажчиків бібліотеки - «Румунська національна бібліографія» («Bibliografia Natlonala Romana») і складається з серій:

1. Книги. Альбоми. Карти. Виходить раз у два тижні;

2. Серійні видання. Піврічний покажчик;

3. Офіційні видання. Піврічний покажчик;

4. Ноти. Аудіокасети. Щоквартальний покажчик;

5. «Романіка». Щорічник.

Чехія й Словаччина

Аж до закінчення першої світової війни чеський і словацький народи розвивалися незалежно друг від друга, входячи до складу інших держав і імперій. Єдина держава Чехословаччина проіснувала з 1918 по 1992 р. включно. Історія цього періоду ділиться на два етапи, обумовлених панівним політичним ладом: буржуазним - у період між двома світовими війнами й соціалістичним - після другої світової війни й до 1992 р. Із січня 3993 р. Чехія й Словаччина стали самостійними державами. Але, незважаючи на це, національна бібліографія обох республік у значній мірі зберегла ті особливості, здобуті в процесі розвитку НБ саме в XX столітті й особливо в останні десятиліття. Тому усе ще є сенс розглядати історію виникнення й формування НБ Чехії й Словаччини в єдиному контексті.

Відсутність політичної самостійності й власної державності наклали відбиток на розвиток культури, економіки, науки, а отже, і книжкової справи в чеського й словацького народів. Упродовж всієї історії чехів і словаків характерним є постійна боротьба за збереження й популяризацію національної культури. У цьому русі брали участь найбільші представники чеської й словацької науки, культури й освіти.

Першою великою бібліографічною роботою вважають працю відомого чеського філолога й просвітителя, історика літератури й творця чеської поетичної мови Йозефа Юнгманна (1773-1847). В 1825 р. у Празі була опублікована його «Історія чеської літератури або систематичний огляд чеських творів з короткою історією народу, освіти й мови», де були відбиті рукописні й друковані документи від початку чеської літератури до 1824 р., розташовані в хронологічному порядку. Продовження покажчика «Повний літературний літопис або образ словесності слов’янського в Чехах (у Богемії), на Мораві, в Угорщині від 1825 до 1837 1/4 року» підготував учень Й. Юнгманна Йозеф Міхль (1810-1856).

Книговидання періоду Чеського відродження було відбито в «Чехословацькому бібліографічному словнику книг, брошур, карт, нот, виданих мовою чехословацького народу від 1774 р. до новітнього часу», складеному Франтишеком Доухою ( 1810-1884), також послідовником і учнем Й. Юнгманна, і опублікованому в 1865 р. Уперше в одному покажчику були представлені відомості про чеські й словацькі публікації.

Спроби організації поточного бібліографічного обліку виникли у видавничих і книготорговельних колах: в 1870-1883 рр. на сторінках журналу «Бібліографічний вісник», в 1890-1907 рр. - у щорічнику «Чеський бібліографічний каталог». Університетська бібліотека в Празі, що з 1807 р. отримувала обов'язковий екземпляр, бібліографічні матеріали не готувала. На початку XX століття з'явилися перші випуски щорічника «Чеська бібліографія», складені книгознавцем і бібліографом Зденеком Тоболкою (1874-1951). Щорічники готували на основі закону про обов'язковий примірник, описи складали за науково розробленими правилами. Їх видавали з 1903 по 1914 р. і, як справедливо відзначають автори підручника «Загальна іноземна бібліографія», «Чеська бібліографія» заклала основи довоєнного поточного бібліографічного обліку в Чехії.

Словакам, на відміну від чехів, не вдалося зберегти самостійність. В XI столітті Словаччина стало частиною Угорського королівства, а з XVI століття Південна Словаччину захопила Османська імперія, інша частина ввійшла до складу імперії Габсбургів. Все це відбилося на розвитку Словаччини, довгий час аграрної країни, що була позбавлена якого-небудь самоврядування.

Величезне значення у формуванні національної самосвідомості словаків мала проблема мови. З кінця XV по XIX століття літературною мовою словаків була чеська, створення словацької літературної мови датують 40-ми роками XIX століття та пов’язують із іменем ученого, поета й революціонера Людовіта Штура (1815-1856).

Першим самостійним бібліографічним списком словацькою мовою став «Огляд словацької літератури новітнього часу», опублікований в 1851 р. Йозефом Гурбаном (1817-1888). Справжній розвиток НБ у Словаччині пов'язаний із 1863 р. З ініціативи М. Храстека в першому томі щорічного «Літопису» були поміщені відомості про словацькі книги за 1860-1864 рр. чим був покладений початок національного обліку. Але в 1875 р. організація була закрита, на цьому закінчився перший етап її існування.

Наступний період в історії НБ Словаччини називають «різнеровским» за іменем дитячого письменника й історика літератури Людовіта Різнера ( 1849-1933), що розробив план створення реєстру словацької літератури від її виникнення. Зібрані й оброблені бібліографічні відомості Л. Різнер упродовж всього свого життя публікував у вигляді галузевих і тематичних покажчиків на сторінках періодичних видань.

Ще до утворення в 1918 р. Чехословацької республіки відомий книгознавець Ладислав Живний (1872-1949) заснував у складі бібліографічного відділу Просвітнього союзу Бібліографічний інститут, що перетворився у вже новій республіці в Чехословацький бібліографічний інститут. В 1925 р. його функції були передані знову утвореному відділу Університетської бібліотеки, що називалася Національною бібліотекою. З 1922 р. інститут почав публікувати щотижневик «Бібліографічний каталог», що став з 3930 р. щорічником. У зміненому вигляді це видання проіснувало до початку 90-х років.

В 20-ті роки під керівництвом З. Тоболки почалася робота зі створення реєстру чеської й словацької літератури: «Бібліографія чеського й словацького друку від найдавніших часів до 1800 р.», три томи якої побачили світло ще до війни.

В 1948 р. Чехословаччина була проголошена народно-демократичною республікою чехів і словаків, а з 3969 р. вона стала соціалістичною державою, що складається із двох рівноправних республік: Чехії зі столицею в Празі й Словаччині зі столицею в Братиславі. Із цього часу НБ офіційно розвивається двома потоками, що утворять єдину державну систему.

У Чехії національним бібліографічним агентством стала Національна бібліотека в Празі (Narodna knihovna). Вона була заснована в 3958 р. на базі декількох великих бібліотек: бібліотеки Карлова університету (заснована в 3348 р.), Слов'янської бібліотеки (3924 р.) і Центральної економічної бібліотеки (3952 р.). Функції національного бібліографічного обліку в Словаччині виконує Словацька національна бібліотека, що була заснована на базі її ж бібліотеки. Обидві бібліотеки ведуть всю роботу з підготовки та видання покажчиків РНБ і ПНБ, здійснюють впровадження засобів автоматизації, розробляють національні класифікаційні схеми й правила бібліографічного опису, формують національні бази даних.

До 1993 р. всі видання ПНБ, що випускалися в Чехії й Словаччині, були об'єднані загальним заголовком «Бібліографічний каталог ЧССР» (з 1989 р. - ЧСФР) і мали кожний свою структуру.

Державна бібліотека в Празі підготовляла такі покажчики, об'єднані загальною назвою «Чеська національна бібліографія».

1. Чеські книги. Щомісячний покажчик;

2. Газети й журнали в чеських землях. Дворічний покажчик;

3. Чеські ноти й грамплатівки. Щоквартальний покажчик;

4. Чеська графіка й карти. Щорічник;

5. Статті в чеських періодичних виданнях. Щомісячний покажчик:

6. Покажчик чеських бібліографій. Щорічник;

7. Чехословацькі дисертації. Щорічник;

8. Закордонна богеміка й словацика. Твори чеських авторів, переведені іноземними мовами і твори іноземних авторів чеської тематики, що надійшли в Державну бібліотеку. Щорічник.

Останні дві серії були загальними для національних бібліографій обох республік.

Автоматизована підготовка щомісячника «Чеські книги» здійснюється з 1983 р.

Сучасна модель словацької ПНБ початку формуватися в першій половині 70-х років, коли нова техніка й технологія дали можливість представити словацьку ПБ в якості автоматизованої національної інформаційної системи, що почали діяти в 1976 р. і поступово розвилася в сучасну форму комплексної автоматизованої обробки документів.

Результати сучасного національного бібліографічного обліку представлені в покажчиках, «Словацької національної бібліографії», що утворять три ряди: переписний (реєструючий), писаний (аналітичний) і виборчий (спеціальний). Підсистема переписного ряду представлена серіями:

А. Книги.

В. Періодичні видання.

С. Карти.

D. Дисертації.

Е. Спеціальні видання.

F. Фірмова література.

G. Графіка.

Н. Ноти. Музичні видання.