
- •1. Макроекономічні показники в системі національних рахунків. Індекс споживчих цін і дефлятор ввп.
- •2. Механізм ринку праці: неокласична та кейнсіанська теорія.
- •3. Зайнятість і безробіття. Види безробіття. Втрати від безробіття. Закон Оукена.
- •4. Сукупний попит. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту.
- •5. Сукупна пропозиція: класична і кейнсіанська моделі. Цінові і нецінові фактори сукупної пропозиції.
- •Модель ad – as як базова модель економічної рівноваги. Короткострокова і довгострокова рівновага.
- •Механізм грошового ринку. Роль процентної ставки у врівноваженні грошового ринку. Рівняння Фішера.
- •Інфляція: сутність, види, причини та наслідки. Інфляція і безробіття. Крива Філіпса.
- •1. За характером інфляційного процесу:
- •2. За місцем розповсюдження:
- •3. З погляду передбачення:
- •4. За темпами підвищення цін:
- •Роль грошей в інфляційному механізмі: монетаристський підхід та позиція кейнсіанців.
- •Доходи і витрати домогосподарств у моделі економічного кругообігу
- •Кейнсіанська функція споживання та її сучасна модифікація.
- •12. Заощадження та споживання домогосподарств
- •13. Економічна нерівність та способи її оцінювання: крива Лоренца, децільний коефіцієнт, коефіцієнт Джині.
- •Функція споживання з урахуванням фактора часу.
- •Функція інвестицій. Модель простого акселератора
- •Заощадження та інвестиції.
- •Мультиплікатор витрат. Ефект мультиплікатора та його математична і графічна інтерпретація.
- •Сукупні витрати і потенційний ввп. Рецесійний та інфляційний розриви, їх графічна та математична інтерпретація.
- •20. Економічне зростання: сутність, форми та фактори
- •21. Кейнсіанські та неокласичні теорії економічного зростання
- •Економічні цикли: сутність та структура. Основні теорії економічного циклу.
- •23. Роль держави в економічному кругообігу. Перерозподільча та стабілізаційна функція держави.
- •24. Вплив держави на умови формування економічної рівноваги
- •25. Дискреційна фіскальна політика. Мультиплікатор податків
- •26. Недискреційна (автоматична) фіскальна політика. Вмонтовані стабілізатори
- •27. Монетарна політика: сутність, цілі та інструменти. Монетарна політика в моделі ad – as.
- •28. Платіжний баланс: сутність та методологія складання.
- •29. Валютний курс і фактори, що його визначають.
- •30. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп. Мультиплікатор витрат у відкритій економіці.
Модель ad – as як базова модель економічної рівноваги. Короткострокова і довгострокова рівновага.
Внутрішньою властивістю ринкової економіки є її постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді рівновага в економіці є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією, тобто AD = AS. Тому модель AD–AS є базовою моделлю економічної рівноваги.
Слід розрізняти рівновагу короткострокову і довгострокову. Короткострокова рівновага відображує рівновагу між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією. Довгострокова рівновага — це рівновага між сукупним попитом і короткостроковою сукупною пропозицією, яка дорівнює довгостроковій сукупній пропозиції. Короткострокова сукупна пропозиція може збігатися або не збігатися з довгостроковою сукупною пропозицією. Вони збігаються, якщо економіка знаходиться в стані повної зайнятості, і не збігатися, якщо економіка потрапляє у стан неповної або надмірної зайнятості. Це означає, що короткострокова рівновага може забезпечуватися в умовах різного рівня зайнятості. На противагу їй довгострокова рівновага може спостерігатися лише в економіці з повною зайнятістю.
Перетин кривих AD і AS (довг.) визначає рівноважний обсяг випуску та рівноважний рівень цін.
Шоки
(збурення) попиту
– різка зміна сукупного попиту, різкі
коливання споживчого та інвестиційного
попиту, зміна пропозиції грошей.
Скорочення сукупного попиту в
короткостроковому періоді зміщує
короткострокову криву AD
ліворуч.
Точка рівноваги зсувається з т.
в т.
,
обсяг виробництва знижується, рівень
цін – також; падіння рівня виробництва
свідчить про те, що в економіці почався
спад: зростає безробіття, зменшуються
доходи.
Держава може здійснити такі заходи для збільшення сукупного попиту:
а) збільшення державних закупівель;
б) зменшення податків;
в) зростання обсягу грошей (емісія).
Шоки сукупної пропозиції – різка зміна сукупної пропозиції:
а) зміна цін на нафту;
б) стихійні лиха;
в) зміни в законодавстві тощо.
Із зміною сукупної пропозиції в результаті зростання середніх витрат виробництва короткострокова крива AS зсувається ліворуч, обсяг виробництва скорочується (стагнація), рівень цін зростає (інфляція); в економіці спостерігається стагфляція.
Механізм грошового ринку. Роль процентної ставки у врівноваженні грошового ринку. Рівняння Фішера.
Модель грошового ринку та механізм його врівноваження за різних умов: збільшення доходу, збільшення грошової бази, одночасне збільшення доходу і грошової бази.
Ринок грошей — це механізм, за допомогою якого попит на гроші узгоджується з їх пропозицією на умовах рівноважної процентної ставки. Врахуємо, що попит на гроші є попитом на грошові запаси.
Рівновага між попитом і пропозицією грошей свідчить про те, що на грошовому ринку немає ні надлишку, ні нестачі грошей. За таких умов відсутні причини для зниження або зростання рівноважної процентної ставки. Але рівновага на ринку — це не статичний стан, а тенденція, яка постійно підтримується ринковим механізмом. Для дослідження грошового ринку у взаємодії з товарним ринком використовується модель IS — LM. (інвестиції (I), збереження (S), (попит на гроші (L), гроші (M)).
Якщо забезпечується збалансована зміна доходу і грошової бази, то збільшення попиту на гроші, викликане зростанням доходу, дорівнює збільшенню пропозиції грошей, викликаному цільовою емісією грошової бази. За цих умов рівновага не порушується і процентна ставка не змінюється. В разі здійснення незбалансованої зміни доходу і грошової бази виникає нестача або надлишок грошей. У таких випадках урівноваження грошового ринку відбувається за допомогою процентної ставки.
Роль процентної ставки в економіці. Номінальна та реальна процентна ставка. Рівняння Фішера та ефект Фішера.
Процентна ставка — це вартість послуги, пов’язаної з грошовим запозиченням, яка встановлюється в процентах до суми запозичених грошей. Рівень процентної ставки визначається в розрахунку на річний термін використання грошей, наприклад 10 % річних. Добуток процентної ставки і суми грошей, які надаються у позику, для позикодавця є доходом у вигляді процента, а для позичальника — ціною у вигляді процентних платежів.
Залежно від способів грошового запозичення застосовуються різні процентні ставки. Серед них можна виділити такі: процентні ставки за депозитами, процентні ставки за кредитами (позиками), процентні ставки за облігаціями, облікову процентну ставку тощо. Реальна процентна ставка — це така ставка процента, яка формується ринком за припущення, що ціни на товари та послуги не зміняться протягом терміну використання позики. Вона визначає реальну кількість грошей, яку може отримати позикодавець, або кількість товарів і послуг, яку він може купити за цю кількість грошей.
Номінальна процентна ставка — це така ставка процента, яка формується ринком з урахуванням реальної процентної ставки та інфляції. Така процентна ставка визначає номінальну кількість грошей, яку може отримати позикодавець за надання позики. Зв’язок між номінальною і реальною процентними ставками та очікуваною інфляцією можна виразити таким рівнянням:
,
де
і
— номінальна процентна ставка; r
— реальна процентна ставка;
— очікуваний темп інфляції.
Після
нескладних перетворень рівняння
номінальну процентну ставку можна
визначити за формулою:
Рівняння Фішера:
M * V = P * Q , де:М - маса грошей, що знаходиться в обігу;V - середня швидкість (кількість) обороту грошової одиниці;Р - рівень ціни на ринку;Q - реальний обсяг товарної маси на ринку.
Оскільки ліва частина (MV) – «грошова» дорівнює правій частині (PQ) – «товарній», то Рівняння обміну характеризує рівновагу як товарного, так і грошового ринку, а також відбиває той факт, що на практиці сума всіх платежів дорівнює сумі цін усіх товарів, що надійшли в товарообіг. Рівняння показує: рівень цін перебуває у прямому зв'язку з кількістю грошей і швидкістю їх обігу та у обернено пропорційному зв'язку з потоком товарів. З цього випливає, що кількість грошей у обігу прямо пропорційна величіні національного продукту в грошовому вираженні та обернено пропорційна швидкості обігу цих грошей.