
- •Походження і загальна характеристика ius praetorium.
- •Назвіть види рецепції.
- •Дайте загальну характеристику ius civile.
- •Дайте загальну характеристику ius gentium.
- •Які структурні елементи інституційної системи римського права?
- •В чому суть рецепції римського права на першому її етапі (XI – XII ст.)?
- •Поясніть зміст таких характерних рис римського приватного права як консерватизм і прогресивність.
- •В чому суть рецепції римського права на другому етапі її розвитку?
- •Поясніть зміст таких характерних рис римського приватного права як індивідуалізм та універсальний характер.
- •В чому суть рецепції римського права на третьому етапі її розвитку?
- •Які два правові інститути були особливо досконало розроблені в римському приватному праві?
- •Дайте загальну характеристику етапів рецепції римського приватного права.
- •В чому полягає рецепція римського приватного права?
- •Причини рецепції римського приватного права.
- •Які Ви знаєте критерії для поділу римського права на приватне і публічне?
- •Який критерій для поділу римського права на пиватне і публічне запропонував римський юрист Ульпіан?
- •Назвіть види рецепції.
- •Назвіть форми діяльності римських юристів.
- •Що таке aequitas в римському праві?
- •Дайте визначення звичаю.
- •Якими засобами претор впливав на розвиток права у Римі?
- •Назвіть види імператорських конституцій.
- •Причини кодифікації Юстиніана.
- •Які збірники складають кодифікацію Юстиніана?
- •Значення кодифікації Юстиніана.
- •Що таке senatus consulta?
- •Види суб’єктів права.
- •Чи були наділені дієздатністю юридичні особи в Римі?
- •Якими трьома станами визначалася правоздатність в Римі?
- •Які Ви знаєте способи виникнення рабства?
- •Що таке рабський пекулій?
- •Які особи вважалися недієздатними?
- •Назвіть способи припинення рабства.
- •Які особи вважалися обмеженими в дієздатності?
- •Які складові правосуб’єктності?
- •Способи набуття римського громадянства.
- •Яким було становище дружини в давній римській сім’ї?
- •Коротко охарактеризуйте usus як спосіб укладення шлюбу в Римі.
- •Хто такі агнати?
- •Назвіть випадки припинення шлюбу.
- •Яких осіб об’єднує когнатична спорідненість?
- •126.У чому полягає відмінність між емфітевзисом і суперфіцієм?
- •127.Що таке іпотека?
- •143.Назвіть принципи римського спадкового права.
- •145.Хто такий спадкоємець?
- •147.У чому міг виражатися фактичний вступ у права спадкоємця?
- •148.З якого часу виникає право набуття спадщини?
- •149.Поняття заповіту (testamentum).
- •165 Що означає поняття “законна частка спадкового майна”?
- •166.Що означає поняття “обов’язкова частка спадкового майна”?
- •167.Поняття легату.
- •173.Поняття спадкового права в Римі.
- •174 Підстави виникнення спадкування в Римі
- •175.Що таке спадщина (heredias)?
Походження і загальна характеристика ius praetorium.
Преторське право (jus praetorium) – це система приватного права Давнього Риму, що склалася на основі преторських едиктів.
Преторське право виникло в результаті практичної діяльності преторів та інших магістратів. Воно регулювало майнові відносини як між римськими громадянами, так і перегринами, але застосовувалося переважно в тих випадках, коли норми названих вище двох систем виявилися неспроможними врегулювати нові відносини.
Оскільки преторське право виникло і розвивалося в процесі практичної діяльності преторів та інших магістратів, внаслідок специфіки свого виникнення воно мало багато переваг перед цивільним правом і правом народів. Воно більш повно відображало найновіші соціальні зміни в римському суспільстві, передбачало спрощення багатьох процедур, містило чіткість і ясність правових приписів, було гнучким та надійним засобом захисту інтересів населення.
Не слід вважати, що преторське право виникло на порожньому місці. Воно постало, розвивалося і досягло вершин досконалості на основі цивільного права та права народів, було їх дітищем, увібрало в себе все позитивне, що вони мали. Разом з тим римське цивільне право стало всесвітньо відомим значною мірою завдяки діяльності преторів і створеному ними преторського права.
Назвіть види рецепції.
Рецепція права може бути різних видів.
По-перше, слід розрізняти прямі (первинні) та похідні (вторинні) рецепції. Це пов'язане з тим, що рецепція не обов'язково є прямим, безпосереднім контактом у часі. Ідеї римського права, окремі його положення, правничі рішення досить часто реципуються опосередковано, наприклад, шляхом запозичення ідей з правничої системи або законодавства окремої країни, де рецепція вже відбулася раніше («вторинна» або «похідна» рецепція). Типовий приклад — запозичення багатьма країнами положень Кодексу Наполеона або Німецького цивільного кодексу (хоч, власне, й вони є результатом вторинної рецепції — проміжною ланкою для них були кодифікаційні акти, створені за Юстиніана). По-друге, рецепція також може бути не лише явною, а й латентною (прихованою). Це відбувається, наприклад, у тих випадках, якщо запозичення певних ідей або якихось засад, принципових рішень тощо зроблено у процесі право-творення фактично на підґрунті вже відомої раніше системи права, але з проголошенням (офіційно, напівофіційно тощо) принципово іншого підходу. З таким видом рецепції зустрічаємось, наприклад, коли йдеться про правотворення у радянській державі, або в інших країнах, де панувала чи панує соціалістична концепція цивільного права, що відкидає у цілому чи у визначенні засадних принципів суть та головні ідеї приватного права взагалі та права римського зокрема. У такому разі запозичення, як правило, все ж таки відбувається, але офіційно проголошується відмова від «застарілих» принципів.
Дайте загальну характеристику ius civile.
Jus civile (цивільне право було суворо національним за своїм характером, його норми стосувались тільки римських громадян. В найдавнішу епоху воно тісно пов'язане з релігією. Причому і право, і релігія мали виражений прагматичний характер. Відправлення релігійного культу і тлумачення юридичних норм були в руках одних і тих самих осіб — понтифіків, що були водночас і юристами, і жерцями. І хоча вже у період ранньої республіки норми світського права — «jus» — і релігійного — «fas» — чітко розмежовувались, передусім залежно від характеру санкцій, що застосовуються, але ще тривалий час релігійний відтінок мають багато норм, а жерці, навіть втративши монополію тлумачення права, залишаються провідними правознавцями. Для давньоримського права періоду республіки була характерна сувора формальність, обов'язковість додержання процедури, що слугувало запорукою захисту інтересів учасників правовідносин. Крім того, воно вирізнялося порівняною простотою і нерозвиненістю, оскільки іншого від нього не вимагав невибагливий давньоримський побут і торговий обіг.
За своїм характером становило систему позовів, формуючись за принципом: є позов — є матеріальне право, немає позову — права немає.
Разом з тим, саме вади jus civile (консерватизм, обмеженість за колом суб'єктів тощо) і зумовили появу своєрідних «паралельних» систем права, що регулювали ті самі відносини.