Ландшафтні ресурси

Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливе місце посідають гори. Різноманітність природних ландшафтів, наяв­ність екстремальних сприятливих і комфортних умов створюють передумови для розвитку різних видів рекреаційної діяльності - від спортивних до санаторно-лікувальних.

Найпривабливішими світовими гірськими ландшафтами, які притягають туристів мальовничими краєвидами, чистим повіт­рям, є Альпійські території Швейцарії, Австрії, Франції, Італії, американські Кордильєри, гірські райони Скандинавських кра'їн, Карпати. Нині Альпійський макрорегіон щороку відвідує до 150 млн. людей, а загальна кількість місць для розміщення тури­стів становить 3 мільйони.

Для розвитку зимових видів туризму (гірськолижний, санний) використовуються гірські райони Іспанії - Піренеї; Греції - гірськолижний центр Парнас Верміон, Піліон, Олімп; США, Ка­нади - Кордильєри. Великі перспективи має Азійський регіон, де розміщені найвищі у світі гори - Гімалаї.

Гірськорекреаційні ресурси нашої держави зосереджені в Ка­рпатах і Кримських горах.

Карпати - це середньо високі гори з вологим теплим кліма­том, значною лісистістю (40%), сприятливими перепадами висот для організації гірськолижних спусків, лижних полів. Гірські до­лини, захищені верховинськими хребтами, характеризуються благодатним мікрокліматом для розвитку кліматичних курортів (Яремча, Ворохта та ін.)Рекреаційні ресурси Карпат оцінюються як найперспективніші для відпочинку та лікування впродовж року.

Кримські гори за екзотичністю не поступаються Карпатам, хоча тут менше сприятливих умов для відпочинку. Зате невисока лісистість (10%), круті оголені схили приваблюють скелелазів та любителів гострих відчуттів.

Орографічні ресурси

При оцінці орографічних ресурсів до уваги бралися якісні характери­стики рельєфу, враховувалися найбільш відомі гірські вершини, які зна­ходяться у межах тієї чи іншої області (автономії) (табл.) Таким чи­ном, 1 балом оцінювались орографічні ресурси переважно рівнинних областей (Житомирська, Київська, Сумська, Херсонська, Чернігівська); 5 - територія переважно гірських та передгірських областей (автономії) - АР Крим, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька; 2-4 балами - оротрафічні ресурси «проміжних» територій (2 бали - Во­линська, Дніпропетровська, Кіровоградська- Миколаївська. Одеська. Полтавська, Рівненська, Харківська; 3 - Донецька, Запорізька, Лугансь­ка, Черкаська; 4 бали - Вінницька, Тернопільська, Хмельницька).

Геологічні (спелеологічні)ресурси.

Серед геологічних пам'яток виділяють такі різновиди:

- геологічні відслонення, що наочно демонструють форми та послідовність нашарувань гірських порід, їх геологічну історію, особливості генерації;

- еталонні ділянки покладів корисних копалин, місця з рідкісними мінеральними комплексами (асоціаціями) - жили тощо;

- скупчення залишків давньої фауни та флори (їх відбитки на камені), скаменілості тварин і рослин (палеонтологічні об'єкти)

- стратотипічні й опорні геологічні розрізи (колонки відкладів) у ви­гляді природних відслонень, гірських виробіток або керна свердловин;

- свідоцтва історії гірської справи - старі копальні, вишки буро­вих свердловин за допомогою яких у районі було виявлено перші родовища корисних копалин, пам'ятні знаки на міс­цевості, залишені першовідкривачами родовищ, меморіальні брили корисних копалин;

- об'єкти, які виникають унаслідок денудації; мальовничі скелі, бескиди, химерні останці, окремості, що визначають своєрідність рельєфу місцевості;

- виходи на поверхню мінеральних і гідротермальних джерел, родовища лікувальних грязей;

- кратери вулканів, метеоритні кратери, грязьові вулкани;

- карстові прояви - порожнечі в рельєфі, печери, природні ко­лодязі, підземні ходи, галереї, які мають науково-пізнавальне, куль­турно-історичне та спортивне значення;

- валуни - «дальні прибульці» льодовикового періоду, свідки .іс­торичних подій.

Кожен з цих різновидів можна розглядати як «критерій», який репре­зентує тією чи іншою мірою множину геологічних пам'яток, що розгля­дається як специфічна та невід'ємна складова системи РТР і за яким за відповідних кількісних показників можливо проведення якщо не району­вання, то принаймні групування геологічних РТР. Утім, цей перелік гео­логічних пам'яток не слід вважати остаточним - за певних обставин сюди треба віднести і геолого-мінералогічні колекції (державні та приватні), які віддзеркалюють геологічну історію певної місцевості чи регіону, пам'ятники, меморіальні дошки та інші прояви меморіального літопису, історії геологічної справи тощо.

Печери на території України утворились в різних породах (вапняки в Криму, черепашник в Одеській області, гіпси у Західній Україні).

Соляні печери Закарпаття (смт. Солотвина та ін.), Донеччини (м.Солевар, м.Артемівськ та ін.) широко використовуються як ліку­вальні заклади, а карстова печера Попелюшка (Чернівецька область) є потенційною санаторно-лікувальною базою для проведення масо­вих сеансів спелеотерапії.

Спелеоресурси по території України розміщені дуже нерівномірно.

В Україні є кілька печер, що входять до переліку найбільших у світі, які за відповідного обладнання можна перетворити на ре-креаційно-туристичні об'єкти міжнародного значення. Виділя­ють три регіони їх розміщення: Подільсько-Буковинський (Тер­нопільська, Хмельницька, Чернівецька, Львівська та Івано-Франківська області), Крим та Карпати.

У Подільсько-Буковинському районі відомо понад 130 печер карстового походження, з них у Тернопільській області - 70, у Чернівецькій - 35. Сумарна протяжність їх складає 412 км, п'ять з них - найбільші у світі: Оптимістична (180 км), Попе­люшка (60 км), Кришталева (22 км).

У Криму налічується більше 40 великих печер та 857 карсто­вих порожнин різного розміру. Найбільші з них: Солдатська (500 м), Каскадна (400 м), Мармурова (1,6 км).

Карпатські печери розташовані у Закарпатській області в ба­сейні річок Великої та Малої Угольки. За своїми розмірами вони значно менші від печер двох попередніх районів. Найбільша з них Дружба (довжина 270 м, глибина 46 м).

Серед печер Подільсько-Буковинського району однією з найбільш вивчених є Кришталева, яка має складну розгалуже­ну систему лабіринтів. Стіни багатьох галерей та залів вкриті білосніжними та різнокольоровими, нерідко стрічкоподібної текстури кристалами вторинного гіпсу, що надає печері казко­вої краси. Головні галереї електрифіковані й обладнані для відвідування.