5.3. Мануфактурний період в Україні.

В Україні велику роль у розвитку економічних відносин відігравала промисловість. Відбувався подальший розвиток міського і сільського ремесла, що в умовах товарно-грошових відносин перейшло у дрібне товарне виробництво на основі якого формувалося мануфактурне виробництво. Основними міськими ремеслами були кравецтво, ткацтво, сукноробство, цегельництво, теслярство, ковальство, зброярство, суднобудування, тощо. Виготовлення продуктів харчування і напоїв виділилося в окрему галузь.

Протягом XVI—XVIII ст. набули поширення сільські ремесла та промисли, які не відносилися до землеробства та інших галузей сільськогосподарського виробництва. У селах зросла кількість ремісників різного фаху. До початкових форм мануфактури належали невеликі підприємства, в яких розподіл в процесі виробництва відігравав значну роль. Основною була ручна ремісницька техніка, але починалася механізація виробничих процесів. Початкові мануфактури були попередниками розвинених мануфактур. [5] Поступово відбувався процес підпорядкування сільського ремесла міському. Внаслідок певної насиченості сільського ринку ремісник намагався збути свій товар у місті, проте це вдавалося їм з великими труднощами. Адміністрація міста штрафувала чи конфісковувала товар сільського ремісника, який втручався в монополію цехових ремісників. Сільські ремісники намагалися переселитися в місто. Розвиток міст, ремесла, мануфактурного виробництва, сільського господарства та промисловості України сприяли розвитку і зростанню внутрішніх та зовнішніх торгівельних відносин. З суспільним поділом праці виникла потреба у виробничому спілкуванні різних соціальних та професійних груп. В зв`язку з цим велику роль відігравали міські торги та базари. Торги та базари проводилися двічі на тиждень у визначені дні. Вони спеціалізувалися на продажу певного виду товарів. Так, у період XVI—XVIII ст., в Україні сільськогосподарське і промислове виробництво набуло товарного характеру, що формувало національний ринок, в основі якого полягав розвиток міських ринків та торгів. [2] У 80 роках XVIII ст. переселенцями з України, Росії, Туреччини почалася колонізація причорноморських і приазовських степів та Криму. Населення прирівнювалося до державних селян, причому землеволодіння залишалися на правах спадщини. [7]

За рахунок придбання й захоплення козацько-селянських та громадських земель протягом XVII — XVIII ст. значно зросло монастирське і церковне землеволодіння.

Монопольне право монастирі мали на винокуріння і торгівлю горілкою в своїх маєтках, а церква домоглася права на безкоштовне володіння частиною громадських земель у вигляді дарувань.

Священослужбовцям виділяли подвір'я, поля, сіножаті для ведення господарства. Містам належала певна частина маєтностей.

У період XVI—XVIII ст. в промисловості України відбулися великі прогресивні перетворення. Подальший розвиток отримала мануфактурна промисловість. З'явилися перші доменні мануфактури. Одноступінчастий сиродутний спосіб виробництва був замінений на двоступінчастий, при якому в доменній печі виплавляли чавун, а потім у кричній печі переплавляли його на сталь. Продовжувало розвиватися металургійне виробництво. Особливе місце в промисловості належало виробництву селітри в Лівобережній та Слобідській Україні.  Поширювалося винокуріння, яке мало високий ступінь товарності. Розвивалося виробництво скла, тощо. На відміну від Західної Європи, де існувала одна форма мануфактур — на основі вільнонайманої праці, в Україні в умовах панування панщинно-кріпосницької системи господарства працювали мануфактури, що ґрунтувалися не лише на вільнонайманій, а й на кріпосницькій праці (вотчинні, посесійні, казенні).

Збереження кріпацтва на західноукраїнських і правобережних землях після визвольної війни середини XVII ст., його поступове утвердження на Лівобережжі та Слобожанщині в умовах зростання товаризації феодального господарства створили умови для подальшого розвитку виробництва на основі примусової кріпацької праці селян у формі феодальних (вотчинних) і посесійних мануфактур. Останні утворювалися як казенні, а потім передавалися в посесію (умовне спадкове користування) приватним особам чи одразу виникали як посесійні. На них працювали або приписні державні селяни, або куплені селяни спеціально для роботи на підприємствах. Частина поміщицьких мануфактур передавалася в оренду. Розвиток великих мануфактур було тісно пов'язано з воєнними і господарськими завданнями Російської держави, з фінансовою допомогою, що вона надавала промисловості. Царський уряд підтримував підприємницькі намагання, надаючи безпроцентні грошові позики, підтверджував монопольні права власників мануфактур на скуповування вовни і овечих шкур, дозволяв мати власні вівчарні, завозити з-за кордону напівфабрикати. Державою споживалися товари мануфактурної промисловості. Власники мануфактур часто були зобов'язані постачати свої товари державним відомствам. Урядом контролювалися обов'язкові відносини між мануфактурами та державою. На території Української козацької держави з середини XVII ст. поширилися російські гроші, як срібні так, в незначній кількості, мідні. Протягом XVIII ст. проводилися реформи, спрямовані на стандартизацію грошового обігу всіх частин Російської держави, в тому числі Лівобережної України.

Випуск паперових грошей (асигнацій) почався у 1769 р. російським урядом. В Москві та Петербурзі було створено асигнаційні банки, які вільно розмінювали асигнації на металеві монети. Відбулося об’єднання грошової системи Росії і Української грошової системи в єдину. [2]

Тести до теми:

1. Об'єктом вивчення меркантилізму є:

А) багатство та джерела його зростання;

Б) первісне накопичення капіталу;

В) мануфактурне виробництво;

Г) усі відповіді вірні.

2. Меркантилізм – це:

А) напрям економічної думки, щодо значення торговельного капіталу і сфери обігу у процесі нагромадження багатства;

Б) процес концентрації великих грошових засобів у керівників великомасштабних виробництв;

В) основне джерело первісного нагромадження капіталу;

Г) немає вірних відповідей.

3. Завданнями відповідно концепції раннього меркантилізму є:

А) контроль за кваліфікації робітників, якістю продукції, умовами виробництва та цінами на готову продукту;

Б) розвиток мануфактурного виробництва;

В) накопичення грошових коштів в країні та збільшення притоку грошей із-за кордону і зберігання у країні;

Г) немає вірних відповідей.

4. До представників раннього меркантилізму належить:

А) Антуан Монкретьєн;

Б) Вільям Стаффорд;

В) Дж. Кейнс;

Г) Дж. Робінсон.

5. Для пізнього меркантилізму характерна:

А) теорія активного торгового балансу;

Б) теорія активного грошового балансу та утвердження монетарної системи;

В) розширення бази оподаткування і нагромадження капіталу;

Г) немає вірних відповідей.

6. До представників пізнього меркантилізму належить:

А) Гаспар Скаруффі;

Б) Беніто Даванцатті;

В) Хуан де Маріана;

Г) Жан Батист Кольбер.

7. До передумов первісного накопичення капіталу відноситься:

А) розвиток виробничих сил, формування широких національних ринків, зростання та розширення товарно-грошових відносин;

Б) виникнення у колоніях промислових та сільськогосподарських мануфактур дешевих товарів та сировини;

В) економічна політика держави, спрямована на обмеження

міжнародної торгівлі та розвиток власної промисловості;

Г) процес концентрації великих грошових засобів у керівників великомасштабних виробництв.

8. Основною рисою «американського» шляху розвитку сільського господарства є:

А) підпорядкування сільського ремесла міському;

Б) існування приватної власності виробника-фермера на землю, виробництва та на продукцію;

В) аграрний переворот;

Г) усі відповіді вірні.

9. До особливих рис «прусського» шляху розвитку сільського господарства належить:

А) приватна власність виробника-фермера на землю, виробництва і продукцію;

Б) збереження поміщицького землеволодіння та поступове перетворення їх на капіталістичні господарства;

В) економічна зацікавленість фермера у результатах своєї праці;

Г) усі відповіді вірні.

10. Мануфактури, що ґрунтуються на вільнонайманій та кріпосницькій праці притаманні:

А) Англії;

Б) Франції;

В) Італії;

Г) немає вірної відповіді.

Відповіді: 1)А; 2)А; 3)В; 4)Б; 5)А; 6)Г; 7)А; 8)Б; 9)Б; 10)Г.

Теми рефератів:

1. Розвиток меркантилізму: етапи та основні завдання.

2. Первинне накопичення капіталу країн Західної Європи: основні джерела та складові.

3. Передумови та результати буржуазних революцій у країнах Західної Європи.

4. «Прусський» та «американський» шляхи розвитку сільського господарства.

5. Розвиток мануфактурного виробництва в України та Західній Європі.