24. Назвіть види рецепції.

Рецепція права може бути різних видів.

По-перше, слід розрізняти прямі (первинні) та похідні (вторинні) рецепції. Це пов'язане з тим, що рецепція не обов'язково є прямим, безпосереднім контактом у часі. Ідеї римського права, окремі його положення, правничі рішення досить часто реципуються опосередковано, наприклад, шляхом запозичення ідей з правничої системи або законодавства окремої країни, де рецепція вже відбулася раніше («вторинна» або «похідна» рецепція). Типовий приклад — запозичення багатьма країнами положень Кодексу Наполеона або Німецького цивільного кодексу (хоч, власне, й вони є результатом вторинної рецепції — проміжною ланкою для них були кодифікаційні акти, створені за Юстиніана). По-друге, рецепція також може бути не лише явною, а й латентною (прихованою). Це відбувається, наприклад, у тих випадках, якщо запозичення певних ідей або якихось засад, принципових рішень тощо зроблено у процесі право-творення фактично на підґрунті вже відомої раніше системи права, але з проголошенням (офіційно, напівофіційно тощо) принципово іншого підходу. З таким видом рецепції зустрічаємось, наприклад, коли йдеться про правотворення у радянській державі, або в інших країнах, де панувала чи панує соціалістична концепція цивільного права, що відкидає у цілому чи у визначенні засадних принципів суть та головні ідеї приватного права взагалі та права римського зокрема. У такому разі запозичення, як правило, все ж таки відбувається, але офіційно проголошується відмова від «застарілих» принципів.

25. Назвіть форми рецепції.

Вивчення (філологічна та історична розробка), використання у судовій практиці, запозичення норм, формул, принципів законодавцями.

26. Чим відрізняється звичай від звичаєвого права?

Звичай – це певне звичаєве правило поведінки, яке стало нормою права внаслідок його багаторазового використання, тоді як звичаєве право – це система звичаєвих норм, встановлених і санкціонованих державою.

27. Дайте визначення звичаєвого права.

Звичаєве право – це система звичаєвих норм, встановлених і санкціонованих державою.

28. Назвіть кодифікації римського права.

Закони ХІІ таблиць, кодекс Григоріана, кодекс Гермогенінана, кодекс Феодосія, кодекс Юстиніана, приватні кодифікації..

29. Назвіть кодифікації імператорських конституцій.

Кодекс Григоріана, кодекс Гермогенінана, кодекс Феодосія, кодекс Юстиніана.

30. Назвіть джерела пізнання римського приватного права.

Закони ХІІ таблиць та кодифікація Юстиніана.

31. Хто із римських юристів дав визначення шлюбу?

Модестин

32. Які органи державної влади в різні періоди розвитку Риму мали повноваження видавати закони?

Закони в буквальному розумінні цього слова в Римі приймалися народними зборами. У період республіки існувало три види народних зборів. Найстаріші народні збори - це куріатні коміції. Однак найголовнішою формою народних зборів у період республіки були збори по центуріях (за реформою Сервія Тулія все населення за майновим цензом було поділене на центурії). Третьою формою народних зборів були збори по трибах, які в другій половині існування республіки починають відігравати важливу роль, рішення яких на початку III ст. до н.е. мали обов'язкову силу для всього римського народу.

Принципового розподілу компетенцій між цими трьома видами римських народних зборів, які історично склалися, не було. Щоправда, вища магістратура - консули, претори - обиралися центуріатними зборами, квестори, курильні едили - трибутними коміціями; плебейські магістри - трибуни, плебейські еди-ли - в плебейсько-трибутних зборах. Ініціатива скликання народних зборів належала вищим магістратам.