МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

ОДЕСЬКИЙ ІНСТИТУТ ФІНАНСІВ

ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ

(навчальний посібник)

Одеса - 2008

Тема 1. Сутність фінансів підприємств

1. Поняття, суть і місце фінансів підприємств у фінансовій системі держави

2. Грошові фонди та фінансові ресурси

3. Форми власності та галузеві особливості фінансів підприємств

4. Фінансовий механізм і фінансові важелі

5. Зміст і завдання фінансової роботи на підприємстві

1. Поняття, суть і місце фінансів підпри­ємств у фінансовій системі держави

Основою ринкових відносин є гроші, які пов'язують інтереси продавця та покупця.

Ринкові відносини — це перш за все фінансові відносини, які органічно пов'язані з функціонуванням держави. Різ­номанітні сфери (ланки) фінансових відносин, які виникають в про­цесі створення, розподілу, перерозподілу та використання сукупного суспільного продукту, дозволяють їх об'єднати у фінансову систему держави. Фінансова система України (мал. 1.1.), як і будь-якої іншої держави з ринковими умовами функціонування економіки, поєднує в собі централізовані (державні) фінанси і децентралізовані фінанси - фінанси суб'єктів господарювання (фінанси підприємств та галузей народного господарства). У складі децентралізованих фінансів (а це перш за все фінанси підприємств промисловості, будівництва, транс­порту, торгівлі, сфери побутових та інших послуг різних форм влас­ності) найбільшу питому вагу займають фінанси промисловості.

Розмежування фінансової системи на окремі ланки обумовлено тим, що кожна з них виконує свої завдання. Методи формування і використання централізованих та децентралізованих фондів грошо­вих коштів у них теж різні.

Як видно, основою єдиної фінансової системи є фінанси підпри­ємств (як державні, так і інших форм власності), безпосередньо беручи участь в процесі матеріального виробництва. Національний дохід, що створюється в сфері матеріального виробництва, і є джерелом централізованих державних фондів грошових коштів.

Ці відношення тісно пов'язані з господарським механізмом, розвитком продуктивних сил та виробничих від­носин.

В процесі формування і використання грошових доходів та нако­пичень створюються різні фонди грошових коштів цільового при­значення (фінансові ресурси), які забезпечують підприємству само­фінансування, виробничий та соціальний розвиток.

Фінансова діяльність підприємств перш за все спрямовується на створення фінансових ресурсів для його виробничого і соціального розвитку, забезпечення росту доходу (прибутку) за рахунок збіль­шення продуктивності праці, зниження собівартості, підвищення якості продукції (робіт, послуг), поліпшення використання виробни­чих фондів.

В процесі формування та використання грошових доходів та на­копичень підприємств, руху цільових фондів складається система грошових відносин, які виражаються категорією фінансів підпри­ємств. Ці відносини виникають:

• між підприємствами та організаціями в процесі формування і розподілу валового доходу, при оплаті поставок матеріалів, сиро­вини, палива, обладнання, інструментів, реалізації готової продукції та інше;

• між підприємствами та організаціями при випуску та розповсю­дженні акцій підприємств, а також при взаємному кредитуванні та дольової участі коштів у створенні спільних підприємств;

• між підприємствами та робітниками, службовцями в процесі ви­користання комерційного доходу, при випуску акцій та розпо­всюдженні їх серед робітників підприємства сплаті дивідендів за ними ;

• між підприємствами та їх підрозділами, між підприємствами з орендних платежів, при формуванні та використанні централізо­ваних фондів та інше;

• між підприємствами та фінансовою системою держави при вне­сенні платежів, податків в державний бюджет, хоч дуже рідко , але і отримання асигнувань з бюджету, надання бюджетом податко­вих пільг, використання штрафних санкцій;

• між підприємствами та банківською системою при отриманні та погашенні кредитів, сплаті процентів за ними , виконанні кредит­ного договору та проведенні інших банківських операцій та інше.

В сучасних умовах збільшується роль фінансів підприємств, що пов'язано із підвищенням ролі та прав підприємств як самостійних товаровиробників на основі самоуправління, самоокупності та само­фінансування.

Кожне підприємство, для забезпечення безперервного процесу виробництва, повинно постійно здійснювати планомірний обіг своїх коштів: поповнювати виробничі запаси, вчасно сплачувати заро­бітну плату робітникам, постійно здійснювати реалізацію продукції та інше.

Як відомо, кругообіг коштів підприємств здійснюється за фор­мулою:

Кругооборот коштів починається з того, що підприємство викори­стовує свої кошти (Г) на придбання засобів виробництва (ЗВ)- знарядь та предметів праці; особливо слід виділити фонд коштів на оплату пра­ці робочої сили (ФОП)- головний фактор процесу виробництва (В) при будь-якій формі його суспільного виробництва.

Грошові кошти в І-й фазі кругообороту ( ) не витрачаються, а лише авансуються, щоб потім повернутися у формі доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). На цій фа­зі відбувається зміна форми вартості - частина її грошової форми (Г) перетворюється в товарну (Г - Т) лише у частині, що відноситься до засобів виробництва. В цей же час в цій фазі інша частина Г (ФОП) авансується на оплату праці робітників підприємства, а після вико­ристання перетворюється у фонд споживання робітників.

Величина Г, яку підприємство авансує у виробничі запаси, витра­ти, визначається кожним підприємством самостійно і може формува­тися за рахунок як власних оборотних коштів, так і залучених (пози­кових) коштів.

На ІІ-ій фазі кругообороту коштів, тобто безпосередньо у процесі виробництва (...В...), робоча сила поєднується із знаряддями та предметами праці з метою створення матеріальних благ, виконання робіт, послуг. Вироблений продукт (Т') втілює в собі перенесену вартість та знов створену вартість, яка включає вартість додаткового продукту.

В цій фазі фінансами підприємств обслуговуються рух вартості та зміна її норми у вигляді вкладень у незавершене виробництво, що забезпечує безперервність процесу виробництва. Грошові відносини, які виникають при цьому, мають важливе значення для цільового та економного використання матеріальних і трудових ресурсів. В про­цесі виробництва рух матеріальних коштів опосереднюється грошима, створюється можливість повніше і точніше визначати дійсну вели­чину затрат на кожний виріб у вартісному виразі. Кожне підприємст­во в умовах ринкових відносин повинно проводити роботу з економії матеріальних та інших видів витрат, поліпшенню планово-фінансової дисципліни, розглядати міри та суттєво скорочувати вкладення коштів в незавершене виробництво, тобто прискорювати проходження стадії "...В...".

На останній ІІІ-ій фазі кругообороту коштів підприємства товарна форма вартості перетворюється в грошову (Т' - Г'), що й складає ос­нову змісту поняття "дохід (виручка) від реалізації продукції (това­рів, робіт, послуг)".

На цій стадії виникають грошові відносини, які пов'язані з розра­хунками за відвантажену продукцію, роботи, послуги, між підприєм­ствами, державою, банками з приводу розподілу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), створенні прибутку та його розподілу залежно від організаційно-правової форми госпо­дарювання підприємства.

Перехід коштів з однієї фази в іншу (зміна форм вартості) повинен здійснюватися планомірно. Якщо в одній з цих фаз наступає збій, це приховує у собі багато наслідків як для фінансового стану підприємства, так і держави в цілому.

Таким чином, фінанси підприємств обслуговують процеси вироб­ництва і реалізації продукції, формування і розподіл доходу (прибут­ку) та використовуються для контролю за виробничо-фінансовою діяльністю підприємств. Створений валовий внутрішній продукт (до­хід від реалізації продукції) підлягає розподілу не тільки всередині підприємства, коли утворюються різні фонди грошових доходів, але здійснюється розподіл і між підприємством та державою у формі по­датків і платежів.

За допомогою фінансів підприємства у суспільному виробництві відбувається рух грошових коштів, який представлено у формі фінан­сових ресурсів, що формуються у підприємств та в державі.

Фінанси підприємств, як економічна категорія, в процесі відтво­рення свою сутність виражають за допомогою функцій:

Економічний зміст відтворюючої функції полягає в забезпеченні відповідності між рухом матеріальних і грошових ресурсів на всіх стадіях кругообороту коштів в процесі простого та поширеного відт­ворення. В процесі такого кругообороту формуються, розподіляють­ся та використовуються ресурси. Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається при формуванні статутного капіталу, а також у процесі розподілу грошових надходжень за рахунок відно­влення авансованих коштів в основні та оборотні фонди і використання доходів на формування резервного капіталу, фондів споживання і нагромадження.

Автори підручника "Фінанси підприємств" А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Буряк, Г.Г. Нам та інші розглядають три функції фінансів під­приємств:

• "формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

• розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечен­ня поточної виробничої та інвестиційної діяльності, для вико­нання своїх зобов'язань перед фінансово-банківською систе­мою та для соціально-економічного розвитку підприємств;

• контроль за формуванням та використанням фінансових ре­сурсів у процесі відтворення".

І далі "...поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошо­вих фондів завжди передбачає розподіл валових доходів"¹.

Ми вважаємо, що такий єдиний процес формування, розподілу та використання фінансових ресурсів на підприємстві і представлено відтворюючою функцією.

Економічний зміст контрольної функції полягає у створенні умов для здійснення фінансового контролю за виробничо-господарською діяльністю підприємства. Цей контроль допомагає на підприємстві виявляти невиробниче, неекономне використання матеріальних, тру­дових і грошових ресурсів, а також вскривати резерви підвищення ефективності виробництва, попереджувати можливі втрати та неви­робничі витрати.

Дефіцит грошових коштів, неплатежі, нецільове використання коштів, штрафи, збитки та інші негативні явища у виробничо-фінансовій діяльності підприємства - все це є результатом неефекти­вного управління категорією "фінанси підприємств".

Фінансові служби підприємств повинні використовувати ці влас­тивості фінансів підприємств для організації належного, дійового фінансового контролю.

Об'єктивною основою фінансового контролю є здійснення товар­но-грошових відносин, при наявності яких всі речовинні фактори ви­робництва (знаряддя та предмети праці) вимірюються в натурально­му та вартісному виразі. Тому норми витрачення або використання кожного елемента виробничих фондів на всіх стадіях кругообороту коштів підприємства плануються та враховуються в грошовому ви­разі. Тим самим у вартісній формі контролюється витрачення вироб­ничих ресурсів.

Контрольна функція охоплює різноманітні сторони діяльності підприємств як всередині їх, так і в господарсько-фінансових взає­мовідносинах з іншими організаціями, установами і з фінансово-кредитною системою.

Фінанси підприємств мають визначену організацію, до принци­пів якої відносяться:

Принцип 1. Жорстка централізація фінансових ресурсів.

Цей принцип допомагає забезпеченню підприємством швидкої маневре­ності фінансовими ресурсами, їх концентрацію на головних напрям­ках виробничо-господарської діяльності.

Принцип 2. Фінансове планування.

Даний принцип допомагає визначенню на перспективу всіх над­ходжень грошових коштів підприємства та основних напрямків їх використання.

Принцип 3. Формування значних фінансових резервів, що забез­печують стійку роботу підприємства в умовах можливих коливань ринкової кон'юнктури.

Принцип 4. Безумовне виконання фінансових обов'язків парт­нерами.

Всі перераховані принципи організації фінансів підприємств вті­люються у фінансову стратегію підприємства, яка розробляється і реалізується фінансовим менеджером.

Коли ми говоримо про зростання ролі фінансів підприємств в су­часних умовах, за умов ринкової економіки, то це відноситься не тільки до самостійного вирішення проблем фінансового забезпечен­ня власної виробничо-господарської, фінансової та інвестиційної ді­яльності, але й необхідності забезпечити збалансованість в економіці держави матеріальних та грошових фондів, які призначені для спо­живання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості впливає на стан національної валюти, стабільність готівкового та безготівкового оборотів, стан розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві країни.

Фінанси підприємств тісно пов'язані з процесом вартісного роз­поділу валового внутрішнього продукту, з такими категоріями та ін­струментами господарського механізму як комерційний розрахунок, кредити, ціна, податки та інше. Без фінансів підприємств неможливо забезпечити регулювання структурної перебудови економіки, тобто