
- •Тема №1 Вступ.Загальні питання оп
- •1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном.
- •2. Основні розділи дисципліни „Основи охорони праці”.
- •3. Об'єкти і суб'єкти охорони праці
- •4. Основні терміни та визнвчення.
- •5. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинніків.
- •Тема №2 Правові та організіційні основи охорони праці.
- •1. Конституційні засади охорони праці в Україні.
- •2. Законодавство України про охорону праці.
- •3. Закон України «Про охорону праці»
- •4. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»
- •5. Кодекс законів про працю
- •6. Закон України «Про охорону здоров'я населення»
- •7. Закон України «Про пожежну безпеку»
- •8. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»
- •9. Закон України «Про охорону праці»
- •10. Основні принципи державної політики України у галузі охорони праці.
- •11. Гарантії прав на охорону праці,пільги,компенсації за важкі та шкідливі умови праці.
- •12. Охорона праці жінок,неповнолітніх,інвалідів.
- •13. Обо’язкові медичні огляди працівників певних категорій.
- •14. Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства про оп.
- •15. Нормативно-правові акти з оп (нпаоп): визначеня,основні вимоги та ознаки.
- •Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці
- •16. Структура нпаоп
- •17. Реєстр нпаоп
- •19. Система стандартів безпеки праці (ссбп)
- •20. Міждержавні стандарти ссбп
- •21. Національні стандарти України з охорони праці
- •22. Санітарні,будівельні норми, інші загальнодержавні документи з охорони праці.
- •23. Акти з охорони праці,що діють в організаціях,їх склад і структура.
- •25. Розробка та затвердження актів з охорони праці,що діють в організіції.
- •26. Фінансування охорони праці
- •27. Основні принципи і джерела
- •28. Заходи і засоби з охорони праці,витрати на здійснення і придбання яких включається до валових витрат.
- •Тема №3 Державне управління хороною праці,державний нагляд і громадський контроль за оп.
- •1. Система державного управління за оп
- •2. Компетенція та повноваження органів державного управління хороною праці
- •3. Органи державного нагляду за оп,їх основні повноваження та права.
- •4. Громадський контроль за дотриманням законодавства про оп
- •Тема №4 Організація оп на підприємстві.
- •1. Структура,основні функції і завдання управління охороною праці в організації.
- •Планування робіт
- •2. Служба охорони праці підприємства
- •3. Статус і підпорядкованість
- •4. Основні завдання,функції служби охорони праці.
- •6. Громадський контроль за станом охорони праці в організації.
- •6. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •7. Основні завдання і права комісії
- •8. Атестація робочих місць за умовами праці
- •9. Мета,головні завдання та зміст атестації
- •10. Організація робіт та порядок проведення атестації робочих місць.
- •2. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці
- •11. Карта умов праці
- •12. Кабінети промислової безпеки та охорони праці,основні завдання та напрямки роботи кабінетів
- •14.Стимулювання охорони праці
2. Основні розділи дисципліни „Основи охорони праці”.
Вивчення курсу ООП обумовлено тим, що в умовах виробництва мають місце потенційно небезпечні та шкідливі виробничі фактори, вплив яких на організм людини може призвести до виробничих травм, професійних захворювань, отруєнь, та навіть до загибелі людей. Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці у всіх галузях діяльності, орієнтація на безперечний пріоритет людського життя і здоров’я зумовлюють необхідність підготовки в вищих навчальних закладах фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці. Тому невід’ємною частиною підготовки є дисципліна „Основи охорони праці”.
Головна мета курсу – надати майбутнім фахівцям основи знань з охорони праці, реалізація яких у професійній діяльності дозволить покращити умови праці, підвищити її ефективність і продуктивність, попередити професійні захворювання, виробничий травматизм, аварійність. Методологічною основою курсу „Основи охорони праці” є науковий аналіз умов праці, виробничих процесів та обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення і дослідження шкідливих і небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій, і на цій підставі розробка і реалізація заходів з попередження і усунення несприятливих виробничих факторів та створення безпечних і нешкідливих умов праці. Дисципліну „Основи охорони праці” складають такі основні розділи: 1) Організаційні і правові питання охорони праці; 2) Виробнича санітарія; 3) Техніка безпеки; 4) Пожежна безпека. Тільки спеціаліст, що на високому рівні володіє всім комплексом питань охорони праці, має моральне і фактичне право очолювати виробничі колективи, керувати людьми на виробництві, в офісі, в установі чи організації, видавати підлеглим та колегам виробничі завдання, організовувати виробничий процес.
3. Об'єкти і суб'єкти охорони праці
Об’єктом охорони праці є здоров’я і працездатність людини, а предметом – засоби і заходи, спрямовані на їхнє збереження.
Суб'єкт управління в даній системі - керівник підприємства, керівники структурних підрозділів підприємства та служба охорони праці. Вони керуються необхідними законодавчими, нормативними документами та директивами. В керуючий орган надходить також інформація про стан об'єкта управління.
Охорона праці як соціально-технічна дисципліна вивчає теоретичні та практичні питання безпеки праці, запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням і отруєнням, аваріям (катастрофам), пожежам і вибухам на виробництві. Вона вивчається з метою формування у майбутніх фахівців необхідного рівня знань та умінь з правових й організаційних питань охорони та гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки, а також активної позиції щодо практичної реалізації головного принципу Конституції України - пріоритетності охорони життя та здоров’я працівників відносно результатів виробничої діяльності.
4. Основні терміни та визнвчення.
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.
Здоров'я - стан фізичного та психічного благополуччя людини, в тому числі відсутність хвороб та фізичних вад.
Працездатність - стан людини, при якому сукупність фізичних, розумових і емоційних можливостей дозволяє працюючому виконувати конкретну кількість роботи заданої якості за необхідний інтервал часу.
Ризик - імовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості. На виробництві застосовують таке поняття, як професійний ризик. Професійний ризик - величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров'я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті впливу чинників виробничого середовища і трудового процесу.
Виробниче середовище - це сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних та інших чинників, що діють на людину під час виконання нею трудових обов'язків.
Виконання трудових обов'язків - трудова діяльність за встановленими нормами, правилами та інструкціями.
Трудовий процес характеризується важкістю та напруженістю праці.
Важкість праці - це характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність.
Напруженість праці - це характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника.
Сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов'язків, визначають умови праці. Останні можуть бути безпечними або небезпечними.
Безпечні умови праці - стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чинників не перевищує гранично допустимих значень.
Гранично допустиме значення виробничого чинника - граничне значення величини шкідливого виробничого чинника, вплив якого на людину в разі його щоденної регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності та захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не чинить несприятливого впливу на здоров'я нащадків.
Під час трудової діяльності працівник може зазнавати впливу несприятливих виробничих чинників, які за можливими наслідками такого впливу поділяються на шкідливі та небезпечні.
Шкідливий виробничий чинник (фактор) - виробничий чинник, вплив якого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може спричинити професійне захворювання, зниження працездатності й призвести до порушення здоров'я нащадків.
Небезпечний виробничий чинник (фактор) - виробничий чинник, вплив якого на працівника за певних умов призводить до травм, отруєння, іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті.
Виробничі травми класифікують:
- за видом агента, що призвів до травмування, - механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні, комбіновані та ін.;
- за виробничими матеріальними причинами (носіями) травми - рухомі частини обладнання, готова продукція, відходи виробництва та ін.;
- за локалізацією травм - травми очей, голови, рук, ніг, тулуба;
- за ступенем тяжкості ушкоджень - легкі, тяжкі, смертельні;
- за технологічними операціями - фрезерування, свердління, вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення вантажів та ін.
Часто травма є наслідком нещасного випадку. Нещасний випадок на виробництві - раптове погіршення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов'язків унаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.
Наслідком дії шкідливого виробничого чинника може бути і професійне захворювання - патологічний стан людини, обумовлений надмірним напруженням організму або дією шкідливого виробничого чинника під час трудової діяльності.
Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного "маршруту" працівника, даних попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджень. Цей діагноз встановлюється лише тоді, коли саме умови праці спричинили розвиток даного захворювання.
Окрім професійних, на виробництві зараз виокремлюють групу так званих виробничо зумовлених захворювань, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту в працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих чинників.
Важливе значення у своєчасному виявленні та профілактиці професійних і виробничо зумовлених захворювань набувають попередній та періодичні медичні огляди.
Попередній медичний огляд - медичний огляд, який проводиться під час влаштування на роботу для визначення початкового стану здоров'я претендента та його відповідності обраній професії.
Періодичний медичний огляд - медичний огляд працівників, який проводять з установленою періодичністю з метою виявлення ознак виробничо зумовлених захворювань, а також патологічних станів, що розвинулися протягом трудової діяльності та перешкоджають продовженню роботи за певним фахом.
Необхідно зазначити, що існують професії та виробничі ситуації (аварії, роботи в екстремальних умовах та ін.), коли необхідно швидко і правильно знаходити потрібні рішення та вчиняти відповідні дії. Саме для таких професій передбачено проведення професійного відбору.
Професійний відбір - сукупність заходів, метою яких є відбір осіб для виконання певного виду трудової діяльності за їхніми професійними знаннями, анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями, станом здоров'я та віком.
Трудова діяльність людини відбувається у певному просторі та часі. Замкнений простір у будівлях і спорудах, призначений для трудової діяльності людей, називається виробничим приміщенням. У такому приміщенні виділяють робочу зону - простір, у якому розташовано робочі місця постійного або тимчасового перебування працівників.
Постійне робоче місце - робоче місце, на якому працівник перебуває половину або більшу частину свого робочого часу (понад дві години безперервно).
Тимчасове робоче місце - робоче місце, на якому працівник перебуває менше половини або меншу частину (менше двох годин неперервно) тривалості щоденної праці (зміни).
Для запобігання або зменшення впливу на працівника небезпечних та (або) шкідливих виробничих чинників призначені засоби захисту. Останні поділяються на засоби колективного та індивідуального захисту.
Засіб колективного захисту (працівників) - це засіб захисту, конструктивно та (або) функціонально пов'язаний з виробничим обладнанням, виробничим процесом, виробничим приміщенням (будівлею) або виробничим майданчиком.
Засіб індивідуального захисту (працівника) це засіб захисту, що одягається на тіло працівника або його частину, або використовується працівником під час праці.
Важливим елементом у збереженні життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності є нормативно-правові акти з охорони праці - правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання як для роботодавців, так і для працівників.
Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.
Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).