МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИВЧЕННЯ КУРСУ

«ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ»

(денне відділення)

Тема 1. Загальні положення про право власності

ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА

Лекція (2 години).

Власність як економічна категорія. Економічні форми привласнення матеріальних благ («форми власності»). Власність і право власності. Форми власності і право власності. Поняття і ознаки речового права. Види речових прав. Речові права в системі цивільних прав. Поняття права власності. Право власності в об'єктивному і суб'єктивному сенсі. Суб'єкти і об'єкти права власності. Зміст права власності.

І. Завдання для самостійної роботи (6 годин):

1. Поняття власності як економічної категорії.

2. Поняття права власності. Право власності в об'єктивному і суб'єктивному сенсі.

3. Форми і види права власності за українським законодавством.

4. Суб'єкти та об'єкти права власності

5. Зміст права власності.

ІІ. Перевірка знать студентів у формі тестування.

Джерела, рекомендовані до заняття:

Нормативні акти:

1. Конституція України: Затверджена Законом України від 28.06.1996 // ВВРУ - 1996 - № 30. - Ст. 141 (з наступними змінами і доповненнями).

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // ВВРУ – 2003. - №40-44. - Ст.356 (з наступними змінами і доповненнями).

3. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000р. // ВВРУ. - 2000. - № 39. - Ст. 333 (з наступними змінами і доповненнями).

4. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003р. // ВВРУ. - 2003. - № 52. - Ст. 377 (з наступними змінами і доповненнями).

5. Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993р. // ВВРУ. - 1993. - № 39. - Ст. 383 (з наступними змінами і доповненнями).

6. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006р. // Відомості Верховної Ради України. - 2006 - № 31- Ст. 269.

7. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992р. // ВВРУ. - 1992. - № 36. - Ст. 524 (з наступними змінами і доповненнями).

8. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004р. // ВВРУ. - 2004. - № 51. - Ст. 553 (з наступними змінами і доповненнями).

9. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 р. // Офіційний Вісник України. – 2004. - №15.

10. Про право власності на окремі види майна: Постанова Відомості Верховної Ради від 17 червня 1992р. // Урядовий кур’єр. – 1992. - №29.

Методичні вказівки до вивчення питань теми

Необхідно розмежовувати власність як економічні відносини та право власності.

Власність представляє собою результат розподілу та привласнення засобів виробництва та результатів праці між визначеними особами, суспільними групами. Таким чином, власність в економічному смислі, є відношення приналежності матеріальних благ, яке складається у встановлені над ними такого панування, яке дозволяє власникам за своєю волею відсувати чи допускати всіх інших осіб до користування своїм майном, самостійно визначати характер такого використання.

Право власності виникає в зв’язку з необхідністю охорони власності. Право власності є юридичним втіленням та закріпленням існуючих відносин власності та вказує на стан приналежності матеріальних благ. Ст. 316 ЦК визначає право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та за власною волею, незалежно від волі інших осіб.

Необхідно звернути увагу на те, що розрізняють право власності в об’єктивному та в суб’єктивному розумінні.

Право власності в об’єктивному розумінні це сукупність правових норм, які регулюють відносини власності.

Право власності в суб’єктивному розумінні це можливість власника володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (річчю, майном) на свій розсуд і в своїх інтересах або в інтересах інших осіб. Тому зміст права власності складають три правомочності: право володіння; право користування, право розпорядження.

Слід звернути увагу, що форми власності - це економічні форми привласнення, які, в залежності від суб’єктів привласнення, бувають такі: 1) власність Українського народу: суб’єктом є Український народ, право власності здійснюється безпосередньо - за допомогою референдуму або через відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування. Проте практичний механізм реалізації залишається не розробленим; 2) приватна власність: суб’єктами є фізичні та юридичні особи (ст. 325 ЦК) які можуть бути власниками будь - якого майна за деякими виключеннями; 3) державна власність: суб’єктом є держава Україна ( ст. 326 ЦК). Здійснює це право державні органи. Майно, яке належить до державної власності може передаватися юридичним особам на підставі повного господарського відання ( державні підприємства) та оперативного управління (казенні підприємства); 4) коммунальна власність: суб’єктами є територіальні громади (ст. 327 ЦК). Управління майном здійснюється територіальною громадою та органами місцевого самоврядування;

Економічні відносини власності регулюються правом приватної власності, державної власності, та правом комунальної власності. Слід зауважити, що право спільної власності це сугубо цивільно-правова конструкція, якій нема адекватної економічної форми привласнення.

До суб'єктів права власності відносяться : Український народ ; фізичні особи; юридичні особи; держава Україна; Автономна Республіка Крим; територіальні громади іноземні держави. Закон встановлює рівність всіх суб'єктів права власності, проте це не означає однаковий правовий режим для всіх форм власності, тобто обсяг і призначення суб'єктивних прав зазначених осіб можуть відрізнятися.

Об’єкти права власності - це певні різновиди об’єктів цивільних прав, які у законодавстві досить часто називають «майно». Студентам слід звернути увагу, що об’єктами права власності можуть бути тільки індивідуально визначені речі. Це пов’язано з необхідністю розмежовувати права та майно різних власників. Момент індивідуалізації речі завжди попереджає виникнення права власності на неї. Речі, які визначенні родовими ознаками, не можна мати на праві власності, поки вони не конкретизовані, вони можуть стати об’єктом права власності після їх індивідуалізації, шляхом відокремлення визначеної частки від маси речей такого ж роду.

Слід зауважити, що коло об’єктів права власності залежить, перш за все, від їх характеру та від форми власності. Так, Постановою Верховної Ради від 17.06.92р., встановлено перелік майна, яке не може бути у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, а також юридичних осіб не державної форми власності. На деякі види майна встановлено спеціальний порядок набуття права власності.

Як вже зазначалось, зміст права власності складається із трьох правомочностей які в літературі часто називаються «тріадою права власності» : право володіння, право користування, право розпорядження.

Слід зазначити, що всі три правомочності зв’язані між собою та виникають разом, як правило у власника, але за довіреністю, власник може передати всі три правомочності.