
- •1. Макроекономічні показники в системі національних рахунків. Індекс споживчих цін і дефлятор ввп.
- •2. Механізм ринку праці: неокласична та кейнсіанська теорія.
- •3. Зайнятість і безробіття. Види безробіття. Втрати від безробіття. Закон Оукена.
- •4. Сукупний попит. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту.
- •5. Сукупна пропозиція: класична і кейнсіанська моделі. Цінові і нецінові фактори сукупної пропозиції.
- •Модель ad – as як базова модель економічної рівноваги. Короткострокова і довгострокова рівновага.
- •Механізм грошового ринку. Роль процентної ставки у врівноваженні грошового ринку. Рівняння Фішера.
- •Інфляція: сутність, види, причини та наслідки. Інфляція і безробіття. Крива Філіпса.
- •1. За характером інфляційного процесу:
- •2. За місцем розповсюдження:
- •3. З погляду передбачення:
- •4. За темпами підвищення цін:
- •Роль грошей в інфляційному механізмі: монетаристський підхід та позиція кейнсіанців.
- •Доходи і витрати домогосподарств у моделі економічного кругообігу
- •Кейнсіанська функція споживання та її сучасна модифікація.
- •12. Заощадження та споживання домогосподарств
- •13. Економічна нерівність та способи її оцінювання: крива Лоренца, децільний коефіцієнт, коефіцієнт Джині.
- •Функція споживання з урахуванням фактора часу.
- •Функція інвестицій. Модель простого акселератора
- •Заощадження та інвестиції.
- •Мультиплікатор витрат. Ефект мультиплікатора та його математична і графічна інтерпретація.
- •Сукупні витрати і потенційний ввп. Рецесійний та інфляційний розриви, їх графічна та математична інтерпретація.
- •20. Економічне зростання: сутність, форми та фактори
- •21. Кейнсіанські та неокласичні теорії економічного зростання
- •Економічні цикли: сутність та структура. Основні теорії економічного циклу.
- •23. Роль держави в економічному кругообігу. Перерозподільча та стабілізаційна функція держави.
- •24. Вплив держави на умови формування економічної рівноваги
- •25. Дискреційна фіскальна політика. Мультиплікатор податків
- •26. Недискреційна (автоматична) фіскальна політика. Вмонтовані стабілізатори
- •27. Монетарна політика: сутність, цілі та інструменти. Монетарна політика в моделі ad – as.
- •28. Платіжний баланс: сутність та методологія складання.
- •29. Валютний курс і фактори, що його визначають.
- •30. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп. Мультиплікатор витрат у відкритій економіці.
Доходи і витрати домогосподарств у моделі економічного кругообігу
Споживання домогосподарств — це їхні витрати на споживчі товари та послуги, які залежать від їхніх доходів. Тому виникає питання: як формуються доходи домогосподарств, і зокрема та їх частина, що спрямовується на споживання? Розкриттю цього питання сприятиме розгляд моделі економічного кругообігу (рис. 7.1). В умовах приватної закритої економіки вона пояснює взаємодію лише двох суб’єктів економічної системи: домогосподарств і підприємств, а отже, не відображує державного втручання в економіку та будь-яких зв’язків із зовнішнім світом.
Рис. 7.1 Модель економічного кругообігу
Як видно з рис.7.1, домогосподарства взаємодіють з підприємствами через ринок ресурсів і ринок продуктів. У процесі цієї взаємодії домогосподарства формують свої доходи і здійснюють витрати на споживання.
У верхній частині рис. 7.1 розміщується ринок ресурсів. Домогосподарства, які володіють усіма економічними ресурсами безпосередньо або опосередковано (через власність на капітал), виходять на цей ринок із своїми ресурсами. Підприємства для здійснення виробництва купують ці ресурси у домогосподарств. У результаті купівлі-продажу виробничі витрати підприємств, що пов’язані з купівлею ресурсів, водночас формують грошові доходи домогосподарств. Сума цих доходів є доходом домогосподарств, або особистим доходом.
У наведеній моделі економічного кругообігу величина приватного споживання дорівнює сумі доходів домогосподарств. Проте реально витрати на приватне споживання менші за дохід домогосподарств. Це пояснюється перш за все тим, що не весь дохід домогоспо- дарств надходить в їхнє розпорядження.
Кейнсіанська функція споживання та її сучасна модифікація.
Споживання
та інвестиції є складовими сукупного
попиту:
.
І будучи такими вони справляють
вирішальний вплив на загальний рівень
виробництва в країні. Розглянемо
кейнсіанську
функцію споживання.
Споживання
є найважливішим компонентом ВВП, який
у більшості країн світу в середньому
становить 2/3 сукупних видатків. Після
сплати податків домогосподарствами у
їхньому розпорядженні залишається
після податковий (використовуваний)
дохід:
.
Використовуваний дохід, як відомо,
використовується на споживання та
заощадження:
.
Споживчий вибір на макрорівні залежить
від рішень економічних суб’єктів: як
розпоряджатися своїм доходом, яку
частину витратити сьогодні, а яку
залишити на майбутнє.
До основних чинників, які впливають на споживання, відносять: а) ставка відсотка зі споживчого кредиту; б) ставка відсотка по депозитам; в) величина багатства домогосподарств; г) очікування доходу; д) реальні і очікувані зміни споживчих цін; е) демографічні фактори та ін.
Справжню
революцію у дослідженні споживання
здійснив Кейнс, який в своїй концепції
споживання виходив із гіпотези абсолютного
доходу. Він звернув увагу на те, що
суб’єкти формують своє споживання в
залежності від величини поточного
доходу, тобто
.
На відміну від представників класичної
школи, Кейнс вважав, що розподіл доходу
на споживання і заощадження залежить
не від відсоткової ставки, а від переваг
споживача. Кейнс сформулював так званий
основний психологічний закон, згідно
з яким „люди
схильні, як правило, збільшувати своє
споживання із зростанням доходу, але
не в тій же мірі, з якою зростає доход”.
Гранична схильність до споживання (МРС) – це величина, на яку змінюється обсяг споживання за зростання доходу на одну одиницю:
.
Н
а
малюнку зображена спрощена кейнсіанська
функція споживання у вигляді прямої
лінії, пунктирною кривою – більш складна
інтерпретація функції споживання.
Середня схильність до споживання (АРС) – це доля використаного доходу, яку домогосподарства витрачають на споживчі товари та послуги. По мірі зростання доходу АРС зменшується при постійній МРС.
.
АРС дорівнює куту нахилу між променем, що виходить із початку координат і віссю абсцис.