
- •Тема №1 Вступ.Загальні питання оп
- •1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.
- •2. Основні розділи дисципліни „Основи охорони праці”.
- •3. Об'єкти і суб'єкти охорони праці
- •4. Основні терміни та визнвчення.
- •5. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинніків.
- •Тема №2 Правові та організіційні основи охорони праці.
- •1. Конституційні засади охорони праці в Україні.
- •2. Законодавство України про охорону праці.
- •3. Закон України «Про охорону праці»
- •4. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»
- •5. Кодекс законів про працю
- •6. Закон України «Про охорону здоров'я населення»
- •7. Закон України «Про пожежну безпеку»
- •8. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»
- •9. Закон України «Про охорону праці»
- •10. Основні принципи державної політики України у галузі охорони праці.
- •11. Гарантії прав на охорону праці,пільги,компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
- •12. Охорона праці жінок,неповнолітніх,інвалідів.
- •13. Обо’язкові медичні огляди працівників певних категорій.
- •14. Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства про оп.
- •15. Нормативно-правові акти з оп (нпаоп): визначеня,основні вимоги та ознаки.
- •Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці
- •16. Структура нпаоп
- •17. Реєстр нпаоп
- •19. Система стандартів безпеки праці (ссбп)
- •20. Міждержавні стандарти ссбп
- •21. Національні стандарти України з охорони праці
- •22. Санітарні,будівельні норми, інші загальнодержавні документи з охорони праці.
- •23. Акти з охорони праці,що діють в організаціях,їх склад і структура.
- •25. Розробка та затвердження актів з охорони праці,що діють в організіції.
- •26. Фінансування охорони праці
- •27. Основні принципи і джерела
- •28. Заходи і засоби з охорони праці,витрати на здійснення і придбання яких включається до валових витрат.
- •Тема №3 Державне управління хороною праці,державний нагляд і громадський контроль за оп.
- •1. Система державного управління за оп
- •2. Компетенція та повноваження органів державного управління хороною праці
- •3. Органи державного нагляду за оп,їх основні повноваження та права.
- •4. Громадський контроль за дотриманням законодавства про оп
- •Тема №4 Організація оп на підприємстві.
- •1. Структура,основні функції і завдання управління охороною праці в організації.
- •Планування робіт
- •2. Служба охорони праці підприємства
- •3. Статус і підпорядкованість
- •4. Основні завдання,функції служби охорони праці.
- •6. Громадський контроль за станом охорони праці в організації.
- •6. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •7. Основні завдання і права комісії
- •8. Атестація робочих місць за умовами праці
- •9. Мета,головні завдання та зміст атестації
- •10. Організація робіт та порядок проведення атестації робочих місць.
- •2. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці
- •11. Карта умов праці
- •12. Кабінети промислової безпеки та охорони праці,основні завдання та напрямки роботи кабінетів
- •14.Стимулювання охорони праці
12. Охорона праці жінок,неповнолітніх,інвалідів.
Особлива увага в законодавстві приділяється охороні праці жінок. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування).
Гранично допустимі навантаження для жінок при переміщенні вантажів почергово з іншою роботою (до двох разів на годину) становить 10 кг, а переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни — 7 кг.
Загальна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні — 350 кг, а з підлоги — 176 кг. При переміщенні вантажу на візках або в контейнерах докладене зусилля не повинно перевищувати 10 кг.
Не допускається залучати до робіт у нічний час (з 22 до 6 год. ранку), надурочних робіт, робіт у вихідні та направляти у відрядження вагітних жінок і матерів, що годують грудьми, а також жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки, що мають дітей у віці від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їхньої згоди.
Вагітні жінки, відповідно до медичного висновку, переводяться на період вагітності на іншу, легшу роботу зі збереженням середнього заробітку з попереднього місця. Жінки, котрі мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за місцем попередньої роботи до досягнення дитиною віку трьох років. Перед відпусткою з вагітності й пологів або безпосередньо після неї жінці, за її заявою, надається щорічна відпустка залежно від стажу роботи на даному підприємстві.
Крім відпустки з вагітності й пологів (70 днів до і 56 після пологів), жінці, за її заявою, надається частково оплачувана відпустка до досягнення дитиною віку трьох років. На час відпустки зберігається місце роботи (посада) і сплачується допомога по держстраху. Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку, додаткові перерви для годування дитини не менш аніж через три години тривалістю не менш як 30 хв. кожна. Ці перерви включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком. Не допускаються звільнення з ініціативи підприємства вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до трьох років, мате-рів-одиначок при наявності дитини до 14 років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Законодавством України забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років, на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється залучати осіб, молодших 18 років, до нічних і надурочних робіт і до робіт у вихідні (ст. 192 КЗпП).
Не допускається приймати на роботу осіб, які не мають 16 років. Однак, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, котрі досягли п'ятнадцяти років, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час, після досягнення ними 14-річного віку, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (ст. 188 КЗпП).
Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні (ст. 192 КЗпП). Усі особи, котрі не досягнули 18 років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному огляду (ст. 191 КЗпП).
Для неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років, встановлено скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для 15-річних — 24-годинний.
Щорічна відпустка підліткам надається тривалістю один календарний місяць у літній час або, на їх бажання, в будь-яку іншу пору року.
Забороняється залучати осіб, молодших 18 років, до перенесення і пересування важких речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми.
Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджено наказом МОЗ України від 22.08.1996 р. № 59 (табл. 2.1).
Для дорослих чоловіків гранична норма становить 50 кг.
Для інвалідів створюються умови праці згідно з рекомендаціями МСЕК.
Таблиця 2.1. Граничні норми підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми
Календарний вік, років |
Граничні норми маси вантажу, кг |
|||
короткочасна робота |
тривала робота |
|||
юнаки |
дівчата |
юнаки |
дівчата |
|
14 |
5 |
2,5 |
— |
_ |
15 |
12 |
6 |
8,4 |
4,2 |
16 |
14 |
7 |
11,2 |
5,6 |
17 |
16 |
8 |
12,6 |
6,3 |
Обов’язки працівників щодо додержання вимог нормативно-правових актів з ОП.
Найголовнішим обов’язком працівника є неухильне дотримання вимог законодавчих та нормативних актів з охорони праці за своїм фахом, що є запорукою предметної діяльності без травм і аварій та будь-якого ушкодження здоров’я. Працівник має: дбати про особисту безпеку та здоров я;
знати й виконувати вимоги інструкцій за фахом та нормативно-правові акти з охорони праці;
проходити у встановленому порядку навчання, попередні та періодичні медичні огляди.
підтримувати вимоги трудової і технологічної дисципліни, які встановлюють правила виконання робіт і поведінки у виробничих приміщеннях та на території підприємства
Взаємовідносини між роботодавцем і працівниками підприємства визначено у КЗпП (р. XII ст. 243—251). Інтереси працівників на виробництві представляють професійні спілки у галузі виробничої діяльності, побуту і культури.
За порушення законодавчо-правових актів з охорони праці працівник несе відповідальність. Роботодавець може застосовувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани або звільнення від займаної посади. За кожне порушення може застосовуватися лише одне стягнення, яке має оголошуватися у наказі і повідомлятися працівникові під розписку, або інші відповідні види впливу.