Мікроекономіка як напрям економічної теорії
Мікроекономіка досліджує процеси прийняття рішень домашніми господарствами і фірмами та їх взаємодію на ринках товарів, послуг, економічних ресурсів. Мікроекономіка має справу з конкретними економічними одиницями (домогосподарствами, фірмами), аналізує принципи їх раціональної поведінки. Вона займається такими питаннями як доходи і видатки окремих домогосподарств і фірм; умови раціонального розподілу обмеженого бюджету домогосподарства; умови максимізації прибутку фірми; формування ринкової ціни на певний товар, послугу чи економічний ресурс у зв’язку з попитом і пропозицією на цьому ринку; яким чином на економічні одиниці впливає політика уряду. Значну частку мікроекономічного аналізу присвячено типам ринків, стану конкуренції на них, процесу ціноутворення на різних типах ринку, дослідженню функцій ринку та виявленню умов, за якими ринок може виконувати притаманні йому функції
Індивідуальна і ринкова пропозиція певного товару. Нецінові фактори пропозиції
Індивідуальна пропозиція – це кількість певного товару (чи послуги), що виробник може і бажає виробити й запропонувати на конкретному ринку по кожній з можливих цін, протягом певного періоду часу (день, тиждень, місяць, рік).
законом пропозиції – при підвищенні ціни пропозиції зростає величина пропозиції, і навпаки.
Ринкова пропозиція певного товару – це кількість цього товару, що бажають і можуть виробити й запропонувати на конкретному ринку всі виробники цього товару при кожній можливій ціні пропозиції, протягом визначеного періоду часу (день, тиждень, місяць, рік). Ринкова пропозиція – це сума кривих індивідуальної пропозиції певного товару.
До факторів, що викликають зрушення кривої індивідуальної та ринкової пропозиції, належать:
ціни на ресурси – зниження цих цін викличе збільшення пропозиції, і навпаки;
технологія виробництва – більш досконалі технології забезпечують більш ефективне використання ресурсів і зростання пропозиції;
податки й дотації – зниження податків і збільшення дотацій знижує витрати й збільшує пропозицію;
ціни на інші товари – підвищення цін на інші товари може стимулювати зростання їх пропозиції, що викличе скорочення виробництва наданого товару;
очікування зміни ціни товару – очікування підвищення ціни приведе до скорочення поточної пропозиції;
кількість виробників на ринку.
Корисність економічного блага. Загальна і гранична корисність певного блага
Економічне благо – це рідкісне обмежене благо – засіб задоволення потреб, що існує в обмеженій кількості. Економічні блага поділяються на товари і послуги, на споживчі (прямі) та виробничі (непрямі).
Корисність або споживна вартість блага означає його спроможність задовольняти одну чи декілька потреб людини.
Загальна корисність певного блага – це сума корисності окремих частин цього блага. Загальна корисність збільшується з ростом кількості блага, яке має споживач
Гранична корисність – це корисність останньої частини певного блага, яка є у споживача, це найменша корисність, що задовольняє найменш інтенсивну, найменш важливу потребу із числа тих потреб, які взагалі можуть бути задоволені тією кількістю блага, що є у споживача.
Згідно із законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається.
Суть теорії граничної корисності зводиться до того, що товар на ринку купують не тому що в ньому вкладені витрати праці, а тому, що даний товар має корисність для споживача, цінність.