6. Теорія «х» і «у» д. Мак Грегора

Дуглас МакГрегор (1906-1964) - соціальний психолог, опублікував ряд статей по дослідженням у цій галузі. Він розглядає припущення про поведінку людини, що лежать в основі управлінських дій.

Традиційна концепція адміністрації (на прикладах робіт Файоля) заснована на тому, що керівництво спрямовує і контролює роботу як всього підприємства, так і його окремих членів. При цьому передбачаються певні базові гіпотези про людської мотивації, які МакГрегор характеризує, як «Теорію X».

Припущення щодо людської мотивації з «Теорії X»

1. Середній людині притаманна неприязнь до роботи і бажання, по можливості, уникнути її. Так, менеджерам необхідно приділяти особливу увагу продуктивності, стимулюючим схемами і «чесній денній роботі» та передбачати «обмеження результатів».

2. Через людську неприязні до роботи більшість людей необхідно контролювати, примушувати, направляти, піддавати покаранням для того, щоб цілі організації були досягнуті.

3. Середня людина вважає за краще, щоб його направляли, воліє уникати відповідальності, має відносно мале честолюбство, бажає мати у всьому безпеку.

Теорія X утримувала позиції протягом довгого часу (хоча зазвичай не в такому чіткому формулюванні). Це було можливо, тому що теорія давала пояснення людської поведінки в організаціях. Але є безліч фактів, які не можуть бути пояснені цими припущеннями.

МакГрегор пропонує альтернативну «Теорію Y» з основоположним принципом «інтеграції» замість спрямування та контролю.

Припущення щодо людської мотивації з «Теорії Y»:

1. Витрати фізичних і розумових зусиль у роботі так само природні, як гра або відпочинок. Звичайна людина по суті своїй не відчуває неприязні до роботи: в залежності від умов робота може бути джерелом задоволення або покарання.

2. Зовнішній контроль - це не єдиний засіб, що змушує працівників прикладати зусилля до роботи. Люди будуть здійснювати самоуправління і самоконтроль для досягнення цілей.

3. Найбільш значною винагородою у разі прийняття на себе зобов'язання може виявитися задоволення потреб самореалізації.

4. Середня людина вчиться при відповідних умовах не тільки приймати, але і нести відповідальність.

5. Дуже багато людей здатні вносити творчий внесок у вирішення організаційних проблем, що на практиці не завжди має місце.

6. В даний час потенціал середньої людини не використовується в повному обсязі.

МакГрегор аналізує, як можна було б застосувати Теорію Y в якості основи для діючої організацій. Він особливо цікавиться результатами застосування цієї теорії до оцінки продуктивності, заробітної плати і просуванню по службі, участі та взаємовідносинам між адміністративним і лінійним персоналом. Він робить важливе зауваження, що будуть виникати напруження і конфлікти між адміністративним і лінійним персоналом до тих пір, поки адміністративний персонал буде використовуватися як служба вищого управління для контролю лінійного персоналу (що вимагається згідно Теорії X). Згідно Теорії Y роль адміністративного персоналу розглядається як служба надання професійної допомоги всім рівням управління