Тема 1. Конституц ійно-процесуальне право

як галуз ь права, н аук а і н авчальна дисципліна

— 9 —

обов’язків їх учасників. Конституційно-процесуальне право є похід-

ним від конституційного права і покликане забезпечувати потреби

ефективної реалізації останнього.

У Великій Британії, яка вважається прабатьківщиною не лише

класичного парламентаризму, а й фундаментальних засад сучасної

демократії, давно існує твердження: “Законність — це процедура”.

Таке розуміння значення процедури для ефективної реалізації мате-

ріального права вельми позитивно сприймається в сучасному світі,

що знаходить свій вираз в активному розвитку процесуальних га-

лузей права багатьох прогресивно-демократичних країн світу. А дже

встановлення чітко визначеної процедури реалізації прав і обов’язків

учасників правовідносин обґрунтовано розцінюється як одне з суттє-

вих знарядь забезпечення реального правового порядку в громадян-

ському суспільстві.

Предмет правового регулювання є основним знаряддям поділу

системи права на відповідні галузі. З одного боку, він безпосередньо

впливає на якісно визначений вид суспільних відносин, які вимага-

ють відповідного правового регулювання, з іншого — суспільні від-

носини є тією об’єктивною основою, яка викликає право до життя і

вносить у нього відповідні системотворчі ознаки.

Кожна галузь права, в тому числі і галузь конституційно-

процесуального права, регламентує певний вид суспільних відносин,

які потребують належного правового врегулювання. Я к відомо, пред-

мет правового регулювання — це сукупність якісно однорідних суспіль-

них відносин, врегульованих правовими нормами. П редмет правового

регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований

вплив конкретних норм права. А оскільки конституційно-

процесуальні

норми спрямовані на регулювання порядку здійснення юридичних

прав і обов’язків, визначених нормами конституційного матеріаль-

ного права, предметом правового регулювання конституційно-

процесуального права можна вважати ті суспільні відносини, які ви-

никають у зв’язку з реалізацією суб’єктами конституційних відносин

своїх прав і обов’язків, що складаються в процесі організації і здійснен-

ня верховної державної влади, реалізації народовладдя, здійснення

місцевого самоврядування, реалізації прав, свобод та законних інтер-

есів людини і громадянина, взаємодії держави і особи тощо.

Конституційно-процесуальне право впливає на суспільні від-

носини за допомогою притаманних йому специфічних способів і

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 10 —

засобів, які є методами конституційно-процесуального права. С лід

відзначити, що метод конституційно-процесуального регулю-

вання — це сукупність засобів і способів, за допомогою яких упо-

рядковуються суспільні відносини, що складають предмет галузі

конституційно-процесуального права. Застосування різних методів

конституційно-процесуального регулювання дозволяє забезпечити

стабільне функціонування інститутів публічної влади, гарантує ре-

альне народовладдя, відповідні охорону й захист прав і свобод лю-

дини і громадянина. Метод конституційно-процесуального права від-

значається такими загальними ознаками:

 імперативним та універсальним характером;

 колом суб’єктів, яких держава визнає правоздатними та дієз-

датними;

 порядком (процедурою) формування, встановлення та зако-

нодавчого закріплення юридичних прав і обов’язків суб’єктів,

їх безпосередньої реалізації;

 максимально високим юридичним рівнем;

 значним ступенем визначеності змісту засобів і способів, за

допомогою яких має здійснюватися юридична процедура реа-

лізації прав і обов’язків суб’єктів.

Специфіка методу конституційно-процесуального права полягає

в тому, що він становить собою сукупність способів регулювання по-

ведінки суб’єктів конституційно-правових відносин в процесі здій-

снення ними належних їм на правових засадах суб’єктивних юридич-

них прав і суб’єктивних юридичних обов’язків, якими вони володіють

як безпосередні або опосередковані учасники цих відносин.

Для конституційно-процесуального права, як і для усіх інших

галузей публічного права, характерним є домінування імперативно-

го методу правового регулювання над диспозитивним, за якого від-

носини між суб’єктами права ґрунтуються на засадах субординації.

З огляду на це їх поведінка чітко регламентується, способи і засоби

реалізації прав та обов’язків визначені процесуальним законом і від

волі самих суб’єктів, як правило, не залежать.

Система джерел конституційно-процесуального права, яка являє

собою організовану сукупність взаємопов’язаних нормативно-правових

актів, що містять конституційно-процесуальні норми, включає:

— Конституцію України, яка як О сновний Закон держави має

вищу юридичну силу і пріоритет перед іншими правовими