Економічні цикли: сутність та структура. Основні теорії економічного циклу.
Економічний цикл – постійне повторення періодів підйому і спаду економічної активності, що відбивається через зміни взаємозалежних показників – темпу економічного росту, рівнів зайнятості, виробництва й інфляції. Періодичні зльоти і падіння ринкової кон'юнктури насамперед виявляються в різноманітних формах невідповідності попиту і пропозиції. Основними характеристиками циклу є його причини, фази (пожвавлення, бум, спад, підйом), динамічні параметри, частота повторення, амплітуда показників ділової активності. До зовнішніх (екзогенних) чинників циклічності відносяться виробники, що генерують початкові імпульси, (науково-технічні відкриття, міграція, динаміка населення, нові джерела ресурсів); до внутрішніх (ендогенних) чинників – модифікатори імпульсів у рамках пофазних коливань (зміни споживання й інвестицій). У сучасній теорії циклу виділяють дво- і чотирифазну модель економічного циклу. Економічний цикл розбивається на такі фази:
криза. Спостерігається спад виробництва, тобто зменшення обсягів випуску продукції. Рівень зайнятості зменшується, ставка заробітної плати знижується, ставка відсотка підвищується, знижуються темпи економічного росту;
депресія. Спад виробництва припиняється. Рівень зайнятості падає. Обсяг інвестицій скорочується, тому що скорочується національний доход. Ставка відсотка зменшується;
пожвавлення. Випуск продукції збільшується до передкризового рівня, тобто спад виробництва заміняється піднесенням. Рівень зайнятості починає зростати, ставка відсотка зростає, ціни зростають;
підйом. Обсяги виробництва збільшуються до нового максимального рівня, що перевершує передкризовий. Зайнятість досягає природного рівня. Ціни ростуть, ставка відсотка збільшується, ставка заробітної плати збільшується, збільшується обсяг інвестицій, спостерігається економічний бум.
Основні цикли:1)Цикли Кітчена(запасів) – короткострок. коливання 2-4роки,обумовлені життевим циклом товарів.2)Цикл Жюглара – середньострокові коливання,7-11років,обумовлені періодичністю поновлення основного капіталу.3)Цикли Маркса - обумовлені періодичністю масового поновлення основного капіталу.4)Цикли Кузнеця – 15-20років, повязані з періодичністю поновлення життя.
23. Роль держави в економічному кругообігу. Перерозподільча та стабілізаційна функція держави.
У сучасній економіці держава виконує активну роль. Щоб отримати уявлення про роль держави в економічних процесах звернемося до моделі економічного кругообігу, підключивши державу (уряд). Це цілком правомірно, адже в світовій практиці не існує чистого ринку, а є змішана економіка, в якій поряд із суб’єктами приватного сектору економіки (домогосподарства і фірми) координуючу роль виконує держава.
Уряд виконує три функції:
здійснює на відповідних ринках закупівлю ресурсів та продуктів і відповідно несе пов’язані з цим витрати, які впливають на сукупні витрати економіки;
забезпечує домогосподарства і фірми суспільними благами, тобто фінансує освіту, охорону здоров’я, науку, культуру і т. ін;
отримує від домогосподарств і фірм податки, за рахунок яких фінансуються суспільні блага.
Модель кругообігу за участю уряду показує, яку роль виконує держава в системі макроекономічного регулювання:
виконує перерозподільну функцію в економіці: змінюючи обсяг податків і трансфертів, перерозподіляє дохід між приватним сектором і виробництвом суспільних благ;
виконує стабілізаційну функцію в економіці: змінюючи обсяги державних закупівель та рівень чистих податків, держава може цілеспрямовано впливати на сукупні видатки, і, як наслідок, на виробництво ВВП.
Уряд взаємодіє не лише на ринку ресурсів і продуктів. Він є активним учасником фінансового ринку. Це пояснюється тим, що він завжди може збалансувати свій бюджет, тобто доходну і витратну частину державного бюджету. Внаслідок цього виникає бюджетний дефіцит, який повинен покриватися за рахунок позичок на фінансовому ринку. Зазвичай ці позички здійснюються через продаж державних облігацій та інших цінних паперів як фінансовим посередникам, так і безпосередньо домогосподарствам.
Інколи чисті податкові надходження до держбюджету можуть перевищувати урядові витрати (профіцит). За цих умов уряд повертає отримані позички більшою вартістю, ніж отримує нові, що забезпечує чистий „приплив” грошових ресурсів на фінансовий ринок.
Отже, державні закупки товарів і послуг залежать не лише від доходів уряду, а й від позичок у суб’єктів приватного сектору економіки.