Тема 1. Конституц ійно-процесуальне право

як галуз ь права, н аук а і н авчальна дисципліна

— 15 —

пливає із відповідних положень норм конституційного пра-

ва, часто визначаються і обумовлюються виключно змістом

останніх;

 особливим колом суб’єктів — учасниками регульованих ними

відносин виступають, як правило, суб’єкти, наділені певною

владою (державні органи, наділені відповідними владними

повноваженнями, народ, що виступає єдиним носієм влади

в державі, і окремі громадяни, які знаходяться у правовому

зв’язку із державою, що знаходить свій прояв у їх взаємних

правах, обов’язках і відповідальності).

Конституційно-процесуальні норми класифікують за низкою

критеріїв. Зокрема виділяють:

1. З а методом правового регулювання:

а) імперативні — норми, що прямо вказують на відповідну по-

ведінку суб’єктів за чітко визначених обставин;

б) диспозитивні — норми, що містять процедурні настанови, які

за певних умов і за добровільною згодою учасників можна де-

якою мірою скоригувати на власний розсуд, проте у встанов-

лених процесуальними вимогами межах.

2. З а характером регулятивних приписів, що містяться у нормі:

а) дозвільні — норми, що вказують на певний спосіб здійснення

юридично значущих дій, певний спосіб реалізації суб’єктами

належних їм прав і обов’язків;

б) зобов’язуючі — норми, що вказують на необхідність здійсню-

вати певні дії у певний, чітко визначений спосіб;

в) заборонні — норми, що виключають можливість здійснення

певних дій у певний спосіб.

3. З а сферою дії:

а) загальні — їх дія поширюється на всіх суб’єктів;

б) спеціальні — орієнтовані на певну групу однорідних суб’єктів

(наприклад державних службовців);

в) виняткові — у передбачених законом випадках усувають дію

норм щодо певних суб’єктів.

Зміст конституційно-процесуальних норм вельми неоднознач-

но трактують в сучасній юридичній науці. За загальним уявленням

конституційно-процесуальні норми слід розуміти як правила пове-

дінки, що регулюють діяльність уповноважених органів і посадових

осіб у сфері установчої, правотворчої і контрольної діяльності. Р азом

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 16 —

з тим процесуальні норми є засобом реалізації матеріальних норм,

вони створюють юридичні передумови додержання прав учасників

процедурно-процесуальної діяльності, гарантують використання

конституційних прав і свобод, слугують необхідною умовою консти-

туційної законності і правопорядку. Зрештою, процесуальні норми є

по суті єдиним засобом перенесення норм конституційного матері-

ального прав із статичної площини в площину динамічну.

Особливістю конституційно-процесуальних норм є також те,

що в них чимало уваги приділяється регламентації різних прийомів

і способів тієї діяльності, повноваження на здійснення якої належать

тим чи іншим суб’єктам конституційно-процесуальних відносин.

Наприклад, при встановленні процедур, пов’язаних з правотворчою

діяльністю компетентних суб’єктів, конституційно-процесуальні

норми визначають не лише порядок здійснення цими суб’єктами без-

посередніх своїх повноважень, а й регламентують прийоми і способи

здійснення правотворчої діяльності, як то порядок розробки законо-

проектів, проведення їх експертизи, структуру документів, в яких ма-

ють бути закріплені ці законопроекти і т. ін.

Структура конституційно-процесуальних норм має загальні

риси, притаманні структурі норм інших галузей права, зокрема мате-

ріальних норм конституційного права. О днак суттєві відмінності все

ж є, і їх обумовлюють санкції конституційно-процесуальних норм.

Санкція (від лат. sanctio — непорушний закон), як відомо, являє со-

бою частину правової норми, що містить примусові заходи або інші

несприятливі наслідки особистого, майнового чи громадського харак-

теру, які держава може застосувати за порушення диспозиції цієї або

інших норм. У конституційно-процесуальному праві санкції мають

свою особливу роль. Ч асто в них встановлюються загальні принципи

відповідальності та підпорядкованості (наприклад, відповідальність

народного депутата за порушення вимог щодо несумісності депутат-

ського мандата з іншими видами діяльності), внаслідок чого ці норми

є обов’язковими (однак не завжди можуть бути втілені на практиці

в силу певних причин, наприклад, як у цьому разі, через недотор-

канність народного депутата). У певних випадках у конституційно-

процесуальних нормах містяться посилання до інших законодавчих

норм з приводу конкретних санкцій за невиконання чи неналежне

виконання тих чи інших конституційно-процесуальних приписів (як

у випадку порушення виборчого законодавства). О днак у більшій