
- •20.Чим відрізняється свідомість від психіки
- •21.Охарактеризуйте структурні компоненти свідомості :
- •22. Охарактеризуйте прояви та функції несвідомого у психіці людини.
- •23. Спільне та відмінне у активності та діяльності.
- •25.Чим відрізняються функції мета і мотиви у діяльності людини.
- •26. Вкажіть функції навичок у діяльності.
- •27. Спільне та відмінне і вербальній і невербальній комунікації.
- •28 Причини виникнення міжособистісних конфліктів та шляхи його подолання.
- •29 Психологічні механізми сприйняття людини людиною.
20.Чим відрізняється свідомість від психіки
Психіка є властивістю, функцією мозку, яка полягає у відображенні в ньому реальної дійсності. Однак психіка не дзеркальне відображення, а багатоактний активний процесс, під час якого зовнішні впливи трансформуються відповідно до внутрішніх особливостей людини, що їх сприймає. Змістом психіки є
образи реальних предметів, явищ,
подій, детерміновані індивідуальним досвідом, інтересами, На основі та за допомогою цих образів Здійснюється управління поведінкою і діяльністю людини.
Наявність психіки дає змогу розробляти послідовну програму дій і виконувати операції спочатку у внутрішньому плані, подумки, а тільки потім діяти, тобто образ випереджає результат, подає
його у вигляді моделі дійсності.
Таким чином, особливістю психічного відображення є його випереджувальний характер.
Психіка як відображення дійсності в мозку людини характеризується різними рівнями. Найвищий рівень психіки, притаманний людині, становить свідомість.
Свідомість — це найвища форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини у трудовій діяльності,
при постійному спілкуванні з іншими людьми, особлива форма психічної діяльності, орієнтована
на відображення і перетворення дійсності.
21.Охарактеризуйте структурні компоненти свідомості :
• Знання про навколишню
дійсність, природу, суспільство.
Рівень свідомості безпосередньо
залежить від рівня засвоєння
знань і досвіду особистості.
У процесі суспільно-історичного
розвитку в людини розвинулася
потреба в знаннях, яка є
найважливішою її спонукою,
мотивом пізнавальної діяльності.
• Виокремлення людиною себе
у предметному світі як суб’єкта
пізнання, розрізнення суб’єкта “Я”
та об’єкта “не Я”, протиставлення
себе як особистості іншому
об’єктивному світові. Характерним
щодо цього є самопізнання, що стало підгрунтям для самосвідомості, тобто усвідомлення власних фізичних і
морально-психологічних якостей.
• Цілеспрямованість, планування
власної діяльності та поведінки,
передбачення її результатів.
Цей бік свідомості виявляється
в самоконтролі та коригуванні
власних дій, їх перебудові, у
змісті стратегіїі тактики,
якщо цього потребують
обставини.
• Ставлення особистості до
об’єктивної дійсності, до інших
людей, до самої себе.
Ставлення особистості до
оточення виявляється в
оцінюванні та самокритиці,
в яких важливу роль відіграє емоційно-вольова сфера особистості. Завдяки свідомості, самопізнанню та самосвідомості особистість стає суб’єктом виховання, тобто сама ставить перед собою виховні цілі й досягає їх.Свідомість людини характеризується
активністю.У процесі відображення
дійсності інформація, що надходить до мозку, відображується не механічно, а свідомо оброблюється відповідно до мети, завдання та досвіду особистості.