3. Аналіз асортименту і структури продукції.

Великий вплив на результати господарської діяльності підприємства справляють асортимент (номенклатура) і структура виробництва і реалізації продукції.

Номенклатура продукції – це згрупований за суттєвими техніко-економічними ознаками перелік продукції.

Асортимент продукції – це специфікований в установленому порядку і відповідними документами (договір, контракт) в межах кожної номенклатури перелік продукції за видами, типами тощо, яку підприємство зобов’язано поставити певним споживачам з урахуванням обсягу, якості, цін.

Склад продукції – це види (групи, підгрупи) продукції.

Структура продукції – це питома вага окремих видів (груп, підгруп) продукції у загальному обсязі їх виробництва (реалізації).

Мета аналізу асортименту і структури продукції – вироблення рекомендацій для зміни асортименту і структури продукції на майбутній період з урахуванням потреб ринку і можливостей підприємства.

Причинами зміни асортименту продукції можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. До зовнішніх належать кон’юнктура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально-технічного забезпечення, невчасне введення в дію виробничих потужностей підприємства з незалежних від нього причин. Внутрішні причини – це недоліки в організації виробництва, незадовільний технічний стан обладнання, його простої, аварії, нестача електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі управління.

Оцінка виконання плану за асортиментом продукції (В_пл) може здійснюватися з використанням кількох способів; при цьому, план за асортиментом продукції не може бути виконаний більше ніж на 100 %:

• спосіб найменшого відсотка (за показник виконання плану за асортиментом продукції приймається найменший відсоток виконання плану виробництва серед позицій, за якими план не виконаний ( ); недолік способу – не враховує питому вагу і значення продукції):

.

• спосіб питомої ваги (на основі коефіцієнта номенклатурності (К_номекл)) (показник виконання плану за асортиментом продукції визначається за питомою вагою (за кількістю видів продукції) у загальному переліку (К_заг) найменувань продукції, по яких виконаний план (К^в/п)):

.

• спосіб середнього відсотка (на основі коефіцієнта асортиментна продукції (К_ас)) (по кожній асортиментній позиції у виконання плану за асортиментом зараховується фактично вироблена продукція, але не більше планового рівня; залікові суми додаються (ВП_ас) і відносяться до планового обсягу випуску продукції (ВП_пл); це спосіб базується на співвідношенні кількості продукції, щодо яких план виконано повністю, і загальної кількості планових позицій; чим ближчий коефіцієнт асортиментна продукції до одиниці, тим більше підприємство зберегло склад продукції, що передбачався раніше):

.

Розгляд асортименту продукції є невідривним від вивчення темпів його розширення й оновлення.

Розширення асортименту продукції пов’язують з кількісним збільшенням видів продукції, а також збільшенням параметричних рядів якогось технічно складного виробу за рахунок випуску його спрощених варіантів або різного типу зовнішнього оформлення (наприклад, розфасування харчових продуктів, засобів побутової хімії, будівельних сумішей; розширенням кольорової гами матеріалів і готової продукції тощо).

Оновлення асортименту продукції – це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції. Коефіцієнт оновлення асортименту продукції (К_оа) розраховується як частка вироблених нових видів продукції (у грошовому вираженні) до загальної вартості виробленої продукції.

Для характеристики інтенсивності структурних перетворень на підприємстві використовується коефіцієнт структурної активності (К_{стр.акт.}):

де ∆ПВ_і – зміна питомої ваги і-го виду (номенклатурної групи) продукції в загальному обсязі випуску за досліджуваний період;

n – кількість номенклатурних груп (видів) продукції.

Чим активніші структурні перетворення на підприємстві, тим вищий рівень коефіцієнта. Це свідчить про те, що підприємство активно реагує на зміни кон’юнктури ринку, вчасно оновлюючи асортимент продукції.

Одним із напрямків аналізу асортименту продукції є також розрахунок частки продукції, яка має зареєстровані товарні знаки. Наявність товарного знака і захист його на споживчому ринку свідчать про оригіналь­ність виробу, його високу та стабільну якість.

Під час аналізу асортименту продукції необхідно враховувати також, наскільки цей асортимент є традиційним, які нові види товарів самостійно розроблено і впроваджено у виробництво, а які вироблено за ліцензіями або за співучасті інших фірм (за франчайзингом). Корисним для аналізу асортименту є розрахунок допоміжних показників – кількості застарілих зразків продукції, яку випускає підприємство, та відповідної її частки у загальному обсягу виробництва продукції. Бажано з’ясува­ти причини, вказати винних, розробити рекомендації для керівництва з метою поліпшення асортиментної ситуації.

Завершуючи аналіз, слід оцінити витрати підприємства, що пов’язані з підготовкою нових зразків продукції, а також з науково-дослідними і конструкторськими розробками. Це особливо важливо для підприємств, які належать до наукомістких галузей і забезпечують необхідні темпи науково-тех­нічного прогресу в країні в цілому.

Крім асортименту склад продукції характеризує її структура.

Збільшення обсягу виробництва (реалізації) за одними видами і скорочення за іншими видами продукції призводить до зміни її структури продукції, тобто співвідношення окремих виробів у загальному їх випуску.

Виконати план за структурою продукції означає зберегти у фактичному випуску продукції заплановані співвідношення окремих її видів. Підприємство повинне дотримувати планової структури, порушення якої викликає диспропорції в загальному виробництві продукції, незадоволення потреби в одних виробах і затоварення іншими.

Для розрахунку впливу структурних зрушень на випуск продукції використовується метод прямого рахунку по всім видам продукції у кількісному вимірі. Фактичний обсяг продукції по кожній позиції зіставляється з фактичним обсягом при плановій структурі, і в залік приймається менша з величин. Залікові суми додаються по всіх позиціях ( ) і відносяться до фактичного обсягу продукції ( ). При цьому, фактичний випуск продукції при плановій структурі розраховується множенням фактичного обсягу продукції на планову питому вагу кожної позиції. Тобто, виконання плану за структурою продукції (В_пл) розраховується за формулою:

.

Основними причинами невиконання плану за структурою продукції є: затримка у виготовленні технічної документації; несвоєчасне введення в експлуатацію нового обладнання, недопоставка матеріалів; зміна попиту, кон’юнктури товарного ринку; недоліки в організації виробництва, незадовільний технічний стан обладнання, простої, аварії, нестача енергії; зміна умов виробництва; зміна якості окремих виробів тощо.