Національна бібліографія в країнах Центральної й Східної Європи

У долі народів, що населяють країни Східної й деякі країни Центральної Європи, незважаючи на розходження в історичному розвитку, багато загального. Болгарія, Угорщина, Румунія, Польща, Чехія, Словаччина, народи Балканського півострова впродовж багатьох століть перебували в колоніальній залежності. Національну незалежність вони здобули порівняно нещодавно - наприкінці XIX - початку XX століття. В умовах національного гноблення НБ мала особливе суспільне значення, тому що бібліографічний облік національної літератури ставав засобом національного самовираження, відіграючи безпосередню роль у розвитку національної культури.

Після II світової війни в цих державах утвердився соціалістичний лад, що також мав величезний вплив на розвиток і формування НБ.

У перші післявоєнні роки в більшості країн було вирішене завдання відновлення перерваного війною національного бібліографічного обліку. А для деяких країн (наприклад, Румунії) цей період можна назвати періодом становлення НБ. Упродовж 80-х років у всіх державах були створені національні бібліотеки й національні бібліографічні агентства, удосконалювалися закони про обов'язковий примірник, розробляли інструктивно-нормативні документи в області бібліографічної діяльності, була створена система органів ПНБ, почалися роботи зі створення національних інформаційних систем. Особливе значення мала кооперація бібліографічної діяльності, що виражалася в створенні міжнародних центрів (наприклад, Міжнародний центр науково-технічної інформації) і розробці міжнародних програм. Відмінною рисою цього періоду стали регулярні наради експертів-бібліографів і співробітників національних бібліотек і національних бібліографічних центрів. Остання, дев'ята нарада відбулася в жовтні 1989 р. у Москві.

Основний результат розвитку ПНБ у державах цього регіону й одне з основних її переваг, порівняно із ПНБ інших країн - створення системи національних бібліографічних покажчиків на високому методичному рівні. У цей час у систему покажчиків ПНБ входять такі групи видань: покажчики, що відбивають основний потік виданих у країні документів; додаткові випуски, що відбивають видання вузької сфери поширення; аналітичні й кумулятивні покажчики. Крім того, агентства випускають і спеціальні тематичні й галузеві покажчики, які не є покажчиками національної бібліографії, але створюються на її основі.

Болгарія

Поява перших бібліографічних покажчиків у Болгарії належить до другої половини XIX століття: в 1852 р. у Царгороді вийшов «Список болгарських книг, виданих дотепер» І.В. Шонова. До цього відомості про болгарські книги можна було зустріти в закордонних покажчиках (зокрема, у виданнях Кеппена, Мурзакевича, покажчиках одеських і київських книгопродавців). Після звільнення болгарського народу від майже п’ятисотлітнього турецького ярма в 1878 р. починається справжній підйом розвитку культури, що, у свою чергу, позначається на розвитку друкарства й бібліографії.

Помітне місце в історії болгарської бібліографії належить історикові, філологові, літературознавцеві, бібліографові Олександрові Стоянову Теодорову-Балану (1859-1959). За своє столітнє життя він написав приблизно 900 робіт, приблизно 200 з яких присвячені літературознавству й бібліографії. Серед останніх «Болгарська бібліографія за сто років. 1806-1905», у якій відбито понад 15 тис. назв болгарських книг і періодичних видань.

Поточний бібліографічний облік веде свій початок з 1897 р., коли Народними зборами був прийнятий перший в історії Болгарії закон про обов'язковий примірник і про видання на його основі першого бібліографічного покажчика. Із цього ж року почався випуск «Бібліографічного бюлетеня» (з 1929 р. «Болгарська бібліографія»). Завдання підготовки й випуску бюлетеня було покладено на Національну бібліотеку, що через низку причин не впоралися із цією роботою. Напередодні воєнних дій на території Болгарії в 1941 р. був прийнятий закон про організацію Бібліографічного інституту, створений на засоби А.С. Теодорова-Балана.

Після закінчення війни Національна бібліотека відновила свою діяльність і продовжила випускати «Болгарську бібліографію». Бібліографічний інститут перетворили на науково-дослідну установу, а в 1963 р. ліквідували.

Для болгарської НБ 80-х років характерне прагнення до постійного розвитку й удосконалювання всіх її основних напрямків: повнота надходжень обов'язкових примірників; поліпшення умов зберігання архіву болгарської книги; розширення сфер використання бібліографічної інформації; удосконалювання методів бібліографічної обробки; системна розробка наукових проблем.

У 80-ті роки болгарські фахівці розробили цілий комплекс бібліографічних стандартів: БДС 15419-82 «Бібліографічний опис книги», БДС 15687-83 «Бібліографічний опис періодичних видань», БДС 15934-84 «Бібліографічний опис картографічних видань», БДС 15935-84 «Бібліографічний опис нотних видань», БДС 16764-88 «Бібліографічний опис графічних видань», БДС 2497-87 «Бібліографічні дані в книгах». БДС 14569-88 «Бібліографічні дані в періодичних виданнях». Готуються стандарти на опис інших видів документів. Всі вони з урахуванням національної практики й досвіду максимально наближені до міжнародних правил.

Створений у структурі Народної бібліотеки ім. св. Кирила й Методія ще в 1975 р. Центр національної бібліографії готує та випускає національні бібліографічні покажчики, представлені такими серіями:

Серія 1. Болгарська бібліографія. Книги, нотні, графічні й картографічні видання. Виходить раз на два тижні.

Серія 2. Болгарська бібліографія. Службові видання й дисертації. Щомісячний бюлетень.

Серія 3. Болгарські грамофонні пластинки. Річний покажчик;

Серія 4. Болгарська періодична преса. Газети, журнали, бюлетені й періодичні збірники. Річний покажчик;

Серія 5. Літопис статей з болгарських журналів і збірників. Виходить раз на два тижні.;

Серія 6. Літопис статей з болгарських газет. Щомісячний бюлетень;

Серія 7. Болгарія в закордонній літературі. (Болгарика). Річний покажчик.;

Серія 8. Бібліографія болгарської бібліографії. Річний покажчик.