2. Корисність в ек.Теорії і проблема її виміру. Сукупна та гранична кор-сті. Ф-я корисності.
Потреба – це стан незадоволення, який людина хоче змінити, або відчуття задоволення, яке віна хоче продовжити.
Потреби задовольняються благами. Блага – це товари, послуги, соціальні та екологічні умови, які задовольняють потреби людини.
Корисність U — це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг, або від будь-якої діяльності.
На думку багатьох сучасних дослідників, корисність не підлягає кількісному виміру (ординалістський погляд), тому блага як носії певної корисності для споживача, можуть бути виміряні тільки порядково: споживач здатний визначитися з черговою послідовністю, в якій би він обирав ці блага для задоволення своїх потреб.
Існує також інша думка (кардиналістська), яка допускає кількісне вимірювання корисності. Таке вимірювання досить умовне, оскільки не має чітко визначеної одиниці виміру. Для порівняння різних корисностей використовують умовні бали, які споживач присвоює благам.
Сукупна корисність(TU) – загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним товарів і послуг. СК зростає в процесі споживання, але все меншими темпами.
Гранична корисність(MU) – це приріст корисності від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги.
Між
корисністю та кількістю продуктів,що
споживаються існує певний функціональний
звязок. Його відображає ф-я корисності:
U
= f
(Qx,
Qy,
… Qn),
де U-рівень корисності; Qx, Qy, … Qn -кількість споживаних благ, одиниць.
Згідно з законом спадної граничної корисності (І з-н Госсена) величина граничної корисності cпадає при збільшення споживання того чи іншого блага.
3. Рівновага споживача з кардиналістських позицій.
Рівновага споживача – це стан, у якому досягається оптимальна структура покупок, будь-яка зміна у структурі покупок знижує рівень задоволення споживача.
Перерозподіляючи свій дохід таким чином, щоб досягнути найбільшої загальної корисності, споживач намагається вирівняти свої середньозважені граничні корисності. При цьому він досягає положення рівноваги (максимуму добробуту). В цьому заключається зміст другого закону Госена, який говорить: максимум корисності від споживання данного набору благ споживач отримає при умові рівності граничних корисностей всіх благ, які споживаються.
Поряд із загальними принципами споживчого вибору існують особливості, які визначаються впливом на нього смаків та уподобань споживача.
Виділяють два види попиту на товар: функціональний попит означає, що частина попиту на товар зумовлена якостями, які властиві самому товару; нефункціональний попит - частина попиту на товар зумовлена якимось іншими факторами, а не властивими йому якостями. Найбільш суттєва частина нефункціонального попиту зумовлена зовнішнім впливом на корисність. Мається на увазі, що корисність даного товару збільшується або зменшується в залежності від того чи купують інші цей товар, або завдяки тому, що цей товар має велику ціну в порівнянні з іншими товарами.