4.Ординалістська теорія поведінки споживача.
Споживач, вибираючи блага, керується певними послідовними індивідуальними вподобаннями. Вони формують систему переваг. Система переваг дає змогу моделювати оптимальний вибір споживача за порядковою(ординалістською) функцією корисності. Згідно з нею споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого.
Одним з основних інструментів ординалістської концепції виміру корисності є крива байдужості – сукупність точок у просторі двох благ, що представляють собою рівнозначні для споживача комбінації різної кількості обох благ. Їх кількість відкладено по осях системи координат QВ та QА, лінії з’єднання точок на площині, що означають однакові за своєю корисністю набори благ і є кривими байдужості. Чим далі від початку координат знаходиться крива байдужості, тим більшу корисність вона відображає. Аналіз поведінки споживача за кривими байдужості дає змогу визначити, від якої кількості одного блага (А) згоден відмовитися споживач задля збільшення іншого блага (В) на одиницю за умов незмінності рівня корисності від набору благ.
5. Криві байдужості, їх властивості. Гранична норма заміщення благ.
Крива байдужості – це всі ті комбінації товарів, які забезпечують однаковий рівень задоволення.(Р.3.2). Споживач не розрізняє набори товарів X і У, які розташовані на кривій байдужості. Рівень корисності кожного з наборів на кривій байдужості однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності.
Карта кривих байдужості — це засіб відображення переваг споживача, що відповідають різному рівню задоволення його потреб (рис. 3.3).
Властивості кривих байдужості:
1)набори товарів на кривих, які більш віддалені на початку координат відповідають вищому ступеню споживацького задоволення ніж ті, що знаходяться на менш віддалених кривих,
2)криві байдужості на карті не перетинаються.
Гранична норма заміщення одного товару іншим (MRS) – це к-сть товару У від якого споживач відмовився щоб отримати ще одну одиницю товару Х, залишаючись на даній кривій байдужості. MRS = -Qy / Qx
При пересуванні вниз по кривій байдужості ГНЗ зменшується, в основі цього процесу лежить дія закону спадної граничної корисності.
MRS = -Qy / Qx = MUx / MUy
6. Бюджетна лінія. Бюджетне обмеження і можливості споживача.
Вибір споживача залежить не тільки від його уподобань і переваг, а й від бюджету.
Бюджет — це кількість грошей, яка доступна споживачеві для витрат у певний період часу. Дохід споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни товарів) визначають бюджетні обмеження споживача.
Для аналізу впливу бюджетних обмежень на вибір споживача введемо деякі обмеження:
1. Весь дохід споживач витрачає тільки на придбання товарів X та У.
2. Споживач не робить заощаджень та не залучає до витрат попередні заощадження.
3. Споживач не дає та не бере кредити.
У цьому випадку дохід споживача (І) дорівнюватиме всім його витратам: І = РхQx + РyQy – р-ня бюджетної лінії.
За рівнянням (3.2) можна визначити набори товарів X та У, для придбання яких споживач витратить однакові кошти. За умови, що І = 20 грн., Рх= 1 грн., а Ру= 2 грн., варіанти можливих наборів наведено в табл. 3.1.
Цю залежність можна подати графічно (рис.).
Лінія бюджетних обмежень показує всі ті набори товарів Х і У, які споживач може купити, використовуючи весь свій бюджет. Крайні точки цієї лінії – це максимальне використання бюджету на той чи інший вид товару. Якщо споживач захоче придбати набір, що відповідає координатам точки N7, то бюджет не дозволить йому цього зробити; якщо він зупиниться на наборі N8, то не витратить усі кошти, що у нього є.
Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення:
MRS =-Qy / Qx = Px/Py.
Чим крутіша лінія бюджетного обмеження, тим більшою кількістю товару У треба пожертвувати для отримання додаткової одиниці товару X.
Якщо змінюється дохід, то крива переміщується або вправо або вліво
