Інтрамуральна нервова система
Інтрамуральний або ентеральний відділ вегетативної нервової системи це, в першу чергу, внутрішньокишечникова нервова система, яка характеризується особливими властивостями: - вона функціонує незалежно і навіть за відсутності імпульсів від спинного мозку і стовбура мозку. Такою автономією володіють також інтрамуральні системи інших органів.
Така функцірнальна автономія зумовлена насамперед наявністю в стінках цих органів гангліозної системи з власною автоматією і елементами рефлекторної діяльності - чутливих, вставних, ефекторних нейронів та медіаторів для забезпечення синаптичної передачі інформації.
Симпатична нервова система.
Симпатична нервова система інервує всі органи і частини організму. Вона забезпечує звуження кровоносних судин (крім коронарних), збільшення частоти серцевих скорочень, зниження секреції залоз (слинних, шлункових і т.д.), підвищення тонусу поперечно-смугастих м`язів, трофіки тканин, розширення зіниць і ін.
Симпатична нервова система ділиться на центральну і периферійну частини.
Центральна частина розташована в бічних рогах спинного мозку від VIII шийного до ІІІ (ІІ) поперекових сегментів і утворює латеральне симпатичне ядро бічних рогів спинного мозку. Аксони клітин ядра через міжхребцеві отвори виходять із спинного мозку в складі вентральних корінців і вступають у вузли симпатичного стовбура.
Периферійна частина утворена чутливими і ефекторними нейронами симпатичних гангліїв, розташованих по обидва боки від хребта від основи черепа до крижового відділу у вигляді ланцюжків - правого і лівого симпатичного стобурів. Ганглії сполучені між собою комісурами, а з спинно-мозковими нервами - білими і сірими нервовими гілками. Від симпатичних стовбурів відходять тонші безмієлінові постгангліонарні нейрони, які або направляються до периферійних органів в складі сірих сполучаючих гілок або утворюють нерви, які інервують голову, органи черевної та тазової порожнини. В гангліях симпатичного стовбура закінчується тільки частина прегангліонарних волокон, а решта синаптично переключається на ефекторний нейрон тільки в превертебральних гангліях.
Превертебральні ганглії розташовані на значній відстані від інервованих органів, тому від них йдуть довгі постгангліонарні волокна, які об`єднуються у нерви. Найбільшими превертебральними гангліями є черевний, краніальний і каудальний вузли брижівки. Черевний і краніальний вузли утворюють найбільше автономне плетиво організму - сонячне плетиво . Від нього відходять постгангліонарні волокна до всіх органів черевної порожнини, які біля стінок цих органів утворюють відповідно печінкове, селезінкове, шлункове і ін. плетива.
Ефекторами постгангліонарних симпатичних волокон є гладенькі м`язи судин, зіниць, волосяних цибулин, легень, органів травлення, виділення, залоз, клітин печінки та жирової клітковини.
Разом з тим, симпатична нервова система має і власні чутливі шляхи, серед яких виділяють 2 групи. Перша група периферійних аферентних нейронів це клітини, тіла яких локалізовані у передхребцевих симпатичних гангліях, один з довгих відростків йде на периферію, а інший в бік спинного мозку, куди входить у складі дорзальних корінців. Друга група характеризується тим, що довгий аксон цих клітин йде до робочого органа, а короткі розміщені в самому ганглії та синаптично контактують з вставними і ефекторними нейронами, утворюючи місцеву рефлекторну дугу.