1.2. Розміщення та оснащення мийки. Організація робочого місця мийки.
Пости мийки на СТО можуть мати комерційний, технологічний або змішаний ( включає в себе обидва види ) типи. Чим менша потужність станції, тим більше можливостей для використання мийки в комерційних цілях. Наприклад, загрузка станції на три поста – сім авто заїздів вдень. Її мийка не може бути завантажена технологічними автомобілями. Тому на таких станціях мийка, якщо вона передбачена проектом, повинна бути орієнтована на комерційне обслуговування автомобілів та розміщуватись повинна виходити із такого її призначення.
На станції де 20 постів, завантаженість якої – 30-50 авто заїздів на день та більше 10 автомобілів передпродажної підготовки, мийки використовуються в основному для технологічних цілей. При її розміщенні повинні враховуватися вимоги технологічного обслуговування та ремонту автомобілів.
Якщо піст обслуговування планується використовувати в комерційних цілях, він проектується в таким чином, щоб бути зручним для власника, які приїхали лише щоб помити автомобіль чи привести в порядок салон. Він повинен мати окремий заїзд, спрощену схему розрахунків, самостійний попередній запис, автономний телефон, помітну, світящу в темний час суток вивіску. Раціональним являється розміщення мийки на СТО в окремому приміщенні. В такому випадку вона не відрізняється від автономних пунктів мийки.
Кількість авто мийок на станції залежить від виробничої програми . Як правило, навіть на найбільших СО створюється один піст мийки. Існують СТО, які мають два поста мийки і два поста догляду за салоном та інших робіт по догляду за автомобілем.
Піст
мийки на СТО в залежності від обладнання
яке використовується має площу до 40м
(мінімальний 4,5*7,4 м при ручній мийці та
максимальний 6м *10м при автоматизованій
). Із урахуванням допоміжних площ ,
приміщення для працівників та клієнтів
загальна площа авто мийки дорівнює
60-80 м
.
В даний момент використовуються ручні,
портальні і тунельні авто мийки.
Розглянемо більш детально ручний тип мийки. Отже, в ручній мийці в якості основного миючого агрегата СТО використовують апарати високого тиску із підігрівом або без підігріву води. Апарати високого тиску (АВТ) поділяються на напівпрофесіональні (побутові) та професіональні; професіональні в свою чергу поділяються на комерційні та індивідуальні. Апарати високого тиску кожної групи в свою чергу мають свої особливості.
Побутові та напівпрофесіональні апарати високого тиску підходять лише для дрібних робіт. Вони не призначені для безперервного використання. В основному це малі за габаритними розмірами та масою прилади без підігріву води. АВТ можуть засмоктувати воду самі (висота всмоктування один метр) або ж під напором міської водопровідної сітки. Привід можна використовувати від електронасоса із живленням 220В, 380В або ж від малопотужного бензинового двигуна.
Існують апарати високого тиску для подачі холодної і теплої води (з температурою від 40 до 70С). Якщо воду підігріти, продуктивність і якість мийки зросте. Це дозволить ефективніше наносити віск на поверхню автомобіля. Вони можуть бути із вільним всмоктуванням чи подачею під тиском води в насос.
Всі апарати високого тиску напівпрофесіональної групи розвивають тиск до 140бар (які можна регулювати), витрати води в них до 600 літрів в час.
Апарати професіональної групи можуть працювати безперервно. Вони значно дорожчі побутових, більші за габаритними розмірами , за масою та мають додаткове обладнання (насадки, шланги, барабан з ручкою для їх намотування, 15-ти метровий напорний шланг, що збільшує площу обробки із 314 до 706 м и зручність мийки автомобіля). Професіональні АВТ більш надійні і довговічні, розвивають тиск до 220 бар, подача води від 900 до 1300 літрів в час, температура води – 70С.
Мийки бувають стаціонарні та пересувні. Пересувні для пересування по рівній підлозі мають резинові колесика. Для пересування по нерівним поверхням використовують пневматичні надувні колеса. Деякі стаціонарні мийки комплектуються двома пилососами, що підвищують продуктивність праці.
Основна перевага ручної мийки заклечається в тому, що вона дозволяє помити автотранспорт у важкодоступних місцях (двигун, салон, днище), чого не може механічна мийка. В той час продуктивність такого виду мийки є дуже низькою – приблизно одна машина за годину.
Організація робочого місця автомийщика залежить багато в чому від того, який тип автомийки підприємства. На перший погляд підібрати працівників на автомийку зовсім не складно. Запрошуй першого зустрічного і нехай він миє автомобіль за певну плату. Але все не так –то просто. Хоча для миття автомобіля особливої освіти не потрібно, проте опитні підприємці віддають перевагу працівникам, які добре розбираються в автомобілях. Двох-трьох чоловік на восьмигодинну зміну цілком достатньо. На митті, що працює цілодобово, штат, відповідно, повинен складатися з 6-9 мийників і одного бригадира. Енергійні хлопці з "початковою автомобільною освітою" тут саме до речі. Деякі підприємці залишилися вельми задоволені, запросивши на роботу дівчат. Природне чистолюбство останніх на автомитті виявляється повною мірою. Найбільш ефективною формою оплати праці підприємці вважають відрядну. Більше помив - більше отримай. У Києві рядовий мийник щомісячно кладе в кишеню $50-120. У особливо прибуткові місяці власники миття додатково заохочують персонал грошовими преміями. Персонал непогано б одягнути в однакових симпатичні комбінезончики. Це створить враження серйозності і значності фірми. Зараз клієнт пішов розбірливий. Йому, чи розумієте, неприємно, коли його зустрічають в засаленій робі, що просмерділася бензином.
Праця атомийщика являє собою безліч різноманітних рухів, простих і складних, які, зазвичай, виконують однократно або багато разів, таких, що потребують уваги або автоматичних рухів.
Робота керівника, як правило, є досить рухливою, і це не можна зарахувати до розряду переваг, бо така робота протягом цілого дня дуже стомлює.
Все це потребує раціональної організації робочого місця робітника зони відпочинку. Використовування методів нормування праці дає змогу отримати необхідну інформацію для раціонального облаштування робочого місця працівника.
Вимоги до робочого місця і правила його проектування
Головним елементом впорядкування управлінського процесу вважається впровадження типових проектів організації робочих місць. Інтер’єр має важливе значення:
щоб високу стелю зробити нижче, її фарбують в більш темний колір і навпаки;
якщо спеціально немає необхідності в підсиленні освітленості приміщення, то підлогу слід робити більш темною, ніж стіни;
слід уникати різких контрастів у кольорі;
використовуючи колір, можна підкреслити найважливіші елементи приміщення і приховати менш важливі (для виділення використовують більш яскраві кольори);
має підтримуватися постійна вогкість повітря і температура від 18 до 20ºС. Можна досягти цього за допомогою кондиціонерів. Це збільшує продуктивність праці на 15%;
уникнення травматизму.
Робоче місце – просторова зона, оснащена необхідними матеріальними засобами і технікою, певним чином організована, для здійснення трудової діяльності працівником, місце, де виконується робота.
Організація робочого місця – сукупність заходів для оснащення робочого місця пристроями і предметами праці та їх розташування в необхідному порядку.
Робоча зона – частина простору робочого місця, обмеженого крайніми точками доступності рук і ніг працюючого із зсувом на 1-2 кроки від умовного центру робочого місця.
Проектування організації робочого місця
Зміст праці (що і за допомогою чого робиться).
Технологічні, інформаційні та інші зв’язки.
Ескіз розміщення устаткування.
Забезпечення необхідними ресурсами.
Господарське і технічне обслуговування.
Кваліфікаційні та освітні вимоги до працівників.
Є кількісні та якісні показники до вимог, що висуваються до проектування робочих місць. Обов’язкові – санітарія, техніка безпеки, правила використовування устаткування (порушення може призвести навіть до кримінальної відповідальності); бажані – естетичність, ергономічність.
Необхідно скласти схему в масштабі 1:100 або 1:200 із розбиттям робочих і допоміжних зон, з уточненням маршрутів пересування, зазначенням типу і місця установки устаткування і т. д.
Організація робочого місця миття.
Для миття і догляду за автомобілем потрібно два типа робочих місць — робоче місце миття і робоче місце догляду за автомобілем і салоном (на відміну від робочого місця миття воно має бути чистим і сухим). На практиці ці робочі місця нерідко поєднують з метою економії виробничої площі. Таке поєднання вимагає вживання додаткових вентиляційних систем. На добре оснащених станціях, які прагнуть забезпечити висока якість, такі робочі місця розділені. Це має сенс не лише з точки зору якості, але і з точки зору продуктивності робітників, оскільки передпродажна підготовка, підготовка автомобілів б/у до продажу займає значно більше часу, чим миття. Виконання робіт на одному робочому місці веде або до затримки автомобілів, прибувших на миття, або до необхідності перекочувати їх, що веде до втрати часу.
Планування і оснащення робочого місця миття залежить від типа клієнтів, на яких розраховано миття, видів виконуваних робіт, виробничої програми, маркетингових вимог. В той же час за будь-яких умов робоче місце має бути:
• атестовано і сертифіковано,
• оснащено відповідно до вимог технології,
• мати раціональне планування,
• на нім мають бути забезпечені умови праці у відповідності нормативними вимогами,
• відповідним чином обслуговуватися,
• забезпечено технологічною документацією,
• відповідати вимогам охорони праці і техніки безпеки. Підбирається устаткування по таких критеріях, як продуктивність, якість, ціна і призначення. Важливим моментом оснащення миття є наявність повного переліку устаткування, оснащення, інструментів. Комерційна пропозиція фірм, що продають мийне устаткування, передбачає цей перелік. Останнім часом деякі фірми, зокрема Nussbaum ( Німеччина), пропонують спеціальний одноплунжерний гідравлічний підйомник для миття автомобілів, який має зовнішній настінний агрегат з виносним пультом управління, що забезпечує повну електричну безпеку. Планування робочого місця передбачає таке розташування устаткування на робочому місці, при якому робітник виконує мінімум транспортної роботи по переміщенню інструменту і пересуванню при митті автомобіля. Вона також передбачає зручність розташування витягу ( щоб не капало на висушений автомобіль), правильне розташування джерел стислого повітря, електроенергії, відведення води, освітлення. Миття має бути обладнана припливною і витяжною вентиляцією, мати хороше освітлення (норма освітленості — 150–200 люкс.) Умови праці на робочому місці миття (температура повітря, домішки шкідливих речовин, рівень вібрації, виробничого шуму і т. д.) регламентуються наступними нормативними документами: СН 245-71 ГОСТ 12.005.-88 « Повітря робочої зони», ГОСТ 12.1.012.-78 « ССБТ. Вібрація. Загальні вимоги безпеки», ГОСТ 12.1.003-76 « ССБТ. Шум. Загальні вимоги безпеки», ГОСТ 12.1.001.-83 «ССБТ. Ультразвук. Загальні вимоги безпеки», СП 2527.82 «Санітарних норм для підприємств чорної металургії»; електрозахист — ГОСТ 12.2.007-75, ГОСТ 12.2.007.13-75; тривалість зосередженого спостереження — СНІП ПА 4-79. У місцях миття транспортних засобів можуть мати місце такі основні небезпечні і шкідливі виробничі чинники: падіння працівника з висоти, падіння тягарів, наїзд транспортного засобу на працівника, опіки гарячою водою, хімічними розчинами, травмування струменем води високого тиску, наявність в повітрі робочої зони шкідливих речовин, підвищена вологість повітря. Охорона праці і техніка безпеки забезпечується на робочому місці відповідно до вимог законодавчих і нормативних актів: Закону України « Про охорону праці», СНІП 2.09. 02.85* « Виробничі будови», СНіП 2.09.04.-84 «адміністративно-побутові приміщення», СНІП 2.01.02-85 « Протипожежні норми», СНІП 12-77 « Захист від шуму», СНІП 245 71 « Санітарні норми проектування промислових підприємств», «Державні санітарні правила планерування і забудови населених пунктів», «Санітарні правила організації технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничого устаткування», ССБТ ГОСТ 12.00.01-82 « Система стандартів безпеки праці. Основні положення», ГНАОТ 0.001.28.97 «Правила охорони праці на автомобільному транспорті», НАОТ 5.1.12.-1.02-78 « Правила ТБ для авторемонтних підприємств», НАОТ 5.1.12.-1.03-78 «Правіла ТБ для шиноремонтних підприємств» НАОТ 5.1.12.- 6.02-84 «Вказівки по організації безпеки праці при обслуговуванні і ремонті автомобілів», НАОТ 1.4.10-1.04-86 «Правила по ТБ і виробничій санітарії при роботах» електрозварювань, ГОСТ 12.005.-88 « Повітря робочої зони», ГОСТ 12.3.002-85 ССБТ « Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки».