Тема 9. Механізм реалізації

конституц ійних прав, свобод та обов’язк ів громадян України

— 469 —

і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспі-

лок можуть мати статус:

 первинних — мають профспілки чи організації профспілки,

які діють на підприємстві, в установі, організації, навчально-

му закладі або об’єднують членів профспілки, які забезпечу-

ють себе роботою самостійно чи працюють на різних підпри-

ємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб;

 місцевих — мають профспілки, які об’єднують не менш як дві

первинні профспілкові організації, що діють на різних під-

приємствах, в установах, організаціях однієї адміністративно-

територіальної одиниці (міста, району в місті, району, села,

селища);

 обласних — мають профспілки, організації яких є в більшості

адміністративно-територіальних одиниць однієї області, міст

Києва та С евастополя, де розташовані підприємства, устано-

ви або організації певної галузі;

 регіональних — мають профспілки, організації яких є в біль-

шості адміністративно-територіальних одиниць двох або

більше областей;

 всеукраїнських — визначається за однією з таких ознак: а) на-

явність організацій профспілки в більшості адміністративно-

територіальних одиниць України; б) наявність організацій

профспілки в більшості з тих адміністративно-територіальних

одиниць України, де розташовані підприємства, установи або

організації певної галузі;

 республіканських А втономної Р еспубліки Крим — визнача-

ється за ознаками всеукраїнських профспілок стосовно тери-

торії А втономної Р еспубліки Крим.

Держава забезпечує реалізацію права громадян на об’єднання у про-

фесійні спілки і додержання прав та інтересів профспілок. Д ержава ви-

знає профспілки повноважними представниками працівників і захисни-

ками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює

з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні діло-

вих партнерських взаємовідносин з роботодавцями та їх об’єднаннями.

Профспілки, їх об’єднання легалізуються шляхом повідомлен-

ня на відповідність заявленому статусу. Л егалізація всеукраїнських

профспілок, їх об’єднань здійснюється Міністерством юстиції Укра-

їни, інших профспілок, їх об’єднань — відповідно Г оловним управ-

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 470 —

лінням юстиції Міністерства юстиції України в А втономній Р еспу-

бліці Крим, обласними, Київським та С евастопольським міськими,

районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення)

управліннями юстиції.

Для легалізації профспілок, об’єднань профспілок їх засновни-

ки або керівники виборних органів подають відповідні заяви. На під-

ставі таких заяв та доданих до них необхідних документів легалізую-

чий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус, включає

профспілку, об’єднання профспілок до реєстру об’єднань громадян і

видає профспілці, об’єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію

із зазначенням відповідного статусу. Л егалізуючий орган не може

відмовити в легалізації профспілки, об’єднання профспілок.

У разі невідповідності поданих документів профспілки,

об’єднання профспілок зазначеному статусу легалізуючий орган про-

понує профспілці, об’єднанню профспілок надати додаткову доку-

ментацію, необхідну для підтвердження статусу.

Статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки

іншого статусу визначається статутом цієї профспілки. П ро належ-

ність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту

цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого

знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалі-

зацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру

об’єднань громадян. П ервинні профспілкові організації також пись-

мово повідомляють про це роботодавця.

Профспілка, її організації, об’єднання профспілок здійснюють

свої повноваження, набувають цивільних прав і беруть на себе ци-

вільні обов’язки через свої виборні органи, які діють у межах прав,

наданих їм за законом та статутом (положенням).

Профспілки, їх об’єднання можуть припинити свою діяльність

шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску, примусового роз-

пуску). Р ішення про реорганізацію чи ліквідацію (саморозпуск) при-

ймається з’їздом (конференцією), загальними зборами профспілки,

об’єднання профспілок. С лід наголосити на тому, що примусовий

розпуск, припинення, а також заборона діяльності профспілок, їх

об’єднань за рішенням будь-яких інших органів, окрім суду, і лише

у встановленому законом порядку, не допускаються. А рішення про

примусовий розпуск об’єднання профспілок не тягне за собою роз-

пуску профспілок, які входять до цього об’єднання.

Тема 9. Механізм реалізації

конституц ійних прав, свобод та обов’язк ів громадян України

— 471 —

§ 3. Конституційно-процесуальні основи

реалізації права на мирні зібрання

Право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги,

походи, демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщають-

ся органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування,

гарантовано Конституцією України. П орядок реалізації цього пра-

ва регламентується лише ст. 39 Основного Закону. О днак відповід-

но до Р ішення Конституційного С уду України від 19 квітня 2001 р.

№ 4 — рп/2001 положення ч. 1 ст. 39 Конституції України щодо за-

вчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого

самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демон-

страцій треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань

мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів за-

здалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведен-

ня. Ці строки не повинні обмежувати передбачене ст. 39 Конституції

України право громадян, а мають служити його гарантією й водночас

надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи орга-

нам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного

проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, за-

безпечення громадського порядку, прав та свобод інших людей.

Визначення ж конкретних строків завчасного сповіщення з ура-

хуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця,

часу проведення тощо є наразі предметом законодавчого регулю-

вання.

Слід відзначити, що обмеження щодо реалізації права на мирні

зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону і лише

в інтересах національної безпеки та громадського порядку — з метою

запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я насе-

лення або захисту прав і свобод інших людей.

Отже, про проведення зборів, мітингу, походу або демонстрації

завчасно сповіщається виконавчий комітет відповідної місцевої ради

або районна (міська) державна адміністрація. С повіщення про про-

ведення таких заходів має здійснюватись громадянами через органі-

заторів масових зібрань. Форма такого сповіщення поки що залиша-

ється нормативно невизначеною.

Тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних

межах і, як відзначалося, не повинна обмежувати передбаченого Консти-

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 472 —

туцією України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів

і демонстрацій. Т акі строки мають слугувати гарантією реалізації цього

права громадян. Упродовж цього строку зазначені органи мають здій-

снити і ряд підготовчих заходів, зокрема для забезпечення безперешкод-

ного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації,

підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей.

У разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самовряду-

вання можуть погоджувати з організаторами масових зібрань дату, час,

місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо.

Строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того, щоб

органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування могли

визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає закону

та, в разі потреби, згідно з ч. 2 ст. 39 Конституції України, звернутися

до суду для вирішення спірних питань.

У повідомленні організаторів масових зібрань про проведення та-

ких зібрань, як правило, зазначаються мета, форма, місце проведення

заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачу-

вана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові організаторів,

місце їх проживання і роботи (навчання) тощо.

Органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування

не мають права забороняти проведення масових зібрань інакше як за

вмотивованим рішенням суду.

Ці органи забезпечують необхідні умови для проведення зборів,

мітингу, походу або демонстрації.

Збори, мітинги, походи і демонстрації проводяться відповідно до

цілей, зазначених у повідомленні їх організаторів, а також у визначені

строки і в обумовленому місці.

При проведенні зборів, мітингів, вуличних походів, демонстра-

цій організатори, а також інші учасники мають додержувати законів,

а також громадського порядку. Учасникам забороняється мати при

собі зброю, а також спеціально підготовлені або пристосовані пред-

мети, які можуть бути використані проти життя і здоров’я людей, для

заподіяння матеріальної шкоди державним та громадським організа-

ціям і громадянам.

Державні і громадські організації, посадові й службові особи, а

також громадяни не можуть перешкоджати зборам, мітингам, похо-

дам і демонстраціям, які проводяться з додержанням встановленого

законом порядку.

Тема 9. Механізм реалізації

конституц ійних прав, свобод та обов’язк ів громадян України

— 473 —

Суд може заборонити збори, мітинг, похід або демонстрацію ви-

ключно з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охоро-

ни здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей, і лише

виходячи з інтересів національної безпеки та громадського порядку.

Збори, мітинги, походи, демонстрації повинні бути припинені

на вимогу представників органів влади, якщо не було завчасно спові-

щено про їх проведення, у разі прийняття й набрання законної сили

рішенням суду про заборону, а також при порушенні громадського

порядку, виникненні загрози заворушень чи злочинів, небезпеки для

життя і здоров’я громадян або необхідності захисту прав і свобод ін-

ших людей.

Особи, які порушили встановлений порядок організації і прове-

дення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, мають нести відпові-

дальність відповідно до чинного законодавства. Матеріальна шкода,

заподіяна під час проведення таких заходів їх учасниками державі,

громадським організаціям або громадянам, підлягає відшкодуванню

у встановленому законом порядку.

§ 4. Конституційно-процесуальні основи

реалізації права громадян на звернення

Відповідно до ст. 40 Конституції України та ст. 1 Закону Украї-

ни “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 р. громадяни Укра-

їни мають право звернутися до органів державної влади, органів

місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб відповідно

до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та про-

позиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопо-

танням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та

особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені,

належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

а) порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина

(групи громадян);

б) створено перешкоди для здійснення громадянином його прав

і законних інтересів чи свобод;

в) незаконно покладено на громадянина які-небудь обов’язки

або його незаконно притягнуто до відповідальності.

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 474 —

Звернення адресуються органам державної влади і органам міс-

цевого самоврядування або посадовим особам, до повноважень яких

належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним (викладеним громадянином і за-

писаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим,

надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного

органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо

ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так

і групою осіб (колективне).

Звернення, оформлене без дотримання вимог закону, поверта-

ється заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через

десять днів від дня його надходження.

Громадяни мають право звертатися до органів державної влади,

органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб українською чи

іншою мовою, прийнятною для сторін. Р ішення щодо звернень гро-

мадян та відповіді на них оформляються відповідно до вимог законо-

давства про мови. Т акі рішення та відповіді можуть бути викладені в

перекладі мовою спілкування заявника.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановлено-

му порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду. Забо-

роняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням

на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання,

національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до

повноважень органу чи посадової особи, до якої воно надійшло, це

звернення в термін не більше п’яти днів пересилається ними за на-

лежністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідо-

мляється громадянину, який подав таке звернення. У разі якщо звер-

нення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого

рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повер-

тається громадянину з відповідними роз’ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим

органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підпи-

сане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити

авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розгля-

даються також повторні звернення одним і тим же органом від одного

Тема 9. Механізм реалізації

конституц ійних прав, свобод та обов’язк ів громадян України

— 475 —

і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено

по суті, а також ті звернення, що є скаргами, та звернення осіб, визна-

них судом недієздатними. Р ішення про припинення розгляду такого

звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі,

яка подала звернення.

Звернення громадян подаються у формі пропозицій (зауважень),

заяв (клопотань) та скарг громадян. Пропозиція (зауваження) — це

звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо

діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, де-

путатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки з

приводу врегулювання суспільних відносин та умов життя грома-

дян, вдосконалення правових засад організації суспільного життя,

соціокультурної, економічної та інших сфер діяльності суспільства

і держави.

Заява (клопотання) — це звернення громадян із проханням про

сприяння в реалізації закріплених Конституцією та законами їх прав

та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства

чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, народних

депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також

висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання — це

є також письмове звернення з проханням про визнання за особою від-

повідного правового статусу, певних прав чи свобод, належних їй за

законом.

Скарга — це звернення з вимогою про поновлення прав і захист

законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рі-

шеннями органів державної влади чи місцевого самоврядування, під-

приємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та

їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв (кло-

потань), зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти

викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного

законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян

про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами

розгляду заяв (клопотань) в обов’язковому порядку дається тим ор-

ганом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішен-

ня порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника

або особи, яка виконує його обов’язки. Р ішення про відмову в задово-

ленні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 476 —

громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладен-

ням мотивів відмови, а також із роз’ясненням порядку оскарження

прийнятого рішення.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцево-

го самоврядування, посадової особи подається у порядку підлеглос-

ті вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина

права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в

разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим

за скаргою рішенням — безпосередньо до суду. С карга в інтересах

громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановле-

ному законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим

колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень,

які приймалися за його зверненням раніше, а також інші докумен-

ти, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються

громадянину.

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до

органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з

моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу озна-

йомлення громадянина з прийнятим рішенням. С карги, подані з

порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. П ропущений

з поважної причини термін може бути поновлений органом чи по-

садовою особою, що розглядає скаргу. Р ішення вищого державного

органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина

може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодав-

ством України.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів

державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ,

організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, засо-

бів масової інформації, посадових осіб, має право:

1) особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи

скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

2) знайомитися з матеріалами перевірки;

3) подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті ор-

ганом, який розглядає заяву чи скаргу;

4) бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

5) користуватися послугами адвоката або представника трудо-

вого колективу, організації, яка здійснює правозахисну функ-

Тема 9. Механізм реалізації

конституц ійних прав, свобод та обов’язк ів громадян України

— 477 —

цію, оформивши це уповноваження у встановленому законом

порядку;

6) одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви

чи скарги;

7) висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання

таємниці розгляду заяви чи скарги;

8) вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результа-

том порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх керівни-

ки та інші посадові особи, в свою чергу, зобов’язані:

1) об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

2) у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадя-

нина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги

скласти про це мотивовану постанову;

3) на прохання громадянина запрошувати його на засідання від-

повідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

4) скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках,

передбачених законодавством України, якщо вони не відпо-

відають закону або іншим нормативним актам, невідкладно

вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти,

усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

5) забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконан-

ня прийнятих у зв’язку з заявою чи скаргою рішень;

6) письмово повідомляти громадянина про результати перевір-

ки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

7) вживати заходів щодо відшкодування у встановленому за-

коном порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано

громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних

інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з

вини яких було допущено порушення, а також на прохання

громадянина не пізніш як у місячний термін довести при-

йняте рішення до відома органу місцевого самоврядування,

трудового колективу чи об’єднання громадян за місцем про-

живання громадянина;

8) у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз’яснити

порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

9) не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг

іншим органам;

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 478 —

10) особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи

скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх

породжують, систематично аналізувати та інформувати насе-

лення про хід цієї роботи.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одно-

го місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового

вивчення, — невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх

отримання. Я кщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні

питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник

встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідо-

мляється особі, яка подала звернення. П ри цьому загальний термін ви-

рішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока

п’яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін роз-

гляду може бути скорочено від встановленого законом терміну.

Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприєм-

ства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання

громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягу-

ючи плати.

Керівники та інші посадові особи органів державної влади, місце-

вого самоврядування зобов’язані проводити особистий прийом гро-

мадян. П рийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у

зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Г рафіки

прийому доводяться до відома громадян. Усі звернення громадян на

особистому прийомі реєструються. Я кщо вирішити порушені в усно-

му зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі немож-

ливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернен-

ня. П ро результати розгляду громадянину повідомляється письмово

або усно, за бажанням громадянина.

§ 5. Організація виконання військового обов’язку

громадянами України

Конституція України (ст. 65) встановила, що першочерговим

обов’язком громадян України є захист Вітчизни, незалежності та

територіальної цілісності України. П орядок відбуття громадянами

України військової служби визначається Законом України “Про вій-

ськовий обов’язок і військову службу” від 25 березня 1992 р.

Тема 9. Механізм реалізації

конституц ійних прав, свобод та обов’язк ів громадян України

— 479 —

Військовий обов’язок встановлюється з метою забезпечення

комплектування Збройних С ил України та інших утворених відпо-

відно до законів України військових формувань, а також підготовки

населення до захисту України.

Військовий обов’язок включає:

 підготовку громадян до військової служби;

 приписку до призовних дільниць;

 прийняття та призов на військову службу;

 проходження за призовом або добровільно військової

служби;

 виконання військового обов’язку в запасі;

 дотримання правил військового обліку.

У воєнний час військовий обов’язок включає також загальне

обов’язкове військове навчання громадян.

Слід зазначити, що військовий обов’язок не поширюється на іно-

земців та осіб без громадянства, що перебувають в Україні.

Щодо військового обов’язку громадяни України поділяються на

такі категорії:

 допризовники — особи, які підлягають приписці до призовних

дільниць;

 призовники — особи, приписані до призовних дільниць;

 військовослужбовці — особи, які проходять військову службу;

 військовозобов’язані — особи, які перебувають у запасі.

До паспортів громадян України цих категорій вноситься відпо-

відна відмітка.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження

військової служби за станом здоров’я і віком, зобов’язані:

а) прибувати за викликом військового комісаріату до призовних

дільниць для приписки, проходження медичного огляду, на-

правлення на підготовку з метою одержання військової спеці-

альності, призову на військову службу або на збори;

б) проходити підготовку до військової служби, військову служ-

бу і виконувати військовий обов’язок у запасі;

в) виконувати правила військового обліку.

Жінки, які за фахом мають медичну підготовку або підготовку,

споріднену з відповідною військово-обліковою спеціальністю, при-

датні до проходження військової служби за станом здоров’я і віком,

беруться на військовий облік. Вони зобов’язані прибувати за викли-

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 480 —

ком до військового комісаріату для проходження медичного огляду і

виконувати правила військового обліку.

У мирний час жінки можуть добровільно вступити на військову

службу за контрактом. У воєнний час особи жіночої статі, які пере-

бувають на військовому обліку чи пройшли загальне військове на-

вчання, можуть бути призвані на військову службу за рішенням П ре-

зидента України.

Військова служба у Збройних С илах України та інших військових

формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає

у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком гро-

мадян України, пов’язаній з захистом Вітчизни. Ч ас проходження вій-

ськової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи,

стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Законом встановлюються такі види військової служби:

а) строкова військова служба;

б) військова служба за контрактом:

 солдатів і матросів, сержантів і старшин;

 прапорщиків і мічманів;

 курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закла-

дів, а також вищих навчальних закладів, які мають військо-

ві навчальні підрозділи з програмами підготовки на посади

осіб офіцерського складу;

 осіб офіцерського складу;

в) військова служба осіб офіцерського складу за призовом;

г) кадрова військова служба осіб офіцерського складу, зарахо-

ваних до Збройних С ил України та інших військових форму-

вань до запровадження військової служби за контрактом.

Громадяни, які призвані або добровільно вступили на військову

службу, складають Військову присягу на вірність Українському на-

роду. Військовозобов’язані, які раніше не склали Військову присягу,

складають її під час зборів або мобілізації.

Усі громадяни, які призиваються, приймаються на військову

службу або перебувають у запасі, проходять обов’язковий медичний

огляд у порядку, затвердженому Міністром оборони України за пого-

дженням з центральним органом виконавчої влади у галузі охорони

здоров’я.

Збройні С или України, Д ержавна прикордонна служба України,

війська Цивільної оборони України та інші військові формування