34. Продуктивність операційної діяльності – сутність, чинники, методи оцінювання, програми підвищення.

Найчастіше результати діяльності операційних систем оцінюються за допомогою показників продуктивності. У самому широкому розумінні продуктивність визначається співвідношенням результатів, що їх отримуємо, до витрат на їх досягнення.

Заведено виділяти зовнішні та внутрішні щодо підприємства чинники продуктивності. Зовнішні чинники перебувають поза зоною контролю з боку підприємства.

До чинників зовнішнього походження відносять:

• чинники, пов'язані з природними ресурсами (;

• чинники науково-технічного характеру;

• ринкові чинники;

• чинники, пов'язані зі структурними зрушеннями;

• чинники, пов'язані з державним регулюванням.

Внутрішні щодо підприємства чинники продуктивності є ціл­ком контрольованими з боку його менеджменту. їх заведено по­діляти на так звані:

• «тверді»¹ чинники (устаткування, споруди, інструменти, буцішіі, матеріали та енергія, технологія тощо);

• «м'які» чинники (системи та методи організації роботи,організаційні структури, стилі управління, знання, кваліфікація персоналу, управлінські здібності тощо).

Існує дві групи вимірників продуктивності. До першої групи належать статичні коефіцієнти продуктивності — вони розраховуються через ділення вимірників обсягу продукції на ті чи ті вимірники витрат. Статичні коефіцієнти продуктивності ви значаються у прив'язці до певного часового періоду.Другу групу становлять динамічні індекси продуктивності Динамічний індекс за своєю суттю— це даний статичний коефі цієнт продуктивності за певний період, поділений на аналогічний коефіцієнт за якийсь попередній період. У результаті отримуєм <> безрозмірний показник, який характеризує зміну продуктивною1 в часі.

Усередині кожної групи виокремлюють кілька типів показників

1)частковофакторний .

2. багатофакторний .

3. сукупнофакторний .

Програма підвищенії продуктивності операційної діяльності являє собою план діялі ності організації, згідно з яким людські, матеріальні, технічні і фінансові ресурси організуються відповідно до конкретних цілей і завдань у заданих часових рамках для підвищення ефективнооі та продуктивності шляхом запланованих втручань у структурі операційної системи та операційні процеси. Будь-яка програв підвищення продуктивності обов'язково охоплює:

• організаційні форми підвищення продуктивності;

• сфери підвищення продуктивності;

• прийоми та методи підвищення продуктивності.

В основу управління розробленням і реалізацією програми підвищення продуктивності покладаються такі принципи:

• сполучення єдиноначальності керівника та колегіальних повноважень представників груп для спільного прийняття рішені.

• наділення керівників повноваженнями щодо прийняття рішень і відповідальністю за їх виконання;

• організація єдиного керування на всіх стадіях розробл реалізації програми;

дотримання термінів і збалансованості використовує ресурсів.