4. Аналіз якості продукції.

Важливим показником діяльності промислових підприємств є якість продукції. Підвищення якості продукції є однією із форм конкурентної боротьби, завоювання і втримання позицій на ринку, що забезпечує економію не лише трудових і матеріальних ресурсів, а й дозволяє більш повно задовольняти потреби суспільства. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на неї і збільшенню суми прибутку не лише за рахунок обсягу продажу, а й за рахунок вищих цін.

Якість продукції – це сукупність властивостей продукції задовольняти певні потреби відповідно до її призначення, що характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості продукції, рівень її стандартизації й уніфікації, надійність і довговічність.

Якість продукції залежить від багатьох факторів: рівень техніки і технології, впровадження інновацій, організація виробництва і праці, організація роботи служби матеріально-технічного постачання, трудова дисципліна, ефективність системи стимулювання праці тощо. В свою чергу якість продукції здійснює значний вплив на обсяг товарної і реалізованої продукції, прибуток від реалізації продукції, рентабельність. При підвищенні якості продукції обсяг реалізації може збільшуватись як за рахунок зростання попиту на більш якісну продукцію, так і за рахунок більш високих цін.

Показники, які використовуються для оцінки якості продукції, поділяють на узагальнюючі, індивідуальні і непрямі показники.

Узагальнюючі показники якості продукції характеризують якість усієї виробленої продукції незалежно від її виду і призначення. Це зокрема:

• питома вага нової продукції в загальному її випуску;

• питома вага атестованої продукції;

• питома вага сертифікованої продукції;

• питома вага продукції вищої категорії якості;

• питома вага продукції, яка відповідає світовим стандартам;

• коефіцієнт сортності;

• питома вага експортованої продукції, в т. ч. у високорозвинені країни.

Індивідуальні показники якості продукції характеризують одну з її властивостей:

• корисність (жирність молока, вміст заліза в руді);

• надійність (довговічність, збереженість, ремонтопридатність);

• технологічність (трудомісткість, енергомісткість);

• естетичність виробів;

• ергономічні показники;

• показники стандартизації і уніфікації;

• показники транспортабельності;

• патентно-правові показники;

• екологічні показники;

• показники безпеки.

Непрямі показники якості продукції: штрафи за неякісну продукцію; обсяг і питома вага забракованої продукції; питома вага продукції, на яку надійшли рекламації споживачів; втрати від браку тощо.

Аналіз якості продукції починається з вивчення динаміки перерахованих вище показників, виконання плану за їх рівнем, причин їх змін.

Належну точність визначення стану якості продукції забезпечують показники сортності продукції.

Сортність продукції встановлюють щодо продукції, в якій допускаються певні, несуттєві відхилення деяких ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог.

Виконання плану за сортністю продукції (В_пл) можна здійснити трьома основними способами:

1) спосіб першосортних одиниць:

Ґрунтується на обчисленні додаткових посортових коефіцієнтів приведення, які враховують існуючі цінові співвідношення між окремими сортами. Так, коефіцієнт приведення 1-го (вищого) сорту дорівнює 1, 2-го сорту – залежить від співвідношення ціни 2-го і 1-го сортів і т.д. Щоб встановити виконання плану за сортністю продукції, необхідно планову й фактичну кількість продукції кожного сорту перерахувати шляхом множення на відповідний коефіцієнт приведення. Отримані умовні суми продукції треба додати ( ) й поділити на загальну кількість продукції ( ). В результаті отримуємо коефіцієнт сортності (К_сорт):

2) спосіб порівняння середньозважених цін:

Коефіцієнт сортності (К_сорт) розраховується як відношення планового або фактичного обсягів випуску продукції різних сортів у грошовому вимірі ( ) до її вартості за ціною продукції вищого сорту ( ):

3) спосіб порівняння відсотків виконання плану у вартісному й натуральному вираженні:

План за сортністю буде виконано за умови додержання такого співвідношення:  , тобто якщо відсоток виконання плану випуску продукції у вартісному вираженні перевищує відсоток виконання плану випуску продукції у натуральному вираженні.

Якщо спостерігається зниження якості і така тенденція є стійкою, необхідно вивчити причини, які стримують зростання якості. Основними причинами можуть бути: низька якість сировини, низький рівень технології і організації виробництва, кваліфікації робітників, технічна несправність або низький рівень використання обладнання тощо.

Наступним завдання аналізу якості продукції є визначення впливу якості (сортності) продукції на вартісні показники роботи підприємства: на випуск продукції, на виручку від реалізації продукції і прибуток. Розрахунок впливу сортності продукції на вищезазначені показники можна здійснити за одним із способів детермінованого факторного аналізу.

В процесі оцінки якості продукції необхідно провести ретельний аналіз бракованої продукції.

Брак продукції – це частина продукції, яка у процесі виробництва псується через порушення технології, несправності обладнання або низьку кваліфікацію робітників. Брак поділяється на виправний і невиправний, на внутрішній (виявлений на підприємств) і на зовнішній (який виявили покупці). Випуск браку веде до підвищення собівартості продукції, зменшення обсягу реалізованої продукції, до зниження прибутку і рентабельності.

У процесі аналізу вивчають динаміку браку за абсолютною сумою і часткою у загальному випуску продукції; визначають втрати від браку. Особливу увагу потрібно приділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причин не обліковується. Обов’язково з’ясовують причини виникнення браку продукції, місцезнаходження, час і винуватців. Потім вивчають причини зниження якості і допущеного браку продукції за місцями виникнення і розробляють заходи для усунення їх.

Основними причинами виникнення браку є неякісна сировина, низький рівень технології, організації виробництва і кваліфікації робітників, аритмічність виробництва тощо.

Важливими умовами профілактики браку є: висока культура й організація виробництва; стабільний ритм роботи й постачання; запровадження у виробництво сучасних технологій і обладнання; підвищення кваліфікації персоналу, його дисциплінованості й відповідальності.

Варто пам’ятати, що між якістю продукції і величиною браку існують складні й суперечливі зв’язки. Зростання кількості бракованої продукції не обов’язково спричиняє загальне погіршання її якості, як це іноді вважають. Рівень браку – це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів та існуючої організації виробництва. Боротьба з високим рівнем браку та низькою якістю продукції потребує не розроблення поточних заходів, а створення збалансованої і складної системи бездефектної праці.