13. Методи управління персоналом

Управління персоналом здійснюється при допомозі науково розроблених методів. Методи - це спосіб впливу на колектив або окремого працівника для досягнення поставленої цілі, координації його діяльності в процесі виробництва. В теорії і практиці управління застосовують 4 групи методів: адміністративні, економічні,соціально-психологічні і дослідження. Межі між методами умовні. Наприклад, адміністративні та економічні методи мають психологічний ефект.

1)Адміністративні методи - способи здійснення управління впливом на персонал, які базуються на владі, дисципліні та стягнення. Фіксуються письмово. Орієнтація на поведінкові мотиви: - страх перед керівництвом;- усвідомлення необхідної дисципліни праці, почуття боргу;- прагнення людини трудиться в певній організації. Адміністративні методи повинні слідувати рамкам законодавства.

2)Економічні методи базуються на використанні економічних стимулів і відомі як «метод пряника». За їх допомогою здійснюється матеріальне стимулювання колективу, окремих працівників. На рівні держави є: податкова, кредитно-фінансова система, система цін, розмір мінімальної заробітної плати, плани економічного розвитку. В умовах підприємств це - економічні нормативи діяльності, система матеріального заохочення, участь у прибутках і капіталі, премії тощо.

3)Соціально-психологічні. Соціальні методи апелюють до групової людини, корпоративна культура і корпоративна соціальна політика; організація змагань між людьми. Враховувати а) чіткий період змагання, б) змінювати групи змагаються, в) заохочення не тільки моральними стимулами.

Способи психологічного впливу: зав'язані на примусі і переконанні. Примус: крайня форма психологічного впливу, коли працівника змушують проти волі і бажання виконати певну роботу. На придушення волі працівника настає фрустрація (розчарування). Переконання: спосіб психологічного впливу заснований на аргументації і логічному впливі на психіку людини для досягнення поставлених цілей, зняття психологічних бар'єрів, виконання поставлених завдань. Переконувати складніше ніж наказувати. Певні вимоги до мовлення: логіка, багатий лексикон (підбір слів під співрозмовника), вміння підбирати аргументи, тональність голосу.

Наказ - виконується тоді, коли потрібне швидке і точне виконання без використання критики з боку підлеглих. Спонукальні і заборонні команди.

Вимоги та заборона: якщо керівник має авторитет.

Прохання: не економ мотив, близька до переконання. Дитина (керівник) → дорослий (підлеглий).

Змушення: цілеспрямоване психологічний вплив на особистість підлеглих, який зовні нагадує переконання, а по суті це примус.

Засудження і заохочення. Для співробітників які мають значні відхилення від якості роботи, результатів праці і моральних норм. Впливає тільки на людей, які мають совість. Має відбуватися наодинці, тому що публічне засудження вводить людину в стан фрустрації, а має сенс лише в тому випадку, коли ми розлучилися з людиною що б вплинути на інших.

Похвала: за обідній виконаний ділянку роботи, індивідуальний підхід, тремтливість, враховувати вік.

Вибух: прийом менеджерів який має на увазі перебудову особистості під сильних емоційних переживань. Потребує спеціальної обстановки. Не підходить до холерикам, ефективний для сангвініків і флегматиків.

М-д Сократа якщо людина говорить «ні» то він захищає своє «я». Треба б не сказав «ні», а сам прийшов до потрібного нам результату.

М-д плацебо: керівник повинен вміти тримати обличчя. У критичних ситуаціях для організації керівник випромінює впевненість,, стійкість і не доносить негативну інформацію до колективу.

Наслідування: персонал наслідує керівнику.

4) Дослідження. Аналіз змісту трудової діяльності, відповідності професійним вимогам робочого місця, моделювання, експертні оцінки, спостереження, бесіда, вивчення документів, інтелектуальні тести, експерименти, опитування, експертні оцінки, ділові ігри, тренінги, опитування, анкетування та подібне.