
- •1. Предмет і ключові поняття дисципліни „Менеджмент персоналу”, її взаємозв’язок з іншими науковими дисциплінами
- •2. Специфіка людських ресурсів
- •3. Основні принципи „тейлоризму”
- •4. Основні принципи „адміністративній науки” а. Файоля
- •5. Хотторнські дослідження э. Мейо
- •5. Хотторнські дослідження э. Мейо
- •6. Теорія «х» і «у» д. Мак Грегора
- •7. Порівняльна характеристика японського і американського підходів щодо управління людськими ресурсами організації. Теорія «а» и «z» у.Оучи
- •8. Теорія “людського капіталу”
- •9. Сучасна концепція управління людськими ресурсами
- •10. Персонал організації, його характеристики.. Поняття компетенції персоналу.
- •11. Система управління персоналом, її елементи і основні функції управління персоналом. Зовнішні регулятори діяльності управління персоналом організації. Специфіка людських ресурсів
- •13. Методи управління персоналом
- •14. Визначення, принципи розробки і фактори кадрової політики. Види кадрової політики. Взаємозв'язок стратегії розвитку організації та кадрової стратегії
- •15. Поняття організаційної культури, ії види й вплив на ефективність роботи персоналу. Основні характеристики конкретної організаційної культури
- •16. Поняття поведінки людини в організації, його характеристики. Психотипи співробітників організації
- •17. Поняття «команди», стадії ії становлення та фактори групової єдності
- •18. Сучасна роль служби управління персоналом в розробці та реалізації кадрової політики. Вимоги до співробітників кадрових служб і їхні основні функції
- •19. Склад кадрової документації та її призначення
- •20. Сутність, цілі, завдання та етапи кадрового планування
- •21. Методи визначення якісної потреби в персоналі
- •22. Внутрішні і зовнішні джерела набору кадрів. Трудове посередництво в системі добору персоналу
- •23. Підбор персоналу: основні правила, етапи, технології, складнощі
- •24. Технологія проведення відбіркового інтерв’ю. Психологічні помилки відбору кандидатів на вакантну посаду та засоби їх подолання
- •25. Сутність трудової адаптації працівників, ії види. Організаційні аспекти прискорення процесу адаптації
- •26. Механізм мотивації трудової діяльності
- •27. Теорія ієрархії потреб Маслоу і Теорія erg Альдерфера
- •28. Двохфакторна теорія Герцберга
- •29. Теорія мотивації Хекмана і Олдхема
- •30. Теорія справедливості с. Адамса
- •31. Теорія посилення мотивації б.Скінера
- •32. Теорія мотиваційних потреб д. Мак Клелланда
- •33. Теорія очікувань Врума
- •34. Модель мотивації Лоулера-Портера
- •35. Компенсационный пакет и его составляющие. Государственное регулирование оплаты труда в Украине
- •36. Неекономічні методи мотивації та їх вплив на людину
- •37. Робочий час, його структура, законодавче регулювання
- •38. Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві. Засоби компенсації впливу на працівників несприятл. Умов праці
- •39. Цілі і завдання навчання та розвитку персоналу, основні помилки в організації навчання персоналу, сучасні методи навчання працівників
- •40. Поняття кар’єри, її види, планування карєрн6ого росту (кому надо подчитать больше)
- •41. Підготовка кадрового резерву керівників
- •42. Трудова дисципліна, її фактори та причини порушення, дисциплінарні мери
- •43. Методологія оцінки персоналу. Атестація в системі оцінки персоналу, її організація і проведення
- •Методи оцінки
- •44. Рух персоналу, його види та показники
- •45. Звільнення персоналу, його причини, види, організаційні процедури
- •46. Поняття плинності кадрів, її причини, наслідки та показники
- •47. Поняття соціального партнерства та його вплив на ефективну роботу персоналу
- •48. Ефективність праці керівників організації в сфері управління людськими ресурсами
25. Сутність трудової адаптації працівників, ії види. Організаційні аспекти прискорення процесу адаптації
Трудова адаптація – це соціальний процес освоєння особистістю нової трудової ситуації, в якому і особистість і трудове середовище здійснюють активний вплив один на одного і є адаптивно-адаптованими системами.
Адаптованість людини у конкретному трудовому середовищі проявляється у її поведінці, у показниках трудової діяльності:
ефективності праці;
засвоєнні соціальної інформації та її практичній реалізації;
рості усіх видів активності;
задоволеності різними сторонами трудової діяльності.
1. За рівнем (Первинна; Вторинна: -на підвищення, -на пониження, -горизонтальна ротація, -дезадаптація)
2. По відношенню суб’єкт – об’єкт (активна; пасивна)
3. За впливом на працівника (прогресивна, регресивна)
4. Трудова адаптація може бути первинною при первинному входженні працівника у виробниче середовище та вторинною – при зміні робочого місця без зміни і із зміною професії чи суттєвої зміни середовища.
Професійна адаптація виявляється у певному рівні володіння професійними навичками та вміннями, у формування деяких професійно необхідних якостей особистості у розвитку стійкого, позитивного відношення працівника до своєї професії.
Соц.–психологічна адаптація заключається в освоєнні людиною соц.–психол. особливостей трудової організації входження у складну в ній систему взаємовідношення, позитивній взаємодії з членами організації.
Суспільно–організаційна адаптація – освоєння новими членами трудового колективу організаційної структури організації, системи управління та обслуговування виробничого процесу, режиму праці та відпочинку.
Культурно–побутова адаптація – це участь нових членів трудового колективу у традиціях для даного підприємства міроприємствах поза робочим часом.
Психофізіологічна адаптація – це процес освоєння людиною сукупності умов праці.
В процесі адаптації працівник проходить такі стадії:
1.Стадія ознайомлення, на якій працівник отримує інформацію про нову ситуацію в цілому, про критерії оцінки різних дій, про норми поведінки.
2.Стадія пристосування – працівник переорієнтовується, визначаючи головні елементи нової системи цінностей, але поки продовжує зберігати більшість своїх принципів.
3.Стадія асиміляції – здійснюється повне пристосування працівника до середовища, ідентифікація з новою групою.
4.Ідентифікація – особисті цілі працівника ототожнюються з цілями трудової організації підприємства.
26. Механізм мотивації трудової діяльності
Мотивація - це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації. Мотивація - це сукупність усіх мотивів, які справляють вплив на поведінку людини.
Мотивація - спонукання людини для досягнення мети організації за допомогою внутрілічностніх факторів і зовнішнього стимулювання.
Види мотивації:
1. Внутрішня
2. Зовнішня: економічна (монетарна, немонетарна); неекономічна (нормативна, примусова)
Механізм мотивації
Мотив - переважно усвідомлене внутрішнє спонукання особистості до певної поведінки, спрямоване на задоволення нею тих чи інших потреб. В основі мотивів лежить потреба (необхідність або потреба для людини тих або інших благ, форм поведінки)
«Притязание» - звичний, що визначає поведінку людини, рівень задоволення потреб.
Очікування - конкретизоване «притязание», яке застосовується до реальної ситуації
Установка - установка, готовність, схильність людини до певної поведінки в конкретній ситуації і вона пов'язує «притязание» і очікування з минулим досвідом дії в аналогічних ситуаціях.
Стимули - блага, здатні задовольняти потребу при здійсненні дій.
Принципи ефективної системи мотивації:
1) гнучкість;
2) індивідуальний підхід;
3) поєднання економічних і неекономічних стимулів;
4) для різних рівнів працівників різна мотивація;
5) для різних видів діяльності різна мотивація;
6) системність;
7) структурованість;
8) відкритість;
9) зворотній зв’язок;
10) врахування національних особливостей і дотримання законодавчих норм