1 Що таке культура ?Термін “культура” походить від латинських слів “colo”, ”cultio”, що означає обробіток, “colore” – обробляти, вирощувати, а пізніше – поклонятися та вшановувати богів чи предків. До середини І ст. до н.е. ці слова пов’язувалися із землеробською працею, але Марк Порцій Катон (234 – 149 рр. до н.е.) у своєму трактаті “Про землеробство” уже пише не просто про обробіток землі, а про “обробіток окремої ділянки, яка неможлива без особливого душевного настрою” селянина. Поступово поняття “культура” поширюється на такі сфери людської діяльності, як виховання, навчання, тобто вдосконалення самої людини – у листах Марка Тулія Цицерона (106 – 43 рр. до н.е.), відомих під назвою “Тускуланські бесіди” (45 р. до н.е.) у вислові “культура духу є філософія” йшлося саме про це. В епоху Середньовіччя слово “культура” продовжує використовуватися у значенні аграрного виробництва (“agri cultura”), але в інших сферах людського буття воно набуває значення “культу” (“cultus”). У XVII ст. слово “культура” починає вживатися як самостійний термін для означення духовного світу людини, що здатна протистояти природі, а культурна європейська людина Нового часу, починає протиставлятися “природній людині минулого”. Культу́ра — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії.Зараз культура – це складний суспільний феномен, що відіграє величезну роль у життєдіяльності людини: праця, побут, дозвілля, спосіб життя як окремої особи, так й усього суспільства, менталітет тісно пов’язані з рівнем розвитку культури. Культура впливає на характер поведінки, стиль і форми спілкування людей, їх свідомість, духовні потреби, ціннісні орієнтації. Рівень культури визначає подаль-шу долю людини, ціль її життя.

Отже, культура – це специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, представлений продуктами матеріальної та духовної праці, системою соціальних норм і настанов, духовними цінностями, сукупністю відносин людей з природою, між собою та ставленням до власної особистості, це система життєвих орієнтацій суб’єкта.

Базисні елементи культури існують у двох видах - матеріальному й духовному. Сукупність матеріальних елементів становить матеріальну культуру, а нематеріальних - духовну. Але їхнє розділення часто буває умовним, оскільки в реальному житті вони тісно взаємозалежні й взаємопов’язані.

У матеріальну культуру входять: культура праці й матеріального виробництва, культура побуту, культура топоса, тобто місця проживання культура відносини до власного тіла, фізична культура.

Матеріальна культура — сукупність усіх матеріальних цінностей створених певною культурою, її уречевлена складова. Оскільки для різних суспільств характерні різні культури то відповідно до рівня узагальнення розглядають матеріальну культуру людства, окремого народу і тому подібне.Матеріальна культура розглядається на різних рівнях: від одиничних предметів, процесів і людей до глобальних цивілізацій.

Сукупність нематеріальних елементів утворює духовну сторону культурної статики: норми, правила, зразки й норми поведінки, закони, духовні цінності, церемонії, ритуали, символи, міфи, знання, ідеї, звичаї, традиції, мову. Будь який об'єкт нематеріальної культури має потребу у матеріальному посередникові. Для знань, наприклад, таким посередником є книги.Духовна культура є багатошаровим утворенням і містить у собі пізнавальну (інтелектуальну), моральну, художню, правову, педагогічну, релігійну й іншу культури.У світовому масштабі культурну спадщину виражають так звані культурні універсалії — норми, цінності, правила, традиції, властивості, які властиві всім культурам незалежно від географічного місця, історичного часу й соціального устрою суспільства.

Культура - це досить складна, багаторівнева система. Прийнято підрозділяти культуру за її носіями. Залежно від цього виділяють світову й національні культури.

Світова культура — це синтез кращих досягнень всіх національних культур різних народів, що населяють нашу планету.Національна культура, у свою чергу, виступає синтезом культур різних класів, соціальних верств і груп відповідного суспільства.

Своєрідність національної культури, її неповторність й оригінальність проявляються як у духовній (мова, література, музика, живопис, релігія), так і в матеріальній (особливості економічного устрою, ведення господарства, традиції праці й виробництва) сферах життя й діяльності.

Художня культура

Одним з найважливіших компонентів духовної культури людства виступає художня культура, яка разом з пізнавальною, релігійною, моральною, економічною, політичною культурою покликана формувати внутрішній світ людини, сприяти розвитку людини як творця культурних цінностей. Художня культура також представляє собою певний вид людської діяльності, специфічний спосіб реалізації творчих потенцій людини.

Художня культура – це культура виробництва мистецтва, культура його розповсюдження, пропаганди, культура його сприйняття, розуміння, культура насолоди мистецтвом.

Функції культури:

— людинотворча — засвоюючи досягнення культури, людина пізнає себе і визначає своє місце в суспільстві й у світі, мету свого життя;

— інформативна — збагачення людини попереднім досвідом, тобто, щоб стати культурною, людині необхідно пройти через усі епохи попередньої культури (І. В. Гете);

— регулятивна — культура створює норми і правила для організації спільного проживання людей;

— аксіологічна — встановлення ціннісних пріоритетів;

— гедоністична — спрямування на отримання задоволення, насолоди.

2.Час та причини виникнення мистецтва, найдавніші види мистецтва. Печерний живопис – вершина палеолітичного мистецтва.

Первісне мистецтво, мистецтво епохи первіснообщинного устрою . П. і. виникло біля 30-го тисячоліття до н.е.(наша ера), в пізньому палеоліті, коли з'являється людина сучасного типа. Закріплюючи в мистецтві результати трудового досвіду, людина заглиблювала і розширювала свої уявлення про дійсність збагачував свій духовний світ і усе більш підносився над природою. Виникнення мистецтва означало тому величезний крок вперед в пізнавальній діяльності людини, сприяло зміцненню соціальних зв'язків і посиленню первісної общини. Безпосередньою причиною виникнення мистецтва були реальні потреби повсякденного життя. Так, наприклад, мистецтво танцю виросло з мисливських і військових вправ, зі своєрідних інсценувань, що образно передавали трудові заняття первісної общини, життя тварин. У виникненні пісні і музики велике значення мали ритми трудових процесів і ту обставину, що музично-пісенний супровід допомагав організації колективної праці.Одними з найдавніших видів мистецтва є скульптура,архітектура,графіка,музика.

Печерний живопис (часто називають наскальним живописом) - зображення в печерах, виконані людьми епохи палеоліту. Більшість подібних об'єктів знайдено в Європі, оскільки саме там стародавні люди були змушені жити в печерах і гротах, рятуючись від холодів. Прийнято розрізняти одноколірні, або монохромні, і багатоколірні, або поліхромні зображення. Часто, печерний живопис виконувався з урахуванням обсягу, перспективи, кольору і пропорції фігур, враховував рух, але пізніше печерний живопис став більш стилізованим .

Більшість відомих зразків печерного живопису є об'єктами всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

3.Розвиток матеріальної та духовної культури в епоху первісного ладу. Які найвідоміші пам’ятки палеолітичного мистецтва знайдені на Україні?

Матеріальна культура — перетворення природних матеріалів і енергії відповідно до людських цілей, створення штучного середовища проживання. Сюди включається також необхідний і достатній набір технологій для збереження і розвитку цього середовища. Матеріальна культура створює і задає рівень життя суспільства, формує матеріальні запити людей і пропонує засоби їх задоволення.

Матеріальна культура включає в себе такі елементи, як породи тварин і сорти рослин, ґрунти і природні речовини (ресурси), які зазнали обробки. До матеріальної культури входять також: будівлі і споруди, інструменти та обладнання для будь-яких видів діяльності, шляхи сполучення і засоби транспорту, зв'язок і засоби зв'язку, технології. До неї відносять продукти духовної діяльності людини, які існують переважно в ідеальному вигляді: поняття, уявлення, вірування, почуття і переживання, доступні свідомості і розумінню всіх людей. Духовна культура створює особливий світ цінностей, формує і задовольняє наші інтелектуальні та емоційні потреби. Духовна культура — це продукт суспільного розвитку, її основне призначення полягає у продукуванні свідомості.

Завдяки закріпленню в знаках, символах, організаційних формах, комп'ютерній техніці, духовна культура стає відносно самостійною від свого творця, людини. У ній об'єктивуються і виділяються особливі сфери духовної творчості. Духовне і духовно-практичне освоєння всієї реальності оформлюється в філософії, мистецтві, різноманітних науках. Духовно-практичне освоєння (включаючи регулювання) суспільного життя здійснюється в політиці, праві, моралі. Універсальні духовні функції, як світоглядні, так і нормативно-регулятивні, виконують міф і релігія. У майбутньому, можливо, відбудуться революційні зміни духовної культури у зв'язку з розвитком екологічної свідомості і освоєнням космосу. Український вчений О. М. Костенко сформулював так звану натуралістичну концепцію «культури людини»: «Культура людини — це міра узгодженості волі і свідомості людини із законами Матері-Природи» Виходячи з принципу соціального натуралізму (що лежить в основі його «теорії трьох природ»), він вважає, що спеціальним видом культури людини є «соціальна культура людини» як міра узгодженості волі і свідомості людини із природними законами, за якими існує життя людей у суспільстві. Різновидами соціальної культури людини є політична культура людини, економічна культура людини, правова культура людини, моральна культура людини, релігійна культура людини тощо. Серед важливих археологічних знахідок цієї доби слід відмітити на Донбасі, поблизу Амвросіївки, знайдено велике крем'яне рубило, що безсумнівно було виготовлене людиною ашельської доби.

Найвиразнішим ашельським місцезнаходженням є стоянка на Житомирщині, в басейні ріки Свинолужки. Тут знайдено велику кількість розщеплених кременів, що використовувалися як знаряддя для різання і скобління, а також типові ручні рубила.

Найважливіші стоянки:

• Королеве (Закарпатська область)

• Лука Врублевецька

• Житомир

• інші