24. Вплив держави на умови формування економічної рівноваги

Держава вносить суттєві зміни в параметри економічної рівноваги. В попередній темі „Сукупні видатки і ВВП” ми абстрагувались при побудові економічної моделі від держави. Для приватної ринкової економіки чистого ринку закритого типу економічна рівновага за методом „видатки-випуск” визначається за формулою:

. (7.1)

З появою держави (змішана економіка) сукупні видатки доповнюються державними закупівлями:

. (7.2)

Тому економічна рівновага визначається за формулою:

. (7.3)

Одночасно суттєво трансформується функція споживання. При спрощеній моделі використаний дохід дорівнює споживанню ( ).

Функція споживання мала вигляд:

. (7.4)

З урахуванням держави, коли з’являються чисті податки (T=TA-TR) використовуваний (після податковий) дохід зменшується і визначається за формулою:

, (7.5)

а функція споживання трансформується:

. (7.6)

Чисті податки:

, (7.7)

де t – граничний коефіцієнт податків.

Граничний коефіцієнт податків визначає співвідношення між зміною чистих податків і зміною доходу.

Звідси функція споживання модифікується:

. (7.8)

Отже поява чистих податків зменшує споживання будь-якого рівня доходу.

Перейдемо до моделі економічної рівноваги за методом „вилучення ін’єкції”. В умовах відсутності держави рівновага за цим методом визначається за формулою S=I. З урахуванням держави вилучення доповнюються чистими податками, а ін’єкції – державними закупівлями. Внаслідок цього формула економічної рівноваги прийме вигляд:

. (7.9)

Одночасно трансформуються заощадження. У спрощеній моделі заощадження зводяться до приватних (S=Y-C). З урахуванням держави вони зменшуються на величину податків:

. (7.10)

Якщо в модель економічної рівноваги підставити нове значення приватних заощаджень і перенести державні закупівлі в ліву частину рівняння, то отримаємо кінцевий вираз моделі економічної рівноваги:

. (7.11)

– національні заощадження

де – приватні заощадження;

– державні заощадження.

Отже, економічна рівновага за методом „вилучення-ін’єкції” – це рівновага між національними заощадженнями та інвестиціями S=I. Зазначена модель є лише іншим виразом моделі видатки-випуск. Щоб у цьому переконатися, розкриємо дужки:

.

25. Дискреційна фіскальна політика. Мультиплікатор податків

Дискреційна фіскальна (бюджетно-податкова) політика передбачає проведення заходів уряду, що спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництва неінфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому.

Державні видатки являють собою витрати, що пов'язані з діяльністю держави. За допомогою держави впроваджується споживання так званих суспільних благ. Крім цього, деякі державні видатки є прямими трансфертними платежами приватному сектору (соціальна допомога, пенсії, страхування по безробіттю), які не збільшують приватного споживання, але змінюють його структуру. Таким чином, державні видатки визначають відносні розміри приватного і державного секторів економіки, тобто відносні розміри приватного і суспільного споживання ВВП.

Сукупні державні видатки (GР) поділяються на чотири категорії, їх можна розрахувати такою формулою:

GР = Сg + Тr + і Ч Dg + Ig,

де Сg – споживання в державному секторі (заробітна плата робітникам державного сектора, платежі за товари, що купуються для поточного споживання); Тr – трансферти приватному сектору; іЧ Dg – проценти з державного боргу; Ig – державні інвестиції. Три перші категорії витрат утворюють поточні видатки держави (Сg, Тr, іЧDg), остання категорія – державні капітальні видатки (Ig).

Дискреційна фіскальна політика поділяється на:

стимулюючу, що збільшує сукупний попит за допомогою зростання державних витрат і зниження податків;

обмежувальну, що стримує сукупний попит за допомогою зниження державних витрат і підвищення податків.

Обмежувальна політика застосовується для боротьби з інфляцією, а стимулююча – для згладжування циклічності розвитку економіки і забезпечення економічного росту. Стимулююча політика може породжувати інфляцію. Фіскальна (податково-бюджетна) політика тісно взаємодіє з грошово-кредитною політикою з метою стабілізації економіки.

Основою фіскальної політики є бюджет. Оскільки бюджет відбиває циклічність розвитку економіки, то дефіцит/профіцит бюджету – нормальне явище. Більш того, збалансований бюджет посилює циклічні коливання економіки. Бюджет потрібний для досягнення економічної стабільності.

При проведенні фіскальної політики важливу роль відіграє удосконалення оподатковування, тому що система податків регулює циклічність коливань економіки.

Держава фінансує свої видатки насамперед за рахунок податкових надходжень. Як відомо, податки – це частина доходу, що сплачується фірмами та домогосподарствами у розмірі, встановленому законом. У вузькому понятті до податків належать фіскальні вилучення, що утворюють доход державного бюджету. В широкому розумінні податки – це всі фіскальні вилучення, встановлені державою, в тому числі відрахування до цільових позабюджетних фондів (наприклад, внески до державного пенсійного фонду).

Чисті податки та їх складові елементи, тобто власне податки і трансферти, які не залежать від доходу, називаються автономними (податок на нерухомість, на власників транспортних засобів, на землю, а також деякі трансферти, які надаються за рахунок державного бюджету: пенсії, стипендії тощо). Зміна автономних податків мультиплікативно впливає на ВВП.

податковий мультиплікатор .

Знаючи, що мультиплікатор витрат визначається за формулою ,