Джерела, рекомендовані до заняття:

Нормативні акти:

1. Конституція України: Затверджена Законом України від 28.06.1996 // ВВРУ - 1996 - № 30. - Ст. 141 (з наступними змінами і доповненнями).

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // ВВРУ – 2003. - №40-44. - Ст.356 (з наступними змінами і доповненнями).

3. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000р. // ВВРУ. - 2000. - № 39. - Ст. 333 (з наступними змінами і доповненнями).

4. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003р. // ВВРУ. - 2003. - № 52. - Ст. 377 (з наступними змінами і доповненнями).

5. Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993р. // ВВРУ. - 1993. - № 39. - Ст. 383 (з наступними змінами і доповненнями).

6. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006р. // Відомості Верховної Ради України. - 2006 - № 31- Ст. 269.

7. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992р. // ВВРУ. - 1992. - № 36. - Ст. 524 (з наступними змінами і доповненнями).

8. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004р. // ВВРУ. - 2004. - № 51. - Ст. 553 (з наступними змінами і доповненнями).

9. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 р. // Офіційний Вісник України. – 2004. - №15.

10. Про право власності на окремі види майна: Постанова Відомості Верховної Ради від 17 червня 1992р. // Урядовий кур’єр. – 1992. - №29.

11. Про практику застосування законодавства про житлово-будівельні кооперативи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987р. (з наступними змінами).

12. Про практику розгляду судами цивільних справ, пов’язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 липня 1991р. (з наступними змінами).

13. Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2004р.

Методичні вказівки до вивчення питань теми

Виникнення права власності пов’язано з настанням певних юридичних фактів які визначені в Цивільному кодексі України. Відповідно до ст. 328 Цивільного Кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Способи набуття права власності поділяються на первісні і похідні.

Первісними визнаються такі способи, коли право власності вини­кає на річ вперше або незалежно від попередніх власників. До них нале­жать: виготовлення (створення) нової речі внаслідок виробничої діяльності (виробництво), переробка речі (специфікація), привласнення загальнодоступних дарів природи, реквізиція, конфіскація, вилучення безгосподарно утримуваного майна, виникнення права власності на безхазяйне майно, знахідку, скарб, на бездоглядну тварину.

Студенти повинні звернути увагу на такий інститут цивільного права як набувальна давність. Набувальна давність пов'язана з фактами безтитульного володіння майном. Умови, яких необхідно дотримуватися для набуття права власності за набувальною давністю встановлені ст. 344 ЦК України. Слід звернути увагу на порядок набуття права власності за набувальною давністю, до речі, на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери.

Вивчаючи цю тему, студенти повинні звернути особливу увагу на момент виникнення права власності, який залежить від способів набуття права власності та об’єктів права власності. Особливу увагу слід звернути на момент виникнення права власності на нерухоме майно.

Похідними визнаються такі способи набуття права власності, за яки­ми право нового власника ґрунтується на праві попереднього власника і виникає внаслідок волевиявлення останнього. В усіх випадках похідно­го набуття права власності має місце правонаступництво, тобто перехід прав від однієї особи до іншої. До похідних способів належать усі правочини, спрямовані на передачу майна у власність, спадкування, приватизація державного та комунального майна, реорганізація юридичної особи.

Підстави припинення права власності. Відповідно до ст. 346 ЦК України підставами припинення права власності є: відчуження власником свого майна; відмова власника від права власності (дерелікція); припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам'яток історії та культури; викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; викуп нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиція; конфіскація.

В залежності від волі власника, підстави припинення права власності поділяються на такі, що залежать від волі власника (угоди щодо відчуження майна, повне споживан­ня майна внаслідок користування ним), і такі, що не залежать від волі власника (знищення майна внаслідок стихійного лиха, конфіскація, реквізиція, смерть власни­ка тощо).

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом. Слід зауважити, що деякі з підстав, можуть бути одночасно і підставами виникнення і підставами припинення права власності.