Тема 1. Конституц ійно-процесуальне право

як галуз ь права, н аук а і н авчальна дисципліна

— 17 —

своїй мірі санкції конституційно-процесуальних норм є неконкрет-

ними, нечіткими, розмитими, і якщо тягнуть за собою якісь наслідки,

то швидше політичного, а не юридичного характеру.

Конституційно-процесуальні норми утворюють низку окре-

мих інститутів конституційно-процесуального права. Інститут конституційно-

процесуального права — це відносно самостійний і

об’єктивно відокремлений комплекс конституційно-процесуальних

норм, що регулюють у межах галузі конституційно-процесуального

права певну сферу або групу однорідних суспільних відносин.

Виділяють три типи конституційно-процесуальних інститутів:

1) Загальні (генеральні) — мають комплексний характер і скла-

дають значні масиви правових норм, які регулюють великі

сфери суспільних відносин (наприклад, законодавчий про-

цес, виборчий процес);

2) Головні — в межах загальних інститутів об’єднують правові

норми, що регулюють певні групи однорідних суспільних від-

носин (наприклад, порядок ухвалення законопроекту, поря-

док ведення передвиборної агітації);

3) Початкові (субінститути) — в межах головних інститутів

об’єднують кілька правових норм, що регулюють окрему гру-

пу суспільних відносин (наприклад, перше читання законо-

проекту, порядок використання друкованих ЗМІ і т. ін.).

Система конституційно-процесуального права України в осно-

вному відповідає змісту та структурі конституційного права України

та включає такі загальні конституційно-процесуальні правові інсти-

тути:

• механізм реалізації прав, свобод та обов’язків людини і грома-

дянина;

• виборчий і референдний процес;

• законодавчий процес;

• парламентські процедури;

• конституційна відповідальність;

• конституційне судочинство (конституційна юстиція);

• організація та функціонування місцевого самоврядування.

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 18 —

§ 3. Конституційно-процесуальні відносини

Норми конституційно-процесуального права діють лише у

тому випадку, коли вони реалізуються на практиці. П ід реалізацією

норм конституційно-процесуального права розуміють здійснення

суб’єктами конституційно-процесуального права належних їм юри-

дичних прав і обов’язків. У процесі реалізації цих прав і обов’язків

виникають конституційно-процесуальні відносини, тобто врегу-

льовані нормами конституційно-процесуального права суспільні від-

носини, які виникають з приводу реалізації встановлених нормами

конституційно-процесуального права суб’єктивних юридичних прав

і суб’єктивних юридичних обов’язків, носіями яких виступають учас-

ники цих відносин.

Конституційно-процесуальні відносини характеризуються

тим, що:

а) нерозривно пов’язані з нормами конституційного права, ви-

никають і здійснюються на їх основі;

б) полягають у реалізації прав і обов’язків суб’єктів

конституційно-правових відносин;

в) встановлюють порядок втілення в життя норм конституцій-

ного матеріального права;

г) охороняються державою, забезпечуються заходами юридич-

ного впливу.

У структурі конституційно-процесуальних відносин виділяють

такі елементи:

• суб’єкти;

• об’єкти;

• зміст.

Суб’єкти конституційно-процесуальних відносин — це індивіду-

альні та колективні суб’єкти права, які використовують свою консти-

туційну правосуб’єктність для реалізації належних їм суб’єктивних

юридичних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків, визначених

нормами конституційного права.

Суб’єктами конституційно-процесуальних відносин можуть

бути:

1) фізичні особи (індивідуальні суб’єкти):

• громадяни України;

• іноземні громадяни;