Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 26 —

конституційне право врегульовує найбільш важливі для суспільства

соціальні відносини, які відзначаються складним політико-правовим

характером і багатогранною структурною побудовою, імперативним

характером правового регулювання, логічно припустити, що консти-

туційний процес як такий носить визначальний характер для держа-

ви і всього суспільства.

Поняття конституційного процесу в науці конституційно-

процесуального права прийнято розглядати в широкому і вузькому ро-

зумінні. У вузькому розумінні конституційний процес традиційно ро-

зуміють як встановлений законом порядок розгляду і вирішення справ

органами конституційного судочинства за конституційними поданнями

і зверненнями суб’єктів конституційного процесу. Т акож під конститу-

ційним процесом інколи розуміють процедуру притягнення окремих

суб’єктів конституційних відносин до конституційно-правової відпо-

відальності. А іноді конституційний процес взагалі зводять до процесу

розробки і прийняття конституції і конституційних законів як правової

підвалини процесу державного будівництва, іншими словами, основи

вже державотворчого процесу. У широкому ж розумінні конституційний

процес розглядають як врегульовану конституційно-процесуальними

нормами діяльність органів публічної влади та їх посадових осіб, інших

уповноважених суб’єктів, спрямовану на реалізацію матеріальних норм

конституційного, а також деяких інших, суміжних з ним галузей права, в

ході створення, тлумачення та реалізації правових норм, що становлять

юридичну основу цих галузей права.

Виходячи з визначення конституційного процесу як встанов-

леного конституційними нормами порядку здійснення діяльності

зі створення, тлумачення та реалізації конституційно-правових та

інших юридичних норм, спрямованого на досягнення певного соці-

ального чи правового результату, доцільно класифікувати конститу-

ційний процес за видами правової діяльності на правотворчий, право-

тлумачний та правореалізаційний.

Конституційно-правотворчий процес — це встановлений нор-

мами конституційного права порядок діяльності суб’єктів консти-

туційних відносин з аналізу та оцінки правових потреб суспільства,

формування і прийняття відповідних і адекватних суспільному роз-

виткові правових рішень і актів. Залежно від видів правотворчості і

характеру її суб’єктів можна виділити законодавчий, виборчий і рефе-

рендний процес (останні два розглядають також і з позицій правореа-

Тема 1. Конституц ійно-процесуальне право

як галуз ь права, н аук а і н авчальна дисципліна

— 27 —

лізаційної діяльності, якщо вважати участь громадян у цих процесах

процедурою реалізації своїх політичних прав, передбачених консти-

туцією). Відтак, у правотворчому процесі беруть участь органи пу-

блічної влади, а також народ як єдиний її законний носій.

Правотлумачний процес — це встановлений нормами конститу-

ційного права порядок діяльності суб’єктів конституційних відносин,

спрямований на з’ясування змісту правових норм та його роз’яснення

іншим суб’єктам з метою правильної та ідентичної реалізації ними

цих норм права. У правотлумачному процесі провідна роль належить

органам конституційного судочинства1.

Правореалізаційний процес — це встановлений нормами консти-

туційного права порядок діяльності суб’єктів конституційних відно-

син з використання, виконання, дотримання і застосування норм кон-

ституційного права, спрямований на використання цими суб’єктами

наданих їм прав, виконання покладених на них обов’язків, утримання

від вчинення заборонених дій та несення відповідальності за право-

порушення. Д о правореалізаційного процесу можна віднести проце-

дури і механізми реалізації громадянами своїх конституційних прав

і свобод, виконання ними своїх конституційних обов’язків, процедуру

притягнення суб'єктів конституційних відносин до конституційно-

правової відповідальності тощо.

Суб’єктами правореалізаційного процесу можуть бути будь-які

суб’єкти права. О днак в особливому виді реалізації права — правозас-

тосуванні лише уповноважені суб’єкти права, органи публічної вла-

ди можуть і мають право вчиняти дії, спрямовані на реалізацію цього

виду діяльності. І саме у порядку правозастосування здійснюється

основна функція держави — охорона і забезпечення дії права, а також

застосування державного примусу.

Конституційний процес у широкому його розумінні базується на

ряді принципів як вихідних, керівних ідеях його здійснення. Здебіль-

шого основу цих принципів складають принципи діяльності окремих

державних органів та їх посадових осіб, що відображають таким чи-

ном правову специфіку процесуальних форм їхньої діяльності (на-

приклад, загальні принципи судочинства, передбачені в Конституції,

або принципи виборчого процесу, визначені виборчим законодав-

ством тощо).

1 Конституційне судочинство — це встановлений процесуальним законом

порядок і форма вчинення судових дій органами конституційної юстиції.

В. Е. Теліпко

Кон ститу ційно -про цесуа льне право Укра їни

— 28 —

До основних принципів конституційного процесу (конституційно-

процесуальної діяльності) можна віднести принципи:

• законності — є найважливішим принципом конституційного

процесу і характеризується як режим відповідності суспіль-

них відносин у конституційній сфері вимогам діючих кон-

ституції і конституційних законів. Цей принцип передбачає

гарантування конституційних прав і свобод громадян, непри-

пустимість протиставлення конституційної законності і полі-

тичної доцільності, невідворотність настання відповідальнос-

ті за порушення режиму законності й державної дисципліни.

Принцип законності спирається також на положення про те,

що правовий порядок в державі ґрунтується на засадах, відпо-

відно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що

не передбачено законодавством, а державні органи та їх по-

садові особи при цьому зобов’язані діяти лише на підставах, в

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією

і законами держави;

• юридичної рівності — спирається на конституційне поло-

ження про те, що громадяни мають рівні конституційні пра-

ва і свободи та є рівними перед законом, і що не може бути

будь-яких привілеїв чи обмежень щодо будь-кого з них. Цей

принцип базується і на положенні конституції про взаємну

відповідальність держави і громадянина, що передбачає, з од-

ного боку, обов’язок громадян додержуватися вимог закону, а

з іншого — відповідальність держави перед людиною за свою

діяльність;

• правової охорони інтересів суспільства, держави, окремих

громадян та їх об’єднань — базується на обов’язку держави га-

рантувати права і свободи людини, обов’язку окремих її орга-

нів забезпечувати додержання і реалізацію цих прав і свобод,

обов’язку забезпечувати охорону державного і громадського

порядку, суспільного ладу держави;

• публічності — полягає в обов’язку органів влади здійснювати

свої функції і повноваження від імені держави і за державний

кошт. Не випадково конституцією передбачено, наприклад,

те, що судові рішення ухвалюються судами іменем України,

внаслідок чого є обов’язковими до виконання на всій терито-

рії України;