8.4.Контрольні запитання

1. Що характеризує анодна потенціостатична крива?

2. З якою метою використовують ці криві?

3. Що таке потенціостат?

4. Назвіть основні блоки потенціостата.

5. Поясніть принцип роботи потенціостата.

6. Які типи потенціостатів застосовуються в цей час?

7. Назвіть розміри зразків для потенціостатичних досліджень.

52

Структурну схему потенціостата наведено на рисунку 8.4., а блочну – на рис. 8.5.

Потенціостат П-5827М складається з шести функціонально з’єднаних блоків, що працюють спільно з електрохімічною коміркою, двохкоординатним самозаписуючим та міліамперметрами.

Рисунок 8.4 – Структурна схема потенціостата П-5827М

Позначення блоків та окремих елементів потенціостата.

БЗН – блок задаючих напруг – вироблює постійні калібровані напруги і напругу, що змінюється за лінійним законом.

БПП – блок попереднього підсилення – забеспечує необхідне підсилення різниці напруг, які подано на його вхід.

БВК – блок вихідного каскаду – є підсилювачем потужності, забеспечує необхідну величину струму поляризації робочого електрода.

БВВ-1 – блок високоомного вольтметра – призначений для вимірювання різниці потенціалів між електродом порівняння та робочим електродом, забеспечує можливість реєстрації потенціалу робочого електрода.

БЖ-ПП – блок живлення попереднього підсилювача – забеспечує необхідними постійними і змінними напругами блок попереднього підсилення (БПП) та блок задаючих (БЗН).

БЖ-ВК – блок живлення вихідного каскаду – забеспечує необхідними постійними і змінними напругами блок вихідного каскаду (БВК).

25

Прискорення зруйнування відбувается в результаті з'явлення сітки мікроскопічніх тріщін, які переходять в тріщіну корозійної утомленості.

4.2 Експериментальна частина

Вивчають вплив внутрішнніх факторів на електрохімічну корозію на зразках пластинної форми їз вуглецевих сталей та сплавів з різною вихідною структурою за допомогою установки схема якої показана на рис. 4.5

Рисунок 4.5 – Схема установки для вивчення швидкості електрохімічної корозії об’ємним методом:

1- газовимірююча беретка;

2- стакан з електролітом;

3- зразок;

4- підставка;

5- штатив;

6- кран;

7- гумова трубка;

8- гумова груша

Зразки сталей та сплавів, які вивчають маркірують і піддають термообробці для одержання структур, які задані.

Потім зразки зачищають по всій поверхні наждачним папером однієї зерністості, вимірюють розміри штангенциркулем з точністю 0,1 мм., обезжирюють розчинником і зважують на аналітичних терезах.

Кожен зразок 3, який досліджуєтся, кладуть на підставу 4 в стакан 2, який установлений на штатив 5. Після цого в стакан наливають заданий розчин електроліту, накривають зразок газовимірюючою бюреткою 1 і після відкриття крану 6 гумовою грушею 8, яка з'єднана гумовою трубкою 7 з газовимірюючою бюреткою 1, піднімають електроліт до верхнього рівня. Починаючи з цього моменту, протягом 20–30 хв., через рівні проміжки часу (1–5 хв) відлічують об’єм газу, який виділяється в результаті електрохімічної корозіїї.

26

Після випробування зразок витягують із стакана з електролітом, описують його зовнішній вигляд, промивають водою, висушують фільтровальним папером і знову зважують.

Результати експериментів записують у табл. 4.1 та 4.2

Таблиця 4.1 - Об'ем газу, який виділяється, в залежності від тривалості електрохімічної корозії в розчині електроліту: температура °С; тиск гПа

Час від початку іспиту, хв	Матеріал та структура
	Об’єм газу, що виділяється, м3

Таблиця 4.2 - Показники електрохімічноі корозії вивчених сплавів у розчині електроліту за .......рік

Мате-ріал та струк-тура	Роз-міри зразка, мм	Поверх-ня зразка,м2.	Маса зразка до іспиту,г	Маса зразка після іспиту, г	Об'ем газу що виді-лився, м3	Показники корозії
						Км, г/м2 *ч	Коб, см3/(см2ч)	Кn мм/хв	І А/см2

Значення показників електрохімічної корозії для табл. 4.2 розраховують, користуючись дод. А. Групу стійкості матеріалу визначають, користуючись дод. Б.

За даними табл. 4.1 будуть графііки в координатах "Об'єм газу, що виділився – час", а за даними табл. 4.2 – у координатах " lg K - вміст елементу" або стовбчаті діаграми.

У висновках стисло оцінюють вплив внутрішніх факторів на електрохімічну корозію сталі та сплавів.

51

робочій електрод заземлюється потенціальним проводом. По цьому проводу не протікає струм і не створює, отже в робочому електроді падіння напруги, в результаті чого потенціал робочого електрода відносно електрода порівняння майже точно відповідатиме заданій величині.

Величина початкової напруги, а отже й потенціал робочого електрода можуть змінюватись ступінями або за лінейним законом.

Величина струму полярізації вимірюється міліамперметром мА.

Потенціостат може використовуватись також у режимі поідтримування потрібного значення струму полярізації робочого електрода.

Схему, що пояснює принцип роботи потенціостата у цьому режимі, наведено на рис. 8.3.

Р исунок 8.3 – Принципова схема роботи потенціостата у режимі підтримування постійності поляризуючого струму

Зі схеми видно, що на один вхід підсилювача подається задаюча напруга, а на інший – падіння напруги, що створюється струмом поляризації на каліброваному опорі Rос.

Вхідні напруги в підсилювачі порівнюються, а одержана різниця керує вихідною напругою, підтримуючи задане значення струму поляризації.

Потенціал робочого електрода по відношенні до електрода порівняння при заданному струмі поляризації вимірюється вольтметром.

Як підсилювач, так і вольтметр повинні мати великі вхідні опори, які забеспечують струм споживання не більше 10-8 А, що необхідно для нормальної роботи електрохімічної комірки.

Величину і напрям поляризуючого струму можна регулювати зміною величини і полярності задаючої напруги.

50