31. Організуючи аудиторську вибірку, аудитор повинен розглянути цілі аудиторської процедури та характеристики генеральної сукупності, з якої буде здійснюватись відбір.

32. Аудитор спочатку розглядає конкретні цілі, яких необхідно досягнути, і поєднання аудиторських процедур, яке, імовірно, найкраще сприятиме досягненню таких цілей. Розгляд характеру аудиторських доказів, пошук який провадився, і можливих обставин здійснення похибок (або ж інших характеристик, які стосуються таких аудиторських доказів), допоможе аудиторові визначити, в чому полягає похибка, і яку генеральну сукупність треба використати для вибірки.

33. Аудитор розглядає, які умови спричиняють помилку, враховуючи цілі аудиторської процедури. Чітке розуміння того, в чому полягає помилка, важливе для того, щоб урахувати всі (та лише ці) умови, які стосуються цілей аудиторської процедури та включені до прогнозної оцінки помилок. Наприклад, при детальному тестуванні існування дебіторської заборгованості, платежі, які покупець здійснив до дати підтвердження, але які були отримані клієнтом незабаром після цієї дати, не вважаються помилкою. Аналогічно, віднесення будь-якої суми до неправильного аналітичного рахунку споживача не впливає на загальну суму дебіторської заборгованості, що підлягає погашенню. Отже, не слід розглядати це як помилку, оцінюючи результати вибірки цієї конкретної аудиторської процедури, навіть не зважаючи на те, що це могло б мати великий вплив на інші сфери аудиторської перевірки (наприклад, на оцінку ймовірності шахрайства або оцінку відповідності резервів сумнівних рахунків).

34. При виконанні тестів контролю аудитор зазвичай оцінює рівень похибки, яку аудитор очікує виявити в генеральній сукупності, що тестується. Така оцінка ґрунтується на розумінні аудитором структури відповідних заходів контролю (а також, чи були вони впроваджені), або перевірці невеликого числа статей генеральної сукупності. Аналогічно, аудитор зазвичай оцінює суму похибки в генеральній сукупності для детальних тестів. Такі оцінки корисні при організації аудиторської вибірки і

визначенні її обсягу. Наприклад, якщо передбачуваний рівень похибки недопустимо високий, тести контролю зазвичай не проводяться. Однак (якщо очікувана сума похибки велика), здійснюючи детальні тести, можливо, доцільно провести стовідсоткову перевірку або використати більший обсяг вибірки.

Генеральна сукупність

35. Для аудитора важливо впевнитись в тому, що генеральна сукупність є:

а) Такою, що відповідає меті аудиторської процедури, що включатиме розгляд напряму тестування. Наприклад, якщо мета аудитора - протестувати завищення суми кредиторської заборгованості, то генеральну сукупність можна визначити як перелік кредиторської заборгованості. З іншого боку, при тестуванні заниження суми кредиторської заборгованості генеральна сукупність буде не переліком кредиторської заборгованості, а радше переліком подальших виплат, неоплачених рахунхів-фактур, звітів про стан розрахунків з постачальниками, неузгоджених актів прийому, або інші генеральні сукупності, що забезпечуватиме аудиторськими доказами щодо заниження суми кредиторської заборгованості; та

б) Повною. Наприклад* якщо аудитор збирається вибрати з папки платіжні документи, не можна дійти будь-яких висновків щодо всіх документів за період, якщо аудитор не впевнений в тому, що насправді всі документи були підшиті в папку. Аналогічно, якщо аудитор має намір використовувати вибірку для того, щоб дійти будь-яких висновків щодо функціонування внутрішнього контролю за звітний період, то генеральна сукупність повинна включати всі відповідні статті з усього періоду. Інший підхід може полягати у стратифікації генеральної сукупності та у використанні вибірки лише для того, щоб зробити будь-які висновки щодо контролю, скажімо, за перші 10 місяців року, і використовувати альтернативні аудиторські процедури чи окрему вибірку стосовно двох місяців, що залишилися. МСА 330 містить додаткові рекомендації щодо виконання аудиторських процедур на проміжний період.

35а. Аудитор повинен отримати аудиторські докази щодо точності та повноти інформації, яка генерується інформаційною системою суб'єкта господарювання, якщо така інформація використовується при виконанні аудиторських процедур. Під час виконання аудиторської вибірки аудитор виконує аудиторські процедури, щоби впевнитись, що інформація, на якій базується аудиторська вибірка, є достатньо повною та точною. Параграф 11 МСА 500 містить додаткові рекомендації щодо виконання аудиторських процедур стосовно точності та повноти такої інформації.

Стратифікація

36. Ефективність аудиторської перевірки можна підвищити, якщо аудитор проводитиме стратифікацію генеральної сукупності шляхом поділу її на дискретні субсукупності за певними ознаками. Мета стратифікації полягає в зниженні варіативності статей у рамках кожної страти, а отже, у зменшенні обсягу вибірки без пропорційного збільшення ризику, пов'язаного з вибіркою. Субсукупності треба ретельно визначити, щоб кожен елемент вибірки належав тільки до однієї страти.

37. При виконанні детального тестування залишок по рахунку або клас операцій часто стратифікуються за своєю грошовою вартістю. Це дає змогу спрямувати зусилля аудиту на статті з більшою вартістю, що можуть містити найбільшу потенційну грошову помилку щодо завищення. Аналогічно, генеральна сукупність може бути «ратифікована за конкретною ознакою, що вказує на вищий ризик похибок (наприклад, перевіряючи оцінку дебіторської заборгованості, залишки можна стратифікувати за часом їх виникнення).

38. Результати аудиторських процедур, які застосовуються до будь-якої вибірки статей в рамках однієї страти, можуть поширюватися лише на елементи, що складають таку страту. Для висновку щодо всієї генеральної сукупності аудитор повинен розглянути ризик суттєвого викривлення стосовно будь-яких інших страт, що складають всю генеральну сукупність. Наприклад, на 20 % статей генеральної сукупності може припадати 90 % вартості залишку по рахунку. Аудитор може вирішити перевірити вибірку цих статей. Він оцінює результати цієї вибірки і робить висновок на підставі 90 %, не враховуючи 10 %, що залишились (щодо яких буде використовуватися подальша вибірка або інші способи одержання доказів; крім того, такі 10 % можна вважати несуттєвими).

Вибірка на основі вартісної величини

39. При виконанні детальних тестів (зокрема коли перевіряється завищення величин) часто буває ефективним визначити елементи вибірки як окремі одиниці (наприклад, долари), що складають залишок по рахунку або клас операцій. Відібравши конкретні монетарні одиниці з генеральної сукупності (наприклад, залишок дебіторської заборгованості), аудитор досліджує конкретні статті (наприклад, окремі залишки, які містять ці монетарні одиниці). Такий підхід до визначення одиниці вибірки забезпечує те, що аудиторська робота спрямована на статті з більшою вартістю, оскільки вони мають більше шансів бути відібраними, і це може призвести до меншого обсягу вибірки. Такий підхід зазвичай використовується разом із систематичним методом відбору елементів вибірки (описаним в Додатку 3), він є найефективнішим при вибірці з використанням КМА.

Обсяг вибірки

40. Визначаючи обсяг вибірки, аудитор повинен розглянути чи зменшено ризик, пов'язаний з вибіркою, до прийнятно низького рівня. Рівень ризику, пов'язаного з вибіркою, який аудитор готовий прийняти, впливає на обсяг вибірки. Чим нижчий ризик готовий прийняти аудитор, тим більший обсяг вибірки буде потрібним.

41. Обсяг вибірки можна визначити шляхом застосування статистичної формули або об'єктивного професійного судження відповідно до обставин. Додатки 1 і 2 описують впливи, що їх здійснюють фактори на визначення обсягу вибірки, а отже, на рівень ризику, пов'язаного з вибіркою.

Відбір статей вибірки

42. Аудитор повинен відібрати статті для вибірки, виходячи з того, що всі елементи вибірки в генеральній сукупності мають рівний шанс бути відібраними. Статистична вибірка вимагає, щоб статті до вибірки відбиралися випадково, тобто так, щоб у кожного елемента вибірки була можливість бути відібраним. Елементами вибірки можуть бути матеріальні об'єкти (такі, як рахунки-фактури) або грошові одиниці. При нестатистичній вибірці аудитор для відбору статей до вибірки спирається на професійне судження. Оскільки метою вибірки є одержання висновків щодо всієї генеральної сукупності, аудитор намагається сформувати репрезентативну вибірку шляхом відбору статей вибірки з типовими для генеральної сукупності характеристиками; вибірку треба формувати так, щоб не допустити жодної упередженості.

43. Основними методами формування вибірок є використання таблиць випадкових чисел або КМА, систематичного та випадкового відбору. Кожний із цих методів обговорюється в Додатку 3.

Виконання аудиторської процедури