2) Реєстраційна картка суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи;

3) Документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;

4) Документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, пе­редбаченому законом.

Статтею 8 Закону України "Про підприємництво" передбачено, що до органу державної реєстрації під час створення відкритих акціонер­них товариств (крім відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та (або) корпоратизації) також подається засвідчений Дер­жавною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіт про наслідки підписки на акції.

Якщо місцезнаходженням створюваного підприємства на дату його державної реєстрації є місцезнаходження (місце проживання) одного із за­сновників, то подавати до органу державної реєстрації підтвердження про місцезнаходження підприємства не потрібно. Щоправда, на практиці орга­ни державної реєстрації інколи вимагають копію свідоцтва про власність та (або) нотаріально засвідчену довідку про згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які прописані на житловій площі засновника, надати юридичну адресу (місцезнаходження) створюваному підприємству. Склад сім'ї підтверджу­ється довідкою, яка видається ЖЕКом.

Якщо підприємство знаходиться за іншою адресою, то для підтвер­дження його місцезнаходження Вам необхідно подати до органу державної реєстрації договір, умовами якого передбачається передача засновникові підприємства у власність або в користування приміщення чи його частини. Таким договором може бути договір купівлі-продажу, міни, дарування, орен­ди, лізингу, безоплатного користування майном, про спільну діяльність, ус­тановчий договір тощо, який укладає від імені майбутнього підприємства один із співзасновників підприємства або який сторони укладають під зо­бов'язальною умовою.

Реєстраційна картка суб'єкта підприємницької діяльності — юри­дичної особи одночасно є заявою про державну реєстрацію. Бланк реєстраційної картки Вам повинні видати в органі державної реєстрації.

Заявник особисто заповнює один примірник реєстраційної заяви, а орган державної реєстрації має зробити дві копії цієї картки. В органі дер­жавної реєстрації від Вас можуть вимагати, щоб Ви заповнили три при­мірники реєстраційної картки. Пам'ятайте, що це Ви можете робити лише за власним бажанням.

Працівники органу державної реєстрації повинні надати заявникові безоплатну допомогу в заповненні реєстраційної картки (у разі потреби), а також перевірити відповідність відомостей, наведених у реєстраційнії! кар­тці, тій інформації, яку вміщено в поданих документах.

Заповнюючи реєстраціїіну картку, вкажіть найменування Вашого підприємства. Треба мати на увазі, що 5 серпня 2001 р. набуває чинності За­кон України "Про внесення зміїі до Закону України "Про підприємництво" щодо найменування суб'єкта підприємницької діяльності".

Відповідно до вимог цього Закону найменування суб'єкта підпри­ємницької діяльності — юридичної особи має містити відомості про його ор­ганізаційно-правову форму та назву. При цьому забороняється використо­вувати в найменуванні підприємства повні або скорочені найменування ор­ганів державної влади, органів місцевого самоврядування та похідні від цих найменувань, а також такі самі найменування інших підприємств чи об'єднань громадян, які внесені до відповідних реєстрів. Органам державної реєстрації забороняється реєструвати підприємства, найменування яких су­перечать цим вимогам.

Тому в органі державної реєстрації необхідно пересвідчитися, що вибране Вами найменування не належить іншому підприємству чи об'єд­нанню громадян. Однак не дозволяйте чиновникам нав'язувати собі найме­нування Вашого підприємства.

Документом, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію, є копія платіжного доручення з банківською відміткою. У тому разі, якщо сплата реєстраційного збору здійснюється через установи Ощадного банку Ук­раїни, можна подавати й оригінал квитанції про сплату реєстраційного збору, і її ксерокопію.

Документом, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбачено­му законом, є довідка, видана установою банку. Однак ця довідка повинна по­даватися лише під час державної реєстрації товариств з обмеженою та додатко­вою відповідальністю, оскільки Закон України "Про господарські товариства" передбачає обов'язкове внесення частини внесків до статутного фонду перед державною реєстрацією лише для цих видів господарських товариств.

Пам'ятайте, що під час державної реєстрації підприємств інших видів від Вас не мають права вимагати подання цієї довідки.

Приймаючи документи для державної реєстрації, від Вас можуть ви­магати два швидкозшивачі. Однак ця вимога є неправомірною, оскільки орга­нові державної реєстрації забороняється вимагати від заявника документи, не передбачені законодавством.

Власник (власники) підприємства можуть подавати документи для державної реєстрації особисто або уповноважити на такі дії певний орган чи особу (наприклад, призначеного директора).

Орган або особа, уповноважені власником (власниками) на подання документів для державної реєстрації, свої повноваження засвідчують:

• довіреністю, засвідченою нотаріально, або (якщо довіреність видає юридична особа) підписом посадової особи, що засвідчується від­повідною печаткою;

• наказом, рішенням, розпорядженням, протоколом або іншим рі­шенням власників (засновників) підприємства.

Документи для державної реєстрації можна не тільки подати, а й на­діслати на адресу органу державної реєстрації рекомендованим листом. За та­ких умов, якщо реєстраційну картку заповнила уповноважена власником (власниками) підприємства особа, її підпис на реєстраційній картці повинен бути засвідчений відповідно оформленою довіреністю. Надсилати документи для державної реєстрації на адресу органу державної реєстрації дозволено й звичайним листом. Однак у разі некомплектності документів, орган держав­ної реєстрації має право їх не реєструвати й не розглядати. Тому, якщо Ви все-таки надсилаєте документи для державної реєстрації поштою, надсилайте їх рекомендованим листом.

Зверніть увагу також на те, які документи вимагаються від заснов­ників підприємства.

Якщо засновником або співзасновником Вашого підприємства є юри­дична особа, для підтвердження її державної реєстрації необхідно пред'явити оригінал свідоцтва про державну реєстрацію цієї юридичної особи та нотаріаль­но засвідчену копію свідоцтва (копія залишається в органі державної реєстрації).

Якщо ж одним із засновників Вашого підприємства є іноземна юри­дична особа, то Ви маєте подати до органу державної реєстрації документ, що засвідчує реєстрацію іноземної юридичної особи в країні місцезнаходже­ння (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру). Цей доку­мент повинен бути засвідчений згідно із законодавством країни його видачі, перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі України (якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інших умов) або засвідчений у посольстві відповідної держа­ви в Україні та легалізований в МЗС України. Можна подавати оригінали до­кументів або їх нотаріально засвідчені копії.

Плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності (реєстраційний збір) для юридичних осіб становить 7 неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян (119 грн.) , а за прискорену, протягом одного дня, державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності — потрійний розмір реєстраційного збору, тобто 21 неоподатковуваний мінімум доходів громадян (357 грн.) .

70 відсотків коштів, одержаних від плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, зараховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням (місцем проживання) суб'єкта підприємницької діяльності, що реєструється, а 30 відсотків — до державного бюджету. Тому Вам необхідно перерахувати реєстраційний збір на два розрахункові рахун­ки, реквізити яких Ви можете дізнатися в органі державної реєстрації (або в установі Ощадбанку).

Орган державної реєстрації звіряє наведені в реєстраційній картці відомості з усіма поданими документами, перевіряє комплектність пакету документів. Відтак формується реєстраційна справа суб'єкта підпри­ємницької діяльності, яка створюється і ведеться в органах державної реєстрації з метою обліку, накопичення, контролю та зберігання установ­чих і реєстраційних документів за весь період існування суб'єкта під­приємницької діяльності.

Реєстраційна справа суб'єкта підприємницької діяльності має ре­єстраційний номер у Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності, що є одночасно реєстраційним номером свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

Прийнявши й перевіривши комплектність Ваших документів, в ор­гані державної реєстрації Вам видадуть (або надішлють — у разі подання доку­ментів поштою) Довідку про прийняття документів для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, у якій зазначається дата прийняття пов­ного комплекту документів, поданих для державної реєстрації, і яка підпи­сується представником органу державної реєстрації, відповідальним за прий­няття документів, а також засвідчується штампом цього органу.

За наявності всіх документів, необхідних для державної реєстрації, орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не довше ніж за п'ять робочих днів від дня їх надходження внести дані реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності й видати Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи.

Однак цей термін може бути порушеним, і саме тоді Вам знадо­биться довідка про прийняття документів для державної реєстрації. Пам'ятайте: за кожний прострочений день державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності орган державної реєстрації сплачує заявникові 20 відсотків реєстраційного збору (втім, ця сума не може перевищувати роз­міру внесеної заявником плати за державну реєстрацію суб'єктів підпри­ємницької діяльності).

Крім оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію, орган державної реєстрації повинен видати три його копії, а також оригінал та копію поданих ус­тановчих документів з відміткою органу державної реєстрації. Не забудьте пе­ресвідчитися в кількості виданих Вам копій свідоцтва про державну реєстрацію: Ви ще потребуватимете їх на інших етапах реєстрації підприємства.

Орган реєстрації може або підготувати чотири примірники сві­доцтва на бланках (підписати їх, засвідчити гербовою печаткою підпис упов­новаженої посадової особи), або на трьох примірниках проставити в правій верхній частині лицьового боку бланку свідоцтва штампи "Копія", або зняти з оригіналу оформленого свідоцтва три копії і засвідчити їх, як копії, печат­кою органу реєстрації.

Зверніть увагу на те, що у виданому Вам свідоцтві про державну реєстрацію зазначається ідентифікаційний код Вашого підприємства з Єди­ного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), присвоєний органом державної реєстрації.

Також подбайте про те, щоб в органі державної реєстрації Вам вида­ли копію реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності: її треба подати до територіального ор­гану державної статистики.

Вмотивовану письмову відмову в державній реєстрації можуть дати в таких випадках:

1) заявник (заявники) подав неправдиві відомості;

2) установчі документи містять положення, що суперечать законодавству. Відмову в державній реєстрації можна оскаржити в судовому порядку.

У п'ятиденний термін від дня державної реєстрації суб'єкта підпри­ємницької діяльності орган державної реєстрації подає:

• до органу державної статистики та органу державної податкової служби, а також до Мінфіну (у разі державної реєстрації суб'єкта підприємниць­кої діяльності, який провадить діяльність страхового брокера) — копії реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію;

• до органів Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування — ін­формаційне повідомлення.

Належить пам'ятати, що відповідно до статті 6 Закону України "Про підприємства в Україні" та статті 6 Закону України "Про господарські товари­ства" підприємство, зокрема господарське товариство, вважається створеним і набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації.

Також звертаємо Вашу увагу на те, що для суб'єктів підприємницької діяльності деяких видів (банків, фондових бірж, адвокатських об'єднань, дру­кованих засобів масової інформації та інформаційних агентств тощо) закона­ми України встановлено спеціальні правила державної реєстрації.

15стадії розробки бізнес-плану

Сьогодні вже очевидно, що без бізнес-плану не можна управляти виробничою діяльністю. Складання бізнес-плану — нагальна потреба, продиктована виробничою діяльністю. Робота над планом — це робота над організацією виробничої діяльності. Запорукою успіху підприємницької діяльності є успішний початок справи. Процес складання бізнес-плану є специфічним у кожному конкретному випадку. Тому практично неможливо дати якусь універсальну (стандартну) схему його розробки.

Найбільш складною є процедура опрацювання бізнес-плану для започаткування нового бізнесу. Узагальнення підприємницького досвіду дає змогу виділити в процесі розробки такого бізнес-плану три стадії: початкову, підготовчу, основну.

Якщо йдеться про розробку бізнес-плану для розширення вже наявного бізнесу, то необхідність у початковій стадії відпадає. Обґрунтовуючи проект удосконалення діяльності підприємства, теж можна обмежитися лише основною стадією. Розглянемо докладніше кожну зі стадій розробки бізнес-плану.

Початкова стадія. Опрацювання бізнес-плану для заснування нового бізнесу починається з розробки концепції, тобто тих принципових рішень, які закладаються в його основу. У межах робота над концепцією майбутнього бізнесу:

1) здійснюється пошук підприємницької ідеї;

2) вибирається сфера діяльності;

3) обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу;

4) приймається рішення щодо способу започаткування бізнесу. Найвідповідальнішим етапом, від якого багато в чому залежать усі інші рішення щодо створення бізнесу, є пошук ідеї майбутнього бізнесу. Джерелами таких ідей найчастіше бувають: вивчення запитів і побажань споживачів; критичний аналіз товарів, які випускають інші фірми; бесіди з продавцями торговельних закладів; вивчення технічної літератури та патентної інформації; результати власних досліджень і розробок. Для пошуку підприємницьких ідей використовуються різноманітні методи ("мозкового штурму", конференції ідей, "колективного блокнота", контрольних запитань, фокальних об´єктів тощо). Вибір сфери підприємницької діяльності (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля, послуги, будівництво, фінансова діяльність тощо) відбувається з урахуванням:

1) суті та спрямованості самої ідеї майбутнього бізнесу;

2) особистих факторів (власний практичний досвід та потенціал, наявність відповідної освіти та знань, відповідність сфери бізнесу інтересам і вподобанням самого підприємця);

3) зовнішніх факторів (реальна економічна ситуація, законодавчо заборонені сфери й види діяльності, необхідність ліцензування діяльності, державні пріоритети в розвитку окремих галузей, сучасні й майбутні потреби споживачів, ступінь конкуренції в галузі, стадії життєвого циклу виробів, наявність необхідних ресурсів, інші специфічні зовнішні фактори).

Будь-яка підприємницька діяльність відбувається в межах певної організаційної форми. Процедура вибору організаційно-правової форми бізнесу передбачає:

1) визначення форм організації бізнесу, які відповідають законодавству України;

2) визначення особливостей, переваг і недоліків кожної з цих форм;

3) визначення критеріїв вибору форми організації бізнесу (ступінь відповідальності, ситуація з податками, обсяг фінансових потреб для започаткування бізнесу, ступінь контролю за фірмою, можливість залучення інших власників, наявність управлінських здібностей у підприємця, можливість зростання бізнесу в майбутньому чи простота його ліквідації);

4) безпосередній вибір форми організації бізнесу.

До основних питань опрацювання концепції майбутнього бізнесу належить також вибір способу започаткування бізнесу. Традиційно розглядають три основні способи започаткування бізнесу:

1) створення нового підприємства "з нуля";

2) придбання фірми, що вже існує;

3) придбання франшизи, тобто ліцензії, яка надає підприємцеві (фірмі) право на продаж (виробництво, заняття певною діяльністю) товарів чи послуг, у великої фірми, яка вже добре відома споживачам.

Підготовча стадія. Наявність концепції власної справи ставить перед підприємцем велику кількість цілком конкретних запитань. Чим його бізнес відрізнятиметься від бізнесу конкурентів? Що сприятиме або заважатиме його становленню та розвитку? На які конкурентні переваги слід орієнтуватися? Якими мають бути програма дій та пріоритети діяльності майбутнього бізнесу? Отримати відповіді на них — це завдання підготовчої стадії розробки бізнес-плану. Відтак на підготовчій стадії:

1) збирається та аналізується маркетингова, виробнича, фінансова й загальноекономічна інформація про майбутній бізнес (процес формування інформаційного поля бізнес-плану). Чим більше інформації буде зібрано, тим більш обґрунтованими будуть наступні розрахунки;

2) з´ясовуються сприятливі можливості та загрози розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі. Для вивчення факторів зовнішнього середовища всю їх сукупність, як правило, поділяють на три групи: загальноекономічні фактори, галузеві фактори, конкуренти;

3) оцінюються сильні та слабкі сторони фірми. Сильні сторони фірми — це її особливі, унікальні або принаймні оригінальні способи конкурентної боротьби. Слабкі сторони — це те, в чому фірма відстає від конкурентів;

4) визначається місія фірми, тобто головне призначення, специфічна роль, особливий шлях у бізнесі, що відрізнятимуть її від конкурентів;

5) формулюються конкретні цілі діяльності фірми, тобто чітко визначається те, чого фірма хоче досягти за певний проміжок часу;

6) аналізуються стратегічні альтернативи та вибирається стратегія діяльності фірми. Вибираючи стратегію, підприємець, як правило, орієнтується на одну з можливих типових стратегій бізнесу: контроль за витратами, диференціацію; фокусування.

Основна стадія — це безпосереднє опрацювання бізнес-плану. Головна мета цієї стадії — довести економічну доцільність створення даного бізнесу, переконливо показати, як саме гроші чи інші ресурси потенційного інвестора забезпечать йому очікуваний зиск. Інвестор має побачити прибуток не після, а до того, як вкладе гроші в запропонований проект. Звичайно, зробити це можна за допомогою ретельно підготовленого бізнес-плану. При цьому сформульовані на початковій і підготовчій стадіях концепція, місія, цілі та стратегія майбутнього бізнесу утворюють "каркас" бізнес-плану, визначають його спрямованість, логіку побудови і зміст відповідних розділів.