
- •1. Предмет і ключові поняття дисципліни „Менеджмент персоналу”, її взаємозв’язок з іншими науковими дисциплінами
- •2. Специфіка людських ресурсів
- •3. Основні принципи „тейлоризму”
- •4. Основні принципи „адміністративній науки” а. Файоля
- •5. Хотторнські дослідження э. Мейо
- •5. Хотторнські дослідження э. Мейо
- •6. Теорія «х» і «у» д. Мак Грегора
- •7. Порівняльна характеристика японського і американського підходів щодо управління людськими ресурсами організації. Теорія «а» и «z» у.Оучи
- •8. Теорія “людського капіталу”
- •9. Сучасна концепція управління людськими ресурсами
- •10. Персонал організації, його характеристики.. Поняття компетенції персоналу.
- •11. Система управління персоналом, її елементи і основні функції управління персоналом. Зовнішні регулятори діяльності управління персоналом організації. Специфіка людських ресурсів
- •13. Методи управління персоналом
- •14. Визначення, принципи розробки і фактори кадрової політики. Види кадрової політики. Взаємозв'язок стратегії розвитку організації та кадрової стратегії
- •15. Поняття організаційної культури, ії види й вплив на ефективність роботи персоналу. Основні характеристики конкретної організаційної культури
- •16. Поняття поведінки людини в організації, його характеристики. Психотипи співробітників організації
- •17. Поняття «команди», стадії ії становлення та фактори групової єдності
- •18. Сучасна роль служби управління персоналом в розробці та реалізації кадрової політики. Вимоги до співробітників кадрових служб і їхні основні функції
- •19. Склад кадрової документації та її призначення
- •20. Сутність, цілі, завдання та етапи кадрового планування
- •21. Методи визначення якісної потреби в персоналі
- •22. Внутрішні і зовнішні джерела набору кадрів. Трудове посередництво в системі добору персоналу
- •23. Підбор персоналу: основні правила, етапи, технології, складнощі
- •24. Технологія проведення відбіркового інтерв’ю. Психологічні помилки відбору кандидатів на вакантну посаду та засоби їх подолання
- •25. Сутність трудової адаптації працівників, ії види. Організаційні аспекти прискорення процесу адаптації
- •26. Механізм мотивації трудової діяльності
- •27. Теорія ієрархії потреб Маслоу і Теорія erg Альдерфера
- •28. Двохфакторна теорія Герцберга
- •29. Теорія мотивації Хекмана і Олдхема
- •30. Теорія справедливості с. Адамса
- •31. Теорія посилення мотивації б.Скінера
- •32. Теорія мотиваційних потреб д. Мак Клелланда
- •33. Теорія очікувань Врума
- •34. Модель мотивації Лоулера-Портера
- •35. Компенсационный пакет и его составляющие. Государственное регулирование оплаты труда в Украине
- •36. Неекономічні методи мотивації та їх вплив на людину
- •37. Робочий час, його структура, законодавче регулювання
- •38. Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві. Засоби компенсації впливу на працівників несприятл. Умов праці
- •39. Цілі і завдання навчання та розвитку персоналу, основні помилки в організації навчання персоналу, сучасні методи навчання працівників
- •40. Поняття кар’єри, її види, планування карєрн6ого росту (кому надо подчитать больше)
- •41. Підготовка кадрового резерву керівників
- •42. Трудова дисципліна, її фактори та причини порушення, дисциплінарні мери
- •43. Методологія оцінки персоналу. Атестація в системі оцінки персоналу, її організація і проведення
- •Методи оцінки
- •44. Рух персоналу, його види та показники
- •45. Звільнення персоналу, його причини, види, організаційні процедури
- •46. Поняття плинності кадрів, її причини, наслідки та показники
- •47. Поняття соціального партнерства та його вплив на ефективну роботу персоналу
- •48. Ефективність праці керівників організації в сфері управління людськими ресурсами
17. Поняття «команди», стадії ії становлення та фактори групової єдності
Команда - згуртована робоча група, яка має спільні цілі, взаємодоповнюючі вміння і навички, високий рівень взаємозалежності та групової згуртованості і поділу відповідальності за кінцеві результати.
Характеристики команди: взаємозалежність, поділ відповідальності, результат, висока групова згуртованість, наявність синергетичного ефекту.
Типи команд в залежності від рівня розвитку групової активності і взаємодії членів групи:
1) Робоча група - це група, у якої немає потреби у підвищенні ефективності спільної праці чи немає можливості стати командою. Члени групи взаємодіють між собою насамперед для того, щоб обмінятися інформацією, досвідом роботи або для визначення перспективи та прийняття рішень, щоб допомогти кожному працювати в межах його області відповідальності.
2) Псевдокоманди - це група, в якої є потреба в підвищенні ефективності спільної праці, є можливість стати командою, але вона не зосередилося на колективному виконанні роботи і не пробує робити це. Члени групи не виявляють інтересу до визначення та формулювання загальної спрямованості і цілей діяльності, хоча при цьому група може називати себе командою. Псевдокоманди мають найнижчі показники результатів діяльності, тому що використовувані ними методи роботи зменшують індивідуальну продуктивність кожного члена і не дають ефекту від об'єднання. У псевдокоманди негативна синергія - сума цілого менше, ніж потенціал індивідуальних частин.
3) Потенційна команда - це група, у якої є істотна потреба в підвищенні ефективності спільної праці, і вона пробує це робити. Однак, як правило, такій команді не вистачає ясності щодо направлення, цілей і процесу виконання роботи. Ця група ще не встановила колективну відповідальність, і їй потрібен більш високий рівень дисципліни. Такі команди називаються потенційними, так як їх члени беруть на себе ризики, намагаючись протистояти неминуче виникають перешкодам.
4) Реальна команда - це невелике число людей з взаємодоповнюючими навичками, які віддані загальному напрямку, цілям і робочого підходу, за який вони відчувають себе взаємно відповідальними. Люди повністю визначили процедуру і процес спільної діяльності для досягнень узгоджених цілей. Вони усвідомлюють, що кожен з них важливий для ефективного виконання роботи, але вони ще не повністю реалізували самі себе.
5) Високоефективна команда - це реальна команда, члени якої володіють суперобов’язковістю щодо виконання командної роботи. Методи роботи та взаємодії у групі сприяють персональному зростанню і успіху членів команди. Такі групи мають надлишком синергії і домагаються результату, який перевершує очікування оточуючих.
Стадії формування команди:
1. Формування команди
2. Розвиток комунікації та вироблення механізму прийняття групових рішень
3. Формування групової солідарності.
4. Прагнення до максимізації групового успіху.
Фактори групової єдності:
- Згода між членами групи з приводу її цілей
- Широке спілкування і взаємодію між членами групи
- Приблизна рівність статусів між членами групи
- Демократизм міжгрупових відносин
- Позитивну думку членів групи один про одного
- Яскраво виражена у кожного члена групи потребу до приналежності до неї
- Розмір групи достатній для взаємодії
- Просторова близькість
- Психологічна сумісність