25. Сутність трудової адаптації працівників, ії види, організаційні заклади

Трудова адаптація – це соціальний процес освоєння особистістю нової трудової ситуації, в якому і особистість і трудове середовище здійснюють активний вплив один на одного і є адаптивно-адаптованими системами.

Адаптованість людини у конкретному трудовому середовищі проявляється у її поведінці, у показниках трудової діяльності:

• ефективності праці;

• засвоєнні соціальної інформації та її практичній реалізації;

• рості усіх видів активності;

• задоволеності різними сторонами трудової діяльності.

1. За рівнем (Первинна; Вторинна: -на підвищення, -на пониження, -горизонтальна ротація, -дезадаптація)

2. По відношенню суб’єкт – об’єкт (активна; пасивна)

3. За впливом на працівника (прогресивна, регресивна)

Трудова адаптація може бути первинною при первинному входженні працівника у виробниче середовище та вторинною – при зміні робочого місця без зміни і із зміною професії чи суттєвої зміни середовища.

Професійна адаптація виявляється у певному рівні володіння професійними навичками та вміннями, у формування деяких професійно – необхідних якостей особистості у розвитку стійкого, позитивного відношення працівника до своєї професії.

Соціально – психологічна адаптація заключається в освоєнні людиною соціально – психологічних особливостей трудової організації входження у складну в ній систему взаємовідношення, позитивній взаємодії з членами організації.

Суспільно – організаційна адаптація – освоєння новими членами трудового колективу організаційної структури організації, системи управління та обслуговування виробничого процесу, режиму праці та відпочинку.

Культурно – побутова адаптація – це участь нових членів трудового колективу у традиціях для даного підприємства міроприємствах поза робочим часом.

Психофізіологічна адаптація – це процес освоєння людиною сукупності умов праці.

В процесі адаптації працівник проходить такі стадії:

1.Стадія ознайомлення, на якій працівник отримує інформацію про нову ситуацію в цілому, про критерії оцінки різних дій, про норми поведінки.

2.Стадія пристосування – працівник переорієнтовується, визначаючи головні елементи нової системи цінностей, але поки продовжує зберігати більшість своїх принципів.

3.Стадія асиміляції – здійснюється повне пристосування працівника до середовища, ідентифікація з новою групою.

4.Ідентифікація – особисті цілі працівника ототожнюються з цілями трудової організації підприємства.

26. Механізм мотивації трудової діяльності

Мотивация – побуждение человека для достижения цели организации с помощью внутриличностніх факторов и внешнего стимулирования.

Виды мотивации: 1)экономическая (монитарная, немонитарная); 2) неэкономическая

Притезание – привычный, детерменирование поведение человека, уровень удовлетворения потребностей.

Ожидание – конкретизированное притязхание, применительно к реальной ситуации

Установка – установка, готовность, предрасположенность человека к определенному поведению в конкретной ситуации и она связывает притезание и ожидание с прошлым опытом действия в аналогичных ситуациях.

Стимулы – блага, способны удовлетворять потребность при осуществлении действий.

Принципы эфективной с-мы мотивации: 1)гибкость; 2)индивид подход; 3)сочитание эконом и неэконом стимулов; 4)для различных уровней сотрудников разная мотивация; 5)для различных видов д-сти разная мотивация; 6)системность; 790 структурированность; 8)открытость; 9)обратная связб; 10)учет национ особенностей и соблюдения законод норм