9. Сутність спеціалізованих соціально – психологічних методів (активного научіння, тренінгів, рольових та ділових ігор, мозкового штурму)

До спеціалізованих соціально-психологічних методів належить перш за все соціально-психологічний експеримент. Він відрізняється від спостереження (емпіричного методу) активним втручанням в ситуацію з боку спостерігача.

Експериментальні методи різноманітні за організацією їх проведення.

Лабораторний експеримент

В загальній психології за допомогою цього методу в спеціально обладнаних лабораторіях досліджуються пам’ять, сприйняття, увага, термін протікання психічних процесів, швидкість реакції і багато іншого за допомогою спеціальних приладів. Суть метода полягає у порівнянні результатів суб’єктивних, існуючих у свідомості людини еталонами, з об’єктивними, що знаходяться поза свідомістю людини.

Спеціалізовані соціально-психологічні методи

Групова оцінка особистості (ГОО) – спосіб одержання характеристики людини за допомогою взаємної оцінки членів групи. Метод ГОО базується на феномені групових уявлень про кожного члена групи як результат взаємного пізнання людей у процесах їхньої сумісної діяльності та спілкування. За допомогою цього методу оцінюються риси людини за запропонованим їх переліком з використанням прийомів:

а) прямого оцінювання за n-бальною шкалою;

б) ранжування рис;

в) попарного порівняння рис та інші.

Зміст рис, що оцінюються, визначаються цілями дослідження, а їхня кількість варіюється у різних дослідників у діапазоні від 20 до 180. Адекватність вимірювання рис за допомогою ГОО залежить від пізнавальних здібностей тих, хто оцінює здібності того, кого оцінюють, тобто членів групи, їхньої взаємної позиції у групі, досвіду їхньої взаємодії тощо.

Експеримент.

Експеримент у соціальній психології – це спеціально організована (у природних чи штучних умовах) процедура, яка направлена на встановлення причинно-наслідкових зв’язків між явищами, що вивчаються, хоч би одне з яких відноситься до категорії соціально-психологічних (процесів , станів та властивостей).

Серед специфічних ознак соціально-психологічного експерименту вирізняють:

• штучне моделювання соціально-психологічних явищ, що вивчаються, або жорсткий контроль природних умов дослідження, тобто створення експериментальної ситуації; активний вплив дослідника на явища, що вивчаються, так зване варіювання змінних;

• вимір форм поведінки (реакцій) особистості або групи (які вивчаються) на цей вплив;

• вимоги відтворення результатів тощо.

Залежно від умов, в яких проводиться експеримент, його розділяють на лабораторний і природний.

Метод експерименту є одним з найбільш жорстких способів одержання емпіричних даних, тому становлення соціальної психології як науки в більшості забов’язане використанню експерименту при вивченні соціально-психологічних явищ. Класичі дослідження групового ефекту (тобто вплив груп на поведінку індивіда), що виконані на самому початку 20-х рр. XX ст. В.Меде в Німеччині, Ф.Оллпортом у США

і В.М.Бехтерєвим у Росії, фактично заклали основи експериментальної

соціальної психології.

Метод експерименту набував усе більшого значення в соціальній психології залежно від міри розвитку, при цьому вдосконалювалась і техніка цього методу. Однак у соціальній психології експеримент критикують перш за все за його низьку екологічну валідність, тобто важкість перенесення результатів і висновків, отриманих в експериментальній ситуації, на реальну життєдіяльність особистості і тим

більше групи. Інша проблема полягає у складності інтерпретації даних, які отримані у штучних (лабораторних) умовах.