Сироваткові групи крові

а) імуноглобулінів;

Найбільше значення серед груп сироваткових білків має генетична неоднорідність імуноглобулінів.

Відомі дві системи імуноглобулінів Gm і Inv. Система Gm нараховує більше 20 антигенів (тобто 20 груп груп крові Gm (1) і Gm (2) і т.д., а система Inv має три антигени (тобто 3 групи крові Inv (1); Inv (2); Inv (3).

б) альбумінів, глобулінів.

α₁-глобуліни. У ділянці альфа₁-глобулінів відмічається великий поліморфізм. Серед них виявлено 17 фенотипів даної системи.

α₂-глобуліни. У цій ділянці α₂-глобулінів розрізняють поліморфізм зокрема церулоплазміну.

Церулоплазмін (Ср) розрізняють 4 групи: Ср А; Ср АВ; Ср В і Ср ВС. Найчастіше зустрічається група Ср В. В європейців ця група зустрічається в 99 %, а у негроїдів – 94 %.

β-глолобуліни. До них відноситься трансферин. Він легко вступає в сполуку з залізом. Вказана властивість забезпечує виконання ним важливої фізіологічної функції –доставлення заліза в кістковий мозок, де воно використовується для кровотворення.

Розрізняють такі групи: ТfС, ТfD та інші.

Переливання крові та кровозамінників

а) проба на індивідуальну сумісність;

Основне правило переливання: переливати тільки одногрупну кров. Перед переливанням визначають групу крові в системі АВО і в системі резус.

Після цього роблять проби на сумісність у системі АВО і резус-сумісність; під час переливання роблять біологічну пробу.

1. Проба на сумісність у системі АВО (на виявлення антитіл в крові реціпієнта до еритроцитів донора). Стерильним шприцом набирають з вени реціпієнта 1-3 мл крові іпереносять її в пробірку, що містить розчин лимонно-кислого натрію або інший коагулянт. Пробірку центрифугують. Потім піпеткою набирають сироватку реціпієнта інаносять дві краплі на тарілку. До цих краплин сироватки додають у 10 разів меншу кількість крові донора. Похитують тарілку 5 хв, а потім додають 1-2 краплини 0,9 %розчину хлориду натрію. Якщо аглютинації немає, то кров донора сумісна з кров’ю реціпієнта. Поява аглютинації свідчить, що таку кров переливати не можна.

б) проба на резус-сумісність;

2. Проба на резус-сумісність (виявлення антиеритроцитарних резус-антитіл). На чашку Петрі наносять сироватку реціпієнта. Додають краплю крові донора в 10 разівменшу. Суміш перемішують і нагрівають у водяній бані (температура 45 ºС) на 10 хв. Наявність аглютинації свідчитиме про несумісність крові за резус-фактором.

в) біологічна проба;