Рекомендована література

Основна: 1, 2,3,4,6,12,13,15.

Додаткова: 1, 5, 8, 9, 11, 13, 15.

Ресурси: 27-40.

Самостійна робота студентів

1. Ознайомитися з основними етапами утвердження освітньої концепції Болонського процесу.

2. Законспектувати головні документи Болонського процесу.

Контрольні питання

1. Зміст Сорбонської декларації від 25 травня 1998 р.

2. Цілі, принципи і пріоритети створення загальноєвропейського простору вищої освіти (Болонська декларація, Лісабонська конвенція, Сорбонська декларація, Комюніке конференції міністрів вищої освіти, Берлін, вересень 2003 р.)

НЕ 1.3. Системи вищої освіти у країнах Європи, Азії та Америки.

1. Формування системи вищої освіти європейських країн.

2. Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти в розвинених країнах світу.

3. Доступ громадян до освіти.

4. Заклади освіти.

5. Ступеневість освіти.

6. Організація навчання: академічний рік, іспити, методи і засоби навчання, навчання студентів-іноземців.

Порівняємо системи вищої освіти в розвинутих країнах Західної Європи та США.

У Німеччині, наприклад, налічується 345 навчальних закладів, більшість із яких державні (98 %). Основу системи освіти становлять університети. До вищих навчальних закладів неуніверситетського типу належать професійні вищі школи у сферах бізнесу, економіки, сервісних послуг, сільського господарства. Найбільш престижним у Німеччині є Гейдельберзький університет, заснований у 1386 р. На регіональному рівні ВНЗ підпорядковуються земельним профільним міністерствам. У кожній із земель діє свій закон про вищу освіту, складений на основі федерального закону про вищу освіту В основному вища освіта в Німеччині безплатна. У 2000 р. видатки на освіту становили 5,55 % ВВП. Головним принципом вищої освіти є «академічна свобода», яка дозволяє студенту самостійно обирати навчальні дисципліни.

Систему вищої освіти Франції складають 87 університетів, з яких лише п'ять — приватні. При університетах діють спеціалізовані інститути. Держава виступає основним джерелом фінансування освіти й залишає за собою основні функції управління освітньою діяльністю. Більшість ВНЗ підпорядковано профільним міністерствам. Навчання безкоштовне, але студенти сплачують за використання інфраструктури студмістечок, проживання, харчування тощо.

У США понад 2500 коледжів з чотирирічним курсом навчання (бакалаври) та університетів, у яких навчаються майже 15 млн студентів (понад 500 тис. — іноземці). Разом з приватною існує і державна вища освіта. Система вищої освіти США також децентралізована. Кожен штат проводить свою освітню політику відповідно до федерального закону про освіту. У кожному університеті діє своя система оцінювання знань і видається свій диплом. Студентів приваблює насамперед можливість вибору навчальних дисциплін та практична спрямованість освіти. Останні 10 років США акцентують увагу на науковій діяльності університетів, роблячи ставку на розвиток наукового потенціалу країни. З 2002 р. державна політика у сфері освіти спрямована на підвищення якості і доступність освіти. У 2004 р. видатки на освіту становили 2,3 % ВВП.

У Росії дворівнева система освіти була введена на два роки раніше, ніж в Україні, але, як і в нас, поряд з рівнем бакалавра і магістра зберігається рівень дипломованого спеціаліста. В країні останній час закріплена міждисциплінарність, що дає можливість студентам обирати курси на різних факультетах.

Японія має близько 600 університетів, з яких 425 приватні. У вищих навчальних закладах навчається майже 2,5 млн студентів. Однак у цій країні багато «карликових» університетів, у яких іноді навчається всього 200—300 студентів. У всіх ВНЗ навчання платне. Залежно від престижності навчального закладу і популярності спеціальності вартість навчання становить 5—100 тис. доларів. Розмаїття мережі навчальних закладів призвело до зниження якості освіти. Колишній президент університету Тама Григорі Кларк назвав ситуацію в японських вузах «освітнім комунізмом», коли студенти роблять вигляд, що вони вчаться, а викладачі вдають, що вони навчають. Виправити таку ситуацію повинна освітня реформа 2001 p., зміст якої полягає в скороченні вищих навчальних закладів за рахунок їх об'єднання в національні університетські корпорації. Крім того, в освітній процес впроваджено наукову діяльність, про що свідчить лозунг «30 Нобелівських лауреатів за 50 років».

Враховуючи останнє, Міністрство освіти і науки України поставило перед ВНЗ таке завдання: «В університеті повинен запрацювати трикутник наука - освіта - бізнес. Зараз маємо дуже розгорнуту освітню сторону. А виробнича і наукова — не об'єднані. Коли цей трикутник замкнеться, можна сказати, що Україна готова до інтеграції в Європу і США».